Як зробити санкції ефективними
Розслідуючи справу звʼязків голови податкового комітету ВР Гетманцева з російською агентурою, зокрема з державним зрадником Сівковичем, я зʼясував доволі неприємний факт: попри всі заходи, які держава намагається вжити щодо Сівковича, він досі не під санкціями, а його бізнес в Україні квітне, перемагаючи на державних тендерах і отримуючи відшкодування ПДВ. Це стосується не лише Сівковича, а й генерала ФСБ Сацюка, який так само присмоктався до бюджетної годівниці, ще й у стратегічних та безпекових галузях.
Раніше аналогічну санкційну індиферентність я спостерігав у справі російсько-грузинського авторитета та екс-топ-менеджера “Лукойлу” Тамаза Сомхішвілі, підприємства якого співпрацюють із російським НПК «Штурмовики Сухого», що ремонтує російські “СУшки”. За наявності всіх підстав застосування санкцій, цього зроблено не було.
І це актуалізує питання адекватності існуючого санкційного механізму викликам реальності. Адже часто ми спостерігаємо випадки несвоєчасності, а подекуди - дивної вибірковості запровадження санкцій.
До прикладу візьмемо кейс банку Sense, більш відомого за своєю минулою назвою “Альфа”. Банк найближчих спільників путіна потрапив під санкції лише на другому році війни, історія з іншими активами Фрідмана та партнерів - компаній “Київстар”, “Моршинськ” - досі тягнеться.
Схожа історія – з активами “лужніковського” Бабакова в Україні. Воєнний злочинець, кримінальник, служка путіна досі остаточно не втратив контроль над своїм українським бізнесом.
Цілий рік повномасштабної війни Україна дозволяла працювати російському гральному оператору 1ХВet, а після його заборони на його місце прийшов російський Мелбет.
Не менш дивна ситуація з ОТП Банком, який наша держава вилучає зі списку спонсорів російського тероризму за розблокування Орбаном міжнародної допомоги. Угорщина вимагає вилучення, ми вилучаємо, але Орбан знов нас кидає і виступає за скорочення допомоги вдвічі. Питання: чому ОТП не санкціонується та не націоналізовується у відповідь?
Ще приклад - один з найбільших портових операторів DP World, який став партнером “росатому” і одночасно є інвестором українського порту “Південний”. Лише після викриття у ЗМІ його включили до списку спонсорів війни НАЗК, але при цьому санкцій він успішно уникнув.
Загалом сам проєкт “Війна і санкції” НАЗК чітко демонструє проблемність нашого санкційного механізму. Як це не прикро, але багато запроваджених Україною санкцій не підтримані західними країнами. І річ не в зраді чи байдужості Заходу, а у відсутності конкретних критеріїв запровадження санкцій, які були б однаковими для всіх. Плюс, викликає питання сама процедура запровадження санкцій: оприлюднюються списки, з яких далеко не завжди зрозуміло, що це за компанія чи особа, за що конкретно вона потрапила під санкції, який орган збирав матеріали. Так, більшість матеріалів готує СБУ, це логічно, але ще не так давно топами в СБУ були державні зрадники Кулініч та Наумов, які мали неабиякий вплив і цілком могли використати його в особистих інтересах. І те, що абсолютна більшість депутатів та грошових мішків екс-ОПЗЖ - Столар, Льовочкін, Абрамович та ін. - досі уникають санкцій, викликає щонайменше подив.
Поки процес залишатиметься непрозорим, позиція наших партнерів на Заході не зміниться, а санкції залишаться лише внутрішнім механізмом, адже там все відбувається публічно, з обговорення та обгрунтуваннями. Після запровадження санкцій пояснюється, чому вони запроваджені, як, до прикладу, у випадках Деркача та Дубінського, які разом брали участь в операції російських спецслужб. То чому санкції щодо Деркача запроваджені, а проти Дубінського - ні?
Висновок з цього очевидний: санкційний процес має бути перезавантажений. Держава має створити публічний реєстр активів з російськими бенефіціарами та іншими особами, що становлять загрозу національній безпеці, має бути розроблений план запровадження санкцій, а також заходів з протидії їх уникнення - переписуванню активів etc. Резонансні кейси мають обговорюватись публічно, з отриманням обґрунтувань від органів, які вносять фігуранта до списків. Також потрібно налагодити співпрацю з державами-союзниками у питанні спільного запровадження та підвищення ефективності санкцій. Проблема вторинних санкцій теж має бути нарешті вирішена.
Все це потрібно було зробити ще вчора, бо поки ми дискутуємо, вороги - сівковичі, сацюки, бабакови, столари та інші - уникають відповідальності і заробляють гроші.
