Примусова vs лагідна українізація: експертна дискусія в «Укрінформі»

25 жовтня 2023 року у прес-центрі Укрінформ відбувся круглий стіл на тему: «Українська мова – культурно-психологічна потреба народу в умовах зовнішньої агресії». Експерти з’ясовували, які основні драйвери українізації в умовах війни – чи є це питання інформаційного спротиву, небажання людей оточувати себе контентом агресора,  чи це є завданням інформаційної безпеки, відмежування в інфопросторі російських наративів?

Олександр Макобрій, заступник директора департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки МКІП,  підкреслив, що мова - це основа інформполітики та інформбезпеки. МКІП готується реалізувати проект за розпорядженням Кабміну, запланований до 2030 року, по реалізації культурного розвитку та функціонування української мови і подолання наслідків русифікації минулого століття. Макобрій переконаний, що мовна деокупація та подолання лінгвоциду на деокупованих територіях. З подальшим поширенням української залежатимуть від потужності державної політики.

Окрім того, учасники погодились, що до промоції української мови доречно долучати осередки діаспори, дипломатичні установи та культурні центри. В контексті популяризації української мови у світі Макобрій та Євген Гурківський, представник альтернативного медіа «WAW» відзначили актуальність процесу поширення української транслітерації та коректного вживання українських слів/власних назв серед іноземної спільноти та у ЗМІ.

Ярослав Божко, політолог та керівник центру «Доктрина», відповідаючи на питання, чому росія готова витрачати майже мільярд доларів на будівництво російських шкіл в Узбекистані та Киргизстані у той час, коли в самій рф передбачений бюджет на оборону в 10 разів більше бюджету на освіту, відповів:

«Мова не так сама є зброєю, як точкою входу для РФ. Тобто, використання російської мови не становило самоціль, а радше давало можливість зменшити ціну спротиву будь-яких наступальних агресивних подальших дій.»

Обговорюючи законодавче регулювання мовної сфери зараз Юрій Федоренко, голова ГО «Агентство розвитку демократії та інформаційних свобод», зауважив: «Я бачив десятки підрозділів, де бійців лагідно українізують моральні лідери…зараз близько мільйона осіб у лавах Збройних сил, і лагідна українізація проводиться спільними зусиллями не тільки апарату ЗСУ, а й з високим рівнем самосвідомості, який є». Юрист Євген Пронін також відзначив, що мовна політика врегульована на належному рівні.

Експерти зізнаються, що попри величезний тиск в блогосфері та серед активістів, російський контент і досі займає помітний обсяг присутності у медійному просторі українського споживача. Це стосується YouTube, Spotify, iTunes тощо.

У той же час, український контент став максимально конкурентоспроможним, переконані спікери. На думку Євгена Проніна, в Україні сьогодні є мінімум дюжина якісних інтерв’юерів, вже стало більше мультфільмів українською. Євген Гурківський також відзначив, що зі збільшенням професійного та різноманітного за жанрами контенту державною мовою, в російському відпадає потреба.

Пожвавило дискусію обговорення ступеня втручання держави та суспільного тиску в питанні зменшення поширення російської мови. Олександр Макобрій та Євген Пронін дотримуються думки, що політика має бути доволі рішучою, часом безкомпромісною у розповсюдженні української мови у всіх суспільних сферах. Як вдалий приклад розвитку індустрії, О.Макобрій навів імплементацію мовних квот в ефірі, що збільшило кількість популярних українських виконавців і розвитку індустрії.

Діана Трима, Дмитро Золотухін, Євген Гурківський, Ярослав Божко дотримуються підходу м’якої сили у питанні популяризації української мови. «WAW» та Маріупольстка міськрада презентували започатковані проекти «Маріуполь Українською» та «Плюсуй українську», які всіляко заохочують людей переходити на державну, закликають надавати змогу практикувати свою українську, з розумінням ставитись до вкраплень сржику, русизмів, помилок. Вони переконані, що зниження порогу входу в мову, толерантність до різних помилок додасть сміливості людям активніше вдосконалювати свої навички.

Діана Трима,  директорка департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, відзначила, що до повномасштабного вторгнення Маріуполь був виключно російськомовним містом у побутовому спілкуванні, українська була присутня лише на рівні державних заходів. У 2014 році Маріуполь від окупації та анексії до квазіутворення «ДНР» врятували військові, більшість яких розмовляла українською. Саме вони стали тими моральними лідерами, як породили у молоді моду на спілкування українською, інспірували патріотичні заходи та громадські організації із вивчення державної мови.  Пані Трима згадує, що до 2014 року будь-які заходи з українізації сприймались у східних регіонах з напруженням, як спроба тиску на населення.

На думку спікерки, тепер же війна стане дуже сильним мотиватором переходу на українську мову. І вже зараз молодь, яка була вимушена покинути Маріуполь, свідомо обирає для себе українську. Внутрішня міграція і україномовне оточення сприяли кращому переходу на спілкування українською. Трима закликає признати, що населення Запоріжжя, Кривого Рогу, Дніпра залишається переважно російськомовною аудиторією. У той же час некоректно стверджувати, що східні регіони стримують процес повної українізації, адже переселенці більш відкриті та охочі до інтеграції. Після пережитої агресії та жахів російської окупації, виникає швидше бажання перейти на українську мову, як серед дітей, так і серед людей більш дорослого віку.

Наприкінці заходу політолог Дмитро Золотухін та Юрій Федоренко обговорили можливі стратегії когнітивної та мовної деокупації Криму та східних регіонів України після перемоги ЗСУ.

Учасники переконані, що зі звільненням українських територій потрібно очищувати також інформаційний простір від ворожих наративів.

Підсумовуючи захід, експерти наголосили, що потрібна інформаційна гігієна для витіснення російського контенту, створення більш всеосяжного україномовного середовища, що спонукає споживачів «поглинати» український контент, не шукаючи «російських» замінників.

Чим більше українського конкурентоспроможного контенту буде створюватись, тим швидше він витіснятиме російський. Натхнення, амбасадори та приклади мають походити переважно з соцмереж, відштовхуючих від потреб споживача контенту.