Чи є сенс у російській "Альфі"?

Днями минуло 100 днів з моменту націоналізації Сенс Банку (до грудня 2022- Альфа-Банк). Але існує думка, що деякі речі у державній фінустанові й досі відбуваються або з волі колишнього власника – російського олігарха Михайла Фрідмана, або принаймні за умови його повної поінформованості про поточний стан справ у банку.

Серед ключових підстав так вважати, виділяють наступні: новим СЕО буде призначена "людина Фрідмана", в більшості своїй на посадах збережений майже увесь топ-менеджмент банку (а начкадрів взагалі є громадянкою Білорусі), деякі менеджери їздять на інструктаж до Відня, отримуючи вказівки від колишнього "смотрящєго" за Альфою.

Тепер детальніше.

16 жовтня Сенс Банк оголосив конкурс на нового голову правління. Відбирати керівника має міжнародна рекрутингова компанія Odgers Berndtson. Оголошення вийшло "дивним" - резюме від кандидатів слід було подати до 13 жовтня, тобто "заднім числом". Кількість кандидатів та їх біографії так і не були оголошені, але згодом "підтасовку" або помітили, або зробили її спеціально, і виправили ситуацію, подовживши термін подання документів до 24 жовтня. І от тепер вже інсайдери говорять, що Наглядова рада точно вирішила призначити новим головою правління Олексія Ступака (працює в Альфа банк більше трьох років), відповідального за інвестиційно-корпоративний бізнес. Біографія Ступака на перший погляд не вражає, але дозволяє дійти певних висновків. З 2002 по 2010 роки працював з корпоративними та VIP-особами у "Правекс-Банку". З 2011-го по травень 2019 р. - директор департаменту розвитку корпоративного бізнесу в Credit Agricole Bank. І власне з червня 2019 р. – у "Альфа-Банк Україна".

Для розуміння: керівник корпоративного бізнесу Альфа Банку на той час – стратегічно важлива позиція, на неї призначали виключно довірених співробітників із прямим зв'язком з акціонерами банку. Тобто ця людина не лише дуже добре знає Фрідмана, але й теоретично може підтримувати зв’язок з ним і сьогодні. Чи припинений цей зв’язок зараз – питання риторичне, але варто пам’ятати, що в руках нового керівника Сенс банку буде знаходитись 3 мільйони фізосіб, 82 тис ФОПів, 55 тисяч компаній, через фінансування яких можна впливати на українську економіку. Тож можна лише уявити, які наслідки матиме таке призначення.

І однозначно, що в разі якщо новим СЕО буде Ступак, то це означатиме, що російські олігархи і досі мають вплив на український банк, навіть після його націоналізації.

В самому банку такий вплив активно заперечують. Зокрема, це намагалась зробити і тимчасова СЕО банку Олена Зубченко. В її інтерв’ю для Форбс є наступні слова: "У "Приваті" були люди, які чекали на повернення Коломойського, що він прилетить і всіх врятує, він хазяїн міста, батько. Тут зовсім інше ставлення [до колишніх власників]. Дехто навіть запитував: "Чому ви не могли одразу націоналізувати банк?".

Але серед фахівців на ринку існує думка, що ці слова – не більше аніж маніпуляція, і менеджмент Сенс-банку залишився на своїх посадах не просто так. І ані нова виконувачка обов’язків керівника, ані нова Наглядова рада ні на що конкретно не впливають. Як зізналась сама Зубченко в тому ж самому інтерв’ю - "поки основне, на мою думку, завдання – зберегти сильну команду, яка є у банку на всіх рівнях, та забезпечити людям комфорт", і "я вважаю, що всі на своєму місці. До того ж нас дуже підтримує команда, яка працювала у банку до націоналізації".

Не дуже зрозумілий і загальний мотив появи цього інтерв’ю – складається враження, що його "зробили", просто аби похвалитись уявними успіхами, яких немає. Звідси розмови про те, що вже проведене "відпрацювання з наглядовою радою стратегічних векторів розвитку банку", "будемо розробляти стратегічні принципи, бізнес-план і фінансову модель на три роки", але жодних досягнень за 7 місяців роботи у банку так і не надано. Можливо тому, що й ніякого бізнес-плану немає, бо розмови про виведення банку зі сфери управління держави якраз і пов’язані з тим, що банк хоч і має перейти до номінально нового власника, але по факту й далі куруватиметься російським бізнесом. Припущення, звичайно, провокативне, але не можна сказати, що воно взагалі позбавлене сенсу.

Тим більше, що підстави так думати існують. Наприклад, в команді і досі працює "довірена особа Фрідмана" - начальниця кадрів банку. Вона точно знає, хто, коли, кого і з якою метою призначав на ті чи інші посади в банку. Але й досі нікого не хвилює те, що вона громадянка Білорусі (за наказом Фрідмана її перевели до Києва з Альфа Банк Білорусь 2 роки тому). З точки зору безпеки в умовах війни досить дивно залишати на посаді в дежавному банку начкадрів з прямим виходом на російського олігарха.

Не менш цікаво й те, що навіть після переходу у державну власність у банку не поспішають знижувати зарплати "ключовим" топ-менеджерам, зарплати яких вище за ринкові. До речі, Зубченко в згаданому вище інтерв’ю трохи проманіпулювала інформацією про те, що "банк жив у жорсткій економії. Десь зарплати переглядалися, десь ні, тож були проблеми з мотиваційною частиною". Не переглядались. Навіть навпаки – бонуси, заморожені перед націоналізацією, були виплачені менеджменту у повному обсязі фактично одразу після переходу до держави.

Усі ці питання, ймовірно, обговорюються у Відні, куди менеджери банку так часто навідуються навіть під час війни. Є інформація, що там вони зустрічаються з Олександром Лукановим, колишнім "смотрящім" від Альфи по Україні (відповідав за відносини з владою та корпоративний бізнес в цілому, тобто був безпосереднім керівником Олексія Ступака, який на 100% і сьогодні залишається "його" людиною).

Ймовірно, О.Луканов і досі надає відповідні інструкції працівникам банку. З тими ж менеджерами, які фактично живуть поза Україною (але продовжують працювати в банку) Луканов, скоріше за все, зустрічається набагато частіше. Але то вже має бути зовсім інша історія.