КЕКЦ – екологи чи сатаністи?

Активісти Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) демонстративно спалили опудало депутатки Київської міської ради Олесі Пинзеник. Як на мене, це не просто неетично, але й межує з якимись сатанинськими обрядами, які ніяк не узгоджуються з християнською ідеологією.

Як людина, дотична до екологічної політики міста, я слідкую за діяльністю екологічних організацій. З кимось з них я можу погоджуватися чи ні, з кимось веду дискусії. Але завжди закликаю опонентів у своїх заявах та діях не переходити межу етики, здорового глузду і, звісно, закону.

Але вчора КЕКЦ перейшов цю межу. Це той самий КЕКЦ, слава про який вийшла далеко за межі природозахисної спільноти. Тим, хто не стикався з ними, нагадую: це добродії, які обирають певну територію землі, "знаходять" там якусь рослинку чи пташку, яких оголошують червонокнижними, і вимагають від Київради внести цю територію до природо-заповідного фонду. Причому йдеться не про метри або десятки метрів землі, а про цілі гектари. Але найгірше, що КЕКЦ як ініціатор заповідання території, повинен потім охороняти цю землю та управляти нею. А вони цього не роблять, за що їх критикують, зокрема, депутати Київської міської ради.

Екологам, звісно, це дуже не подобається, вони звикли до свого статусу "недоторканних". І коли хтось їм вказує, що не треба бездумно заповідати території, і натякає, що вони діють в інтересах окремих комерційних структур, вони починають мститися. Ця помста виявилася дещо специфічною – екологи спалили опудало свого опонента. Керівник організації Володимир Борейко давно відомий своїми радикальними поглядами і готовністю до екстремістських дій. Проте подібні методи – це занадто навіть для КЕКЦ.

До речі, мені не зовсім зрозуміло, чому під роздачу потрапила саме Олеся Пинзеник? Це депутатка Київради, яка імітувала захист озера Лукрець на Багриновій горі та сприяла захопленню ПЗФ через недотримання охоронних зобов'язань КЕКЦу. Яка кішка між ними пробігла, що екологи зважились на таку дику акцію?

На цю акцію бурхливо відреагували мережі, висловивши обурення на адресу "активістів" від КЕКЦ. Дехто припустив, що жертвою цієї атаки була інша депутатка Київської міської ради – Юлія Лимар. Вона останнім часом порушувала тему про неврегульованість питання заповідання київських земель. Зокрема, про це пише Євген Магда.

Проте я б не погодився з шановним експертом, тим більше, що сама пані Юлія не відреагувала на цю "акцію". Все-таки вважаю, що сектанти-ботаніки помстились саме Олесі Пинзеник як депутатці УДАРу, яка не підтримала їхні заяви про деякі пропозиції хабарів КЕКЦу від будівельників. Адже після скандальної конференції, присвяченої заповіданню "Лісу орхідей" була ще одна, де звучали огульні звинувачення від КЕКЦ на адресу всієї київської фракції партії УДАР.

Самі екологи не називають прізвища своєї "кривдниці". Може, навмисне, щоб залякати усю жіночу половину Київради, яка тим чи іншим чином "перейшла дорогу" їхнім не надто законним та корисним для киян ініціативам. Цікаво, що юрист КЕКЦ Олександр Дядюк у своїх заявах регулярно згадує бога. Але ж дозвольте, яке відношення має "інквізиторська" акція організації до християнської моралі? Ці ботаніки-сектанти фактично вчинили наругу над людською гідністю. А це вже не православні цінності, це, швидше, в дусі кельтських язичників-друїдів.

Я б на місці пані Пинзеник звернувся до правоохоронних органів, адже має місце публічна погроза її життю, і нехтувати цим не можна. Думаю, якщо правоохоронні органи впритул займуться діяльністю КЕКЦ, то з’ясують багато чого цікавого.