Потєряшки

Прикріпили до нас смєжніків. Місцевосці не знають. Ніхуя не знають. На війні ніразу не були. Страшно бідосям і усюди бабайка.
Вся двіжуха відбувається вночі. Вдень вражина заєбе АГСом і дронами. Тому вночі. Вночі люди губляться і втрачають відчуття напрямку. Ночніків на всіх не вистачає, на кого їх вистачає - їбали їх отримувать, бо це ж грощі якшо проїбеш. А на каску їх вішають одиниці з тих хто їх отримали. Бо нахуя?!
Машина з мотлохом їхала на точку вигрузки. Точка вигрузки це здоровенна поляна посеред колишнього лісу (який вискубували всі кому не лінь). На цю поляну з'їзджались всі машини підрозділів що живуть поруч. Інколи влаштовуючи затори, але зазвичай машинка заїзджала, хутко вигружалась, і так же хутко вйобувала. На цій точці постійно щось валялось. Брус, дошки, бк, їжа, вода. Все все все звідти ніхто і ніколи не уволакував. Постійно валялось трошки, чи не трошки мотлоху. Туди можна було прийти будь коли, і знайти щось корисне. Чи отримати піздюлєй. Вночі там бувало зазвичай безпечно.
Так от. Машина везла смєжніків. Тих мали зустріти. Провідник приходив, забирав їх з роздовбаної вражої СПшки, і вів на позиції. Зустріти новоприбулих відправили двох юнітів. Юніти-провідники проєбались в темряві і на точку вигрузки не вийшли. Смєжніки не запанікували, а сіли в окоп і чекали хто прийде їх забрати.
Ситуація насправді буденна. Вночі люди пересуваються без ліхтарів, ПНБ в них немає. Розуміння місцевосці шкутильгає. Тому що ландшафт змінюється, люди часто нові, а вночі часто темно як в сраці. Ну і карту ніхто не качає, а почуття напрямку в абсолютній темряві - зникає миттєво. Люди постійно губляться, а потім дрон їх літає і шукає. І кличем місцевого слідопита шукати тих хто пропав.
За пропажою відправили бувалого воїна - Малинку. Малинка розчинився у ночі, замість ПНБ маючи напівдохлий ліхтарик на запальничці. Новоприбувших смєжніків знайшов, витягнув з СПшки розйобаної і привів на позиції.
- Малинка, сходи ще найди потєряшок-провідників.
- добре.
Малинка пішов. Вийшов на точку вигрузки. Почав шукати і гукати потєряшок. Бачить - на мішку лежить і спить солдат.
- братан, вставай.
-...
- братан вставай. Хулі ти тут спиш?
-...
Солдат як спав, так і спить. Малинка підсвітив - на спині в чувака розірваний бронік. Весь в крові. Вже холодний. Солдат прийшов на точку за продуктами, в спину щось прилетіло. Так він там і ліг. На мішку в який збирав продукти.
Малинка зустрів потєряшок що йшли назад. Вночі вони проєбали точку вигрузки і вийшли ледь не під Донєцк. Їх ласкаво зустрів наш сусід зліва, напоїли кавою і відправили в зворотньому напрямку.
Всі повернулись на базу.
- Малинка, сходи на точку принеси БК.
- і огірків не забудь,- додав комод.
Малинка повернувся через півтори години. З двума мішками пострілів на рпг. Зайобаний. Сів на крісло. Зняв каску. Витер спітніле чоло.
- я всю точку облазив, але банку огірків так і не знайшов.
- я мав на увазі осколки на рпг.
- блін. Ми ж їх завжди називаєм олівцями.
- упс...
......
- Я його трушу за плече, а він спить та й спить. Я сильніше трушу. Спить. А оказалось шо двісті.
- Ти намагався жмура розбудить. І сміх і гріх.
Всі пореготали з ситуації. Потім пореготали з свого почуття чорного гумору. Потім в бліндажові повисла тиша. Адже всі знали, що це міг бути будь-хто з них. Невеличка різниця в часі, трошки невдачі - і ось твій буденний похід за продуктами закінчується смерт'ю.
И ведь это не литература
Это жизнь..
Дякую,автор!
А вы попробуйте
Потом напишите -получилось ли у вас без матюков