Вибори (не) на часі
Громадянська мережа ОПОРА продовжує цикл відео «Сила вибору. Важливі розмови про Україну». Це серія візійних інтерв'ю з українськими інтелектуалами для тих, хто хоче краще зрозуміти світ та унікальність українців у ньому.
Щотижня ми запрошуємо до розмови з ведучою проєкту Ольгою Айвазовською експертів у різних сферах гуманітарних знань. Ми говоримо про вибір у широкому сенсі — про те, що супроводжує нас щодня і вирізняє з-поміж інших.
Після 24 лютого 2022 року українці почали переосмислювати реальність, яка їх оточує, та відчули нагальну потребу зрозуміти самі себе: як відбувається вибір ідентичності, мови, свободи, місця проживання, професії, вектору розвитку тощо. Яким є наш український вибір? Як він формувався, на чому стоїть зараз? Як контекст війни трансформує поняття вибору, чим він загрожений?
ОПОРА понад 17 років працює з темою виборів, які є інструментом колективного вибору, що визначає майбутнє країни та кожного громадянина. Тож ми точно знаємо, що вибір — це не лише позначка в бюлетені в день голосування, а й боротьба за свої цінності та принципи. Ми знаємо чимало прикладів, котрі демонструють, що кожен вибір має свої наслідки. Українці вільні обирати, в якій країні вони хочуть жити і як будувати своє майбутнє.
У першому випуску другого сезону “Сили вибору" Ольга Айвазовська поговорила із головним радником IFES Пітером Ербеном про можливість проведення виборів під час війни, організацію голосування мільйонів українців за кордоном, недопуск колаборантів до виборчих процесів. Пітер Ербен, головний радник Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), старший директор IFES в Україні. Він має понад 30 років досвіду, зокрема у сфері повоєнних і постконфліктних виборів. Організовував проведення виборів у Косово (2000-2001 роки) та в Афганістані (2004 рік).
А чому ви не запрошуєте простих людей із вулиці? Наскільки я пам'ятаю, присяжні формуються не із правових експертів. І саме присяжні визначають істину, подобається це комусь, чи ні. Вважайте, що ви мене запросили, на декілька речень.
І перше, що я вам скажу, це побажання попасти на нуль, хоча б у сні - щоб ви відчули ці паралельні всесвіти, щоб побачили глузливість своїх високопарних слів.
А друге, буде про реальність. Вона така, що бувші радянські народи поки що так і не виросли як політичні гравці, вони як діти. В таких умовах демократичні інституції без зовнішнього нагляду реалізуються лише по формі, а по суті до влади приходять різні випадкові люди, які прагнуть влади заради влади. Якими б не були їх наміри, ці люди починають будувати власні диктатури. Так як розвинені країни не олікуються нами, то рятуватись ми повинні самі - негайно, через прості речі типу обов'язкова зміна керівництва через 4 роки, на опозиційне. Суть виборів повинна бути в зміні керівництва, це 80%, а хто конкретно із опозиції буде це не так важливо. Це розвинені демократії можуть дозволити собі вибирати сорочку за смаком, а нам потрібно хоча б поміняти грязну на чисту.
Третє.Україна вже двічі проходила по краю прірви диктатури - із Кучмою і Януковичем. Сьогодні ми третій раз це робимо. В найважчих умовах. У нас є реальні шанси законно змінити керівництво, є шанси і є потреби - коней в далеких переходах мінять обов'язково, навіть коли вони непогано тягнуть. Для небажаючих - тисячі причин можна знайти, для бажаючих - тисячі можливостей, зовсім не на кшалт військового перевороту.
Не бажаєте поговорити по цих питаннях?
Тема виборів (різних) є найбльш актуальною зараз і в найближчому майбутньому. Тому прошу притримати цю публікацію на головній сторінці - в якості площадки для обговорень в коментах. Через десяток хвилин я попробую задати початковий напрям дискусії. Давайте подивимось, що з цього вийде.
А було те, що в мирне житло ввірвався Розбійник.
Господар схопив меч і почав захищатися. Звісно, що всі його дії були більше на емоціях, на потрібних емоціях ненависті, відваги, порятунку. Це доволі проста і ясна ситуація.
Переходимо до сьогодення.
1) Розбійник переступив поріг, це йому вдалося, але Господар зупинив його в одній із кімнат і ситуація перейшла як би в клінч.
2) У Господаря з'явились три нові проблеми
а) Невідомо звідки виповзли миші, маленькі, середні, великі і навіть щури. Вони жадібно злизують кров від ран і навіть кусають Господаря.
б) Швидко проростають якісь колючі ліани, що сковують його ноги, руки, його мислення.
в) Господар стікає кров'ю.
Хто відразу не зрозумів стосовно ліан, то це диктатура. У всіх пострадянських країнах (крім прибалтів) люба влада закономірно росте диктатурою. Це не прагнення окремих осіб, а тупий наслідок нерозвиненості суспільства. Коли війна, то диктатура просто вибухає.
Що робити?
1. Врахувати, що коли ліани ще трохи проростуть, то вони перетворять Господаря на зомбі, як білоруське, чи руське, чи навіть гірше.
2. Врахувати, що коли кровотеча буде продовжуватись, то Господар точно програє (Розбійник набагато крупніший).
3. Виходячи із 1 і 2, не перестаючи оборонятись, перенести центр уваги на вирішення цих питань.
Тобто я пропоную всім нам (всі ми президенти і це правда, так як наші правителі із нас) негайно розпочати думати над вирішенням проблеми диктатури і проблеми втрати людей. Досить таких багатьох викриків про меч, про удари нам. Досить навіть криків про щурів - це не є найстрашніше, це може зачекати. І досить солодкого марення наяву про наше казкове майбутнє після війни (вже завтра).
Це не моє бажання, це просто пре по реальності. В реальності проти Розбійника воює Союз Трьох - Україна, Європа, США. І ми бачимо, що американський народ питає свій уряд: а що далі, який у вас план, коли буде перемога і що воно таке? В Європі те саме потрохи наростає. Це цілком зрозуміло, просто завершився перший етап, який був повністю ясним. А що далі не дуже ясно. І коли наші союзники, які втрачать лише гроші, вимагають пояснень, то українці, котрі втрачать життя, тим більше мають і право, і обов'язок це робити - із поправкою, що питати нема в кого, керманичі такі ж як і ми, тому ми повинні питати у себе (хоча можна було б питати у союзних керманичів, але ті в свою чергу дивляться на нас, сподіваються, що наш народ має свій голос).
Насправді все зовсім нескладно. Бог дасть нам весну, коли закінчується каденція нинішньої влади. До того часу потрібно договоритись між собою і з владою про її транзит. Про неминучий транзит, при любій ситуації. Не про вибори, а про тразнзит під вибори. Інакше вся ця величезна маса різноманітних силовиків заживе своїм самостійним життям і ніхто не буде почувати себе вільно і впевнено, навіть їх хазяї, чи хазяїн.
Новий президент обов'язково повинен бути, реально бути, поза нинішньою політичною силою. Також не прагнути влади ради влади, мати своє "Я" кишенького розміру, не резинове. Обов'язково під 50 років, можна і старше. Ніякої спеціальнох освіти не потрібно, тільки чесність і сміливість цю чесніть не приховувати.
Тому не Порошенко) В порядку виключення можу бути я, якщо ви добавите мені сміливості)) Залужний... Раніше я вважала, що категорично ні (любить війну), але почитала останні його откровення і думаю, що з ним потрібно поговорити (мені) - є ймовірніть, що він захоче, зможе повернути війну на шлях до миру. А взагалі-то у нас є мільйони простих нормальних людей, які дивляться на світ правильно, поки що є.
Це все так просто - ну дай ти людям можливість вільно жити і вільно працювати! шукай шляхи до цього! які завгодно! вони тобі і "дякую" не скажуть, але посмішки їх дітей будуть тобі нагородою навіть і на тому світі.
Отже, ви і ще мільйон чесних людей скаже, що готові вести нас у щасливе майбутнє. Кого з них вибрати, як здійснити цей вибір?
Хочу конкретики!
Далі. Залужний. Що ви про нього знаєте, якими якостями він володіє, що має недоброго?
Нормальна людина не є підлою. Цього досить. Коли присяжні вирішують бути, чи не бути, то ніхто не перебирає їх біографії два роки, не вишукує - досить, щоб людина була чесною. А дитячий підхід, це коли голосують по фізіономіям на банерах, чи по словах на проповідях. Чим я вам не підхожу? Тим, що ви не знаєте, шо я робила б, який у мене план, як я на все це дивлюся. Чи важко нам з вами знайти якусь публічну людину старшого віку, котра розумна і чесна? Думаю, що не дуже. Тоді складаємо список і просимо їх сказати стосовно пропозиції.
Нам непотрібно знати всі якості. Новий президент потрібен на короткий час, щоб змінити не тільки владу попередню, але й систему, яка сприяє диктатурі. Там нічого складного, є багато країн, де це працює. Запросити на деякий час тамтешніх бюрократів для нагляду і консультації перебудови і все вийде, як вийшло в Південній Кореї.
Але це потім. Після виходу із тієї халепи, в яку ми попали. Думаю, що достатньо буде кількох місяців. Для чесної людини, котра чесно бажає витягнути країну із прірви.
Людина, обіймаючи певну посаду має володіти відповідними навичками, вміннями та знаннями. Мати потрібний досвід в комунікації, управлінні і т.д. і т.п.
А потім зрозумів - отих романтичних хлопців та дівчат з програмами "Взгляд". Пом'ятаєте?
Вони теж палко хотіли змінити світ....
Але де вони усі?.....
І що вони змінили?....
Чому я думаю, що я нормальна? Ну тому що зрідка, але я все ж таки зустрічаю слова, такі як у мене думки. І говорять їх вельми поважні люди. Типу Залужного, фронтовиків, китайських дипломатів і т.п. Я ненормальна тільки в тому, що ніколи не могла зрозуміти, як дорослі люди, не п'яні, можуть із запалом обговорювати футбол, в якому поняття не мають)) Хоча і тоді мені було радісно знайти слова одного футболіста: "я би всіх уболівальників кастрував"))
Спів-чуття, Со-чувствие - воно в мене, напевне, більш фізіологічно розвинене. Так, я стараюсь не вбивати мух, а вигнати їх - тому що мені легко моментально уявити собі той жах маленької істоти, коли в секунду, раптово у неї ламають крила і ніхто ніяк вже не допоможе... секунду назад все було звично сонячно... Так, я готова зібрати всіх мисливців і сказати їм: подобається вбивати? от вам ліс і ваші цілі ви самі, вперед!
Що є людина? Ще недавно я приймала, що це розум. Бо навіть малесеньку думку не думала. А коли подумала, то зрозуміла, що чхати мені 100000000000000000 разів на якийсь там блискучий розум, мені не чхати на 3 великих чуда: що мене не було і я з'явилась, що цей світ такий цікавий, що прийде час і мене не стане, назавжди. Від цих чудес йдуть мої думки, мої емоції. Щось подібне йде від всього живого. Тому людина для мене - це емоції життя і смерті. І я буду вважати людиною навіть залізний ящик, якщо в ньому енергії будуть циркулювати по емоціям життя і смерті.
При всьому цьому я вважаю, що у мене тверезий погляд на життя. Діти скоріше інші, ніж я. Я ж бачу, що тут місце для "відвести душу", влучний комент цінується вище всього. Ще тут саморекламна площадка. Всерйоз тут ніхто ні про що не говорить. Хоча є тут форум, але туди ніхто не спішить. Ну так, я попалася ще раз на гачок "вони такі емоційні, може я поговорю з ними, серйозно, діловито, довго, продуктивно".
Паралельні всесвіти. Щасливий той, у кого свій всесвіт, кругий такий, комактний, міцний. А у мене він як туман. Чомусь я думала, що і в інших він повинен бути таким, коли стикаюсь із реальністю, то це вражає мене майже безкінечно - СБУ йде в якийсь офіс, нормальний, вдень, всі в костюмах космонавтів, з автоматами, не входять, а вдираються, обов'язково всім лягти на підлогу, сідають зверху... потім обшуки і фотки, весь час фотки... - я не розумію, я хочу запитати: хлопці, ви що подуріли? я думаю, що вони не виросли, грають в пацанів крутих, але їх начальник, він що тоже пацан в голові? Я думаю про путіна, у ньому живе той пацан так очевидно. Думаю про наших, майже у всіх те саме. Це що? Це нова порода людей - дорослі пацани і дівахи? Вони серйозні, бо вбивають? Так пацани тільки цим і займаються. Аудиторія тут кричить на актора , а сама кого грає? Дорослих людей? Аудиторія проклинає 73%, а самі ще гірші.
Не те, що всі дурні, одна я розумна. А те, що вони не здатні довго і послідовно мислити. Це для них важко. "Крадуть, ніби завтрашнього дня не буде" - а таки не буде для них, їх думки туди не доходять, занадто короткі і сенсу в цьому вони не вбачають. Що буде з нами в країні, де тисячі людей вбивали інших людей - на відстані, легко і захоплююче (дроном)? Нчого не буде? "Я подумаю об этом завтра", - сказала себе Скарлетт. Проститутка, вбивця - а символ із знаком плюс.
Що ж, коли маси ведуть себе як короткодумаючі істоти, то чого їм нарікати, що їх мають як хотять інші короткодумаючі. Коли масам не соромно займатись пустопорожніми викриками, то чому їм ображатись на коротку лапшу зверху. Напевне, все-таки є закон: кожен народ має рівно той уряд, на який він заслуговує. Так що 95 квартал прийшов, бо його чекали - на цензорі в тому числі, можливо більше ніж де інде.
Амінь)) Ну що мені ще сказати? Що почитайте статті європейські, американські і відчуєте, що таке цивилізовані люди, як вони дивляться на війну? А для чого це? Ну для чого? Буде завтра, будемо думати - чи не так?)