"Між Банковою та Головкомом ЗСУ…"

Минув один рік і двісті п'ятдесят два дні війни. По всьому фронту точаться запеклі бої, найважче - в районі Авдіївки і на Куп'янському напрямку, але, судячи з карт ISW, сьогодні фронт майже не змінився. Росіяни знову трохи просунулися з півдня на Авдіївку, а у ЗСУ є невелике просування вперед південніше Бахмуту. Але все це настільки незначно, що за великим рахунком нічого не змінює.

Сталося те, що мало статися: Зеленський вступив у заочну полеміку із Залужним. Суть її проста і полягає в тому, що Залужний вважає нинішню ситуацію на фронті патовою, а Зеленський її такою не вважає. Залужний не бачить в осяжній перспективі можливості наступати, а Зеленський вимагає наступу. Залужний сповнений скепсису щодо перспектив виходу на кордони 1991 року, а Зеленський категорично відмовляється від якихось компромісів. І т.д. Немає потреби викладати всі деталі цієї полеміки, ви все і без мене знаєте. Головне інше.

Головне, що професійному військовому, який уже півтора року керує українськими Збройними силами (і керує, на загальну думку, доволі успішно), його цивільний начальник вказує на те, що той не розуміє ситуації на фронті, що все значно краще, ніж думає Залужний, що ситуація не патова, що він (людина суто цивільна, не маючи жодного військового досвіду та освіти) цю ситуацію знає краще, ніж Залужний, і бачить у ній значно більше приводів для оптимізму. І всі аргументи Залужного з цифрами і фактами Зеленський відмітає доводами емоційної властивості, сенс яких зводиться до фрази "Ми не маємо права опускати руки!"

Виступ Зеленського на спільній пресконференції з Урсулою фон дер Ляєн, яка приїхала до Києва, показав, що його нова релігія - це F-16. Ось, мовляв, з'явиться в України F-16 і все піде на лад. Тобто в наявності яскраво виражена віра в "диво-зброю", з усіма історичними аналогіями, що випливають із цього факту. І взагалі: Зеленський вважає, що треба "більше працювати із західними партнерами в галузі ППО, розблокування неба", а також "дати можливість нашим бійцям провести наступальні дії". Ось цей його останній пасаж мене просто вбив.

Що означає "дати можливість нашим бійцям провести наступальні дії"? Кому адресує Зеленський цей свій наказ/прохання/рекомендацію? Хто не дає їм наступати? Якщо Зеленський має на увазі противника - то нерозумно звертатися до росіян із пропозицією дати можливість ЗСУ "провести наступальні дії".

Отже, це Залужний не дає українським бійцям наступати? Так виходить? Тому без відома Залужного Зеленський своїм указом звільнив головнокомандувача Сил спеціальних операцій ЗСУ Віктора Хоренка і призначив замість нього Сергія Лупанчука? Причому це сталося так раптово, що сам Хоренко дізнався про своє звільнення з преси. Це відвертий плювок в обличчя Залужному і, я думаю, тепер конфлікт між Залужним і Зеленським неминучий.

Кадрова політика Зеленського взагалі викликає багато запитань. Експерти пишуть, що одна з головних причин провалу літнього наступу на півдні полягає в тому, що ЗСУ погано розуміли, як влаштовано "лінію Суровікіна", не оцінили масштаби і щільність мінування і не бачили тих укріплень і вогневих точок, які росіяни розташували в лісосмугах та інших місцях, що їх неможливо розгледіти з супутників. Вся інформація про російські укріплення ґрунтувалася практично виключно на даних супутникової розвідки, яку надали американці.

Причому американці попереджали, що їхня інформація фрагментарна і не може скасувати необхідність фронтової та агентурної розвідки безпосередньо на місцевості. Але ГУР лише підтвердив дані із супутників і жодних своїх коректив не вніс. Чи то Буданов узагалі не проводив жодної розвідки, чи то сказав, що проводив, а сам скопіював дані американців, видавши їх за свої, - зараз уже не так важливо. Факт залишається фактом: ГУР не надав командуванню адекватної інформації про влаштування "лінії Суровікіна". Цікаво: за це він отримав підвищення і тепер цілий генерал-лейтенант? За це він ходить в улюбленцях у Зеленського та ігнорує Залужного?

Зараз він трохи вщух, а ще недавно роздавав направо і наліво інтерв'ю на найрізноманітніші теми, включно з екскурсами в історію домонгольської Русі та малореалістичними прогнозами щодо "підкорення Криму". І ось цей фрік (у якого на початку війни СБУшники вбили найціннішого агента) - продовжує працювати, а цілком собі ефективний генерал Хоренко - звільнений. Причому демонстративно без узгодження з командуванням ЗСУ. Так Зеленський мотивує свою армію наступати? Нічого не скажеш, оригінал... Коротше: тепер уже всім стало очевидно, що між Банковою і Головкомом ЗСУ розгорівся конфлікт. І чим він скінчиться - незрозуміло.

Залужний досить популярний в армії. А ось щодо Зеленського я нічого з цього приводу сказати не можу - не знаю. Як прореагують військові на атаку на їхнього Головкома - я судити не беруся. Припускаю, що дуже болісно. Сподіваюся, що Зеленський це розуміє. Я все ж сподіваюся, що цей конфлікт вирішиться якось позитивно і дві ключові людини в Україні знайдуть спільну мову і вироблять єдину точку зору на те, куди далі рухатися.

5 листопада Блінкен знову прилетів на Близький Схід. Цього разу він прибув до Йорданії. Там він зустрівся з міністрами закордонних справ Саудівської Аравії, Єгипту, Йорданії, ОАЕ і Катару. (До цього він уже зустрівся з в.о. прем'єр-міністра Лівану). Нагадаю, що подібна зустріч, тільки на вищому рівні, планувалася під час візиту до Ізраїлю президента Байдена. Але тоді близькосхідні лідери відмовилися зустрічатися з ним через вибух у лікарні Аль-Ахлі в Газі, у якому на той момент звинувачували Ізраїль.

Тепер така зустріч все ж відбулася, нехай і на рівні міністрів закордонних справ. Незалежно від її результатів (а їх, найімовірніше, не багато) сам факт цієї зустрічі - безумовно позитивне явище. Він означає, що ситуація в регіоні поступово починає стабілізуватися і нормальний діалог стає можливим. Розрядив обстановку і вчорашній виступ шейха Насралли, який фактично відмовився вступати в повномасштабну війну проти Ізраїлю. А тим часом ЦАХАЛ продовжує операцію в Газі і хочеться вірити, що скоро вона завершиться повним розгромом ХАМАСу. Сподіваюся, що і з російською армією в Україні рано чи пізно станеться те ж саме. І як же може бути інакше, якщо наша справа правдива, а значить ворог буде розбитий і перемога буде за нами! Слава Україні!