Як держава може допомогти бізнесу?

Президент обіцяє захистити бізнес від тиску. 

Однак досі такі обіцянки влада не виконала

За останні півроку бізнес почав дедалі частіше скаржитися на корупцію, обшуки і тиск з боку держави. Це підтверджує і жовтневе опитування агентства Gradus Research щодо настроїв серед підприємців. Так, за рік побоювання середнього і великого українського бізнесу, що війна призведе не до позитивних змін, а до кризи, зросла вдвічі – з 18 до 37 %.

Великий резонанс серед ділової спільноти викликали обшуки в офісах та квартирах засновників і співробітників єдиного в Україні виробника тепловізорних прицілів Archer (слідство звинувачує їх у фіктивності, попри численні виконані контракти для оборонного сектору). На безпідставний тиск силових органів скаржилися "Нова пошта", "Розетка", MacPaw, Холдинг емоцій "!FEST", ImproveIT Solutions, "М-Кіно" та багато інших компаній.

При чому чинний Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє вилучати будь-яку кількість документів, обладнання, електронних носіїв, викликати працівників на численні допити, проводити негласні слідчі дії тощо, що може повністю паралізувати роботу підприємства. Ключова мотивація подібної практики – тримати якомога довше компанію у "підвішеному" стані, допоки вона не погодиться "вирішити питання". А от до суду, за даними бізнес-омбудсмена Романа Ващука, кримінальні справи з податків доходять рідко – не більше 6 %.

Велика кількість скарг на дії силових органів стала однією з причин організації зустрічі Глави держави з бізнесом. На ній топ-менеджери акцентували увагу Президента, зокрема, на дублюванні багатьма правоохоронцями роботи Бюро економічної безпеки. Останнє, за першочерговим задумом, мало б стати єдиним органом розслідування економічних злочинів. Однак за 9 місяців 2023 року 20 % кримінальних справ за основною для БЕП статтею "Ухиляння від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів" здійснювали інші правоохоронні органи – Державне бюро розслідувань, Національна поліція, НАБУ. І навіть СБУ, якщо до списку статей, окрім несплати податків, дописували (інколи абсолютно безпідставно) ще й статтю 258-5 ("фінансування тероризму") або ст. 111 ("державну зраду"). На практиці зустрічаються випадки, коли справу порушує один орган, наприклад, Нацполіція, а неформально нею керує інший – зокрема СБУ.

Зустріч з Президентом дійсно дозволила деяким компаніям (Risoil, інвестиційна група компаній Time, "Олам-Україна") повернути ситуацію на свою користь і закрити давні кримінальні справи. Але якщо для бізнесу такий результат – хороші новини, то для суспільства загалом скоріше погані: це - наочна ілюстрація неефективності законодавства. Це, з одного боку, дає можливості пред’являти підприємцям необґрунтовані звинувачення, а з іншого, - ручне управління силовиками з боку Офісу Президента, що навряд чи може сприяти зростанню довіри держави в цілому.

При чому тиск силовиків не лише послаблює бізнес і позбавляє бюджет доходів у середньостроковій перспективі, але й веде до збільшення корупційних ризиків: дача хабарів бізнесменами виправдовується елементарним бажанням вижити за умов, коли система стримувань і противаг у справах, де замішані силовики, не працює.

Підтримка бізнесу більше не діє

Окреме питання – це майданчик, де мали б обговорюватися рішення, що зачіпають бізнес. Ним в ідеалі мав стати Комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики. Але замість діалогу його очільник Данило Гетманцев почав вибудовувати систему оподаткування, яка, за його ж словами, є "мистецтвом общипування гусака так, щоб він не кричав". Це наочно продемонструвало останнє рішення щодо повернення податкових перевірок, схвалене Верховною Радою: для середнього та великого бізнесу – з 1 грудня 2023 року, для малого – з 1 грудня 2024 року.

При чому підприємці небезпідставно побоюються, що після півторарічного мораторію фіскальні органи почнуть перевірки з подвійною завзятістю. От тільки радикально збільшити надходження до бюджету з виснаженого війною бізнесу навряд чи вдасться. Натомість шквал ревізій може стати остаточним нищівним ударом, змушуючи багато компаній закритися і піти з ринку або релокувати підприємства у країни зі значно кращим інвесткліматом. Та й в цілому така політика не додає інвестиційної привабливості державі, про що, зокрема, свідчать рейтинги канадського Інституту Фрейзера "Економічна свобода у світі" (Economic Freedom Index).

Нагадаю, рейтинг поділяє всі країни на чотири групи за рівнем економічної свободи. За останньою оцінкою у 2021 році (далі рейтингування України призупинено через війну), Україна посіла 112-те місце зі 165 юрисдикцій. І хоча це дало змогу покинути групу аутсайдерів – економічно невільних країн, ми все ж залишаємося у третій групі серед "переважно невільних країн". Тоді як більшість європейських країн перебувають у другій або першій групах.

Більше того, з точки зору окремих критеріїв (трансферти, субсидії, державна власність на активи), Україна пройшла серйозний шлях. Особливо помітним був прогрес у фінансовій стабільності, що була продемонстрована навіть у перші шокові місяці війни. Натомість за іншими пунктами - ринок капіталу, надійність грошей, свобода міжнародної торгівлі - особливого прогресу ми не маємо. Найнижчий бал з пʼяти секторів Україна має у сфері "Правова система та право власності", що залишається вразливою перед політичним тиском і корупцією. І війна, вочевидь, знову погіршить окремі показники.

Чого насправді бізнес хотів би від держави?

Щоб допомогти бізнесу вижити й адаптуватися до затяжної війни, дуже важливо, на мій погляд, створення державою середовища для ведення бізнесу зі зрозумілими правилами та законами, без "підводного каміння" і величезного переліку надлишкових вимог, розпливчастих формулювань і подвійного тлумачення. Держава має гарантувати недопущення збільшення фіскального навантаження, захист добросовісного бізнесу від свавілля фіскальних та правоохоронних і необґрунтованих блокувань рахунків та обшуків. Подальшими позитивними ініціативами має бути повне перезавантаження Бюро економічної безпеки і заміна планових перевірок усіх підряд ризик-орієнтованим підходом. Усе це необхідно зробити не лише для виживання бізнесу під час війни, але й для повноцінної інтеграції до ЄС.

Але фіскальна та регуляторна політика – це лише частина інвестиційного клімату в країні. До списку пріоритетів слід додати також якісне державне управління, верховенство права, посилення захисту права власності, прозорі державні закупівлі, підвищення ефективності судів. І нарешті, очікування від держави номер один – це боротьба з корупцією (55 % опитаних Gradus Research). При чому цей запит перевищує запит на обороноспроможність, захист і безпеку. Попри прогрес у певних галузях, Україна, як і раніше, залишається країною з критично низькою якістю державних інститутів і високим рівнем корупції.

Врешті-решт, час зрозуміти, що бізнес – це не "дійна корова" чи "гусак, якого треба постійно обскубувати". Варто зробити крок у бік створення партнерських відносин з бізнесом. У державі має чітко дотримуватися баланс між наповненням державного бюджету та збереженням і розвитком ділової активності. Особливо це важливо зараз, коли без побудови сильної економіки, війну нам не виграти.

Але і бізнес, у свою чергу, має об’єднуватися у бізнес-асоціації і спільно (а не кулуарно й поодинці) відстоювати свої інтереси. Хорошим прикладом цього є нещодавна ініціатива "Маніфест 42", у рамках якої група компаній, що виконує оборонні замовлення, виступила з вимогою до уряду вирішити проблему законності прибутків, отриманих її учасниками. Об’єднання навіть пригрозило створити реєстр тих, хто "кошмарить" бізнес. В цілому тренд на об'єднання підприємств малого та середнього бізнесу для захисту своїх інтересів буде набирати обертів. У турбулентні часи це не лише допоможе вижити, але й не стати джерелом легких прибутків для інших.