Нелегкий вибір Володимира Зеленського

Чи прочитала я щось нове у статті Time? Ні, я в цьому живу щодня. Але треба віддати належне автору. Попри те, що в нього тут не найкраща репутація, він зміг вибрати пару влучних цитат, які якнайкраще характеризують нашу дійсність.

Згідно з опитуванням Reuters, проведеним невдовзі після від'їзду Зеленського, лише 41% американців хочуть, щоб Конгрес надав Києву більше зброї. Раніше таких було 65%.

На сьогодні обсяги МТД (матеріально технічна допомога) по деяких боєприпасах впали в 6 разів. Тому розповіді з-під Авдіївки звучать так: "Мамо, я не знаю, чи завтра подзвоню. Росіяни виводять першу групу, ми їх розстрілюємо, виводять другу – розстрілюємо, виводять третю – розстрілюємо, виходить четверта – у нас закінчився боєкомплект"…

В цей час у нас МО цілий рік не судилось за просторочену дебіторку по зброї, а в постачальники брало шарашкіни контори збітнєвих, щоб потім з’ясувати, що мін в Хорватії нема, але їх можна привезти … з Камбоджі. В логістику замість машин і кораблів літаки не забудьте включити, уроди! Так вже пробували до вас.

"Найстрашніше те, що частина світу звикла до війни в Україні, - каже Зеленський.

Ні, найстрашніше, що до війни звикла частина України. Успішний контрнаступ минулої осені і повернення світла і тепла добряче нам замилили очі. Те, що сталося з Оленою Толкачовою минулого тижня – це не ексцес виконавця на якомусь третьосортному заході. Це третій тривожний дзвінок. Ми витіснили війну на лінію фронту. Так само, як зробили це в 2015. І продовжуємо нормально жити.

"Ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я. Ніхто. Ніхто", - сказав Зеленський.

Вірити – мало. Ми не можемо виграти симетрично війну в Росії. Нас занадто мало.

Нам ще вчора треба було думати, що може долетіти до російських складів і заводів і робити його в Україні, а не відправляти до Коростильова Басалаєву, увєрувавшу після візиту до президента, що вона стане новою головою ЦВК на наступних виборах.

До тих виборів можна і не дожити.

Вселення віри в іноземних партнерів забирає багато енергії? УУУУ, ви ще просто не знаєте, як красіво ридається, коли до тебе приходять газовики, вивалюють все, що відбувається в галузі, згадуючи, що такого і при Януковичі не було. І в фіналі додають: "Ми в принципі вже готові скинутись на транформатори, тільки б Чернишова назад в Мінрегіон забрали".

Ще є віра в людей? Тоді можу розповісти, як конторка одного нардепчика вже кілька місяців намагається втюхати МО шоломи, які прострілюються на випробуваннях. Металеві шоломи…

Про 8 гривень вкрадених на кожній буханці хліба, не хочете?

"Я не можу дивитися цей повтор 10-й раз" - це не лише логіка американців. Я теж не можу дивитись цей повтор. Я його дивлюсь 20 років. Запаси кортизолу знищені.

Але "люди крадуть так, ніби завтра не настане".

Крадуть на боєприпасах.

Крадуть, зручно отаборовшись у Чехії.

В цей час десь на сході якийсь командир вирішує невиріщувану задачу – відсутні боєприпаси, які немає кому роздати.

Пару тижнів тому зняли бронь з працівників заводів ВПК. На питання, хто робитиме тоді зброю, в Генштабі відповіли: "Нам нема кому її роздавати".

Президент не жартує на нарадах? Я його розумію. Тільки це набрані ним кадри гребуть явно не туди.

"Що станеться, так це те, що ми програємо".

У нас насправді дуже легкий вибір – стати країною-легендою, яка загинула, чи країною-легендою, яка вижила. Тільки в цього немає простих рішень.