Європейські інвестиції чи новий фронт експансії Кремля в Україну

Чеська металургійна компанія Vitkovice Steel, яка оперує металургійним комбінатом в місті Острава, планує вийти на український ринок. Вже відкриває склади та завозить продукцію. З одного боку – це інвестиції в економіку України, з іншого – у компанії дуже підозрілий бекграунд з натяком на Росію. Скоріш за все володіє Vitkovice Steel одіозний ВЕБ (Государственная корпорация "Банк развития и внешнеэкономической деятельности (Внешэкономбанк)". Навіщо росіяни намагаються пролізти в Україну? Чому ця історія досі пройшла непоміченою для НАЗК та правоохоронців?

Не прокатило

За даними ЗМІ, до 2014 року Vitkovice Steel, яка випускає прокат чорних металів, належала компанії Evraz Романа Абрамовича – знаного миротворця, який на початку російського повномасштабного вторгнення за посередницьку роль намагався виторговувати собі зняття санкцій.

Після першого російського вторгнення в Україну, Абрамович перестрахувався та різними даними переписав свою частку в чеському металургійному заводі групі "приватних інвесторів" із п’яти фондів, зареєстрованих на Кіпрі, ниточки від яких можуть вести до ВЕБу. П'ять кіпрських компаній це: Martinley Holdings Limited, Nabara Holdings Limited, Vitect Services Limited, Hayston Investments Limited і Dawnaly Investments Limited. Вони доволі швидко були декамуфльовані європейськими та навіть російськими ЗМІ. Був знайдений очевидний зв'язок кіпрської п’ятірки з АО "Сибуглемет", який прямо пов'язаний зі структурами російського ВЕБу.

Що таке ВЕБ? Він прямий нащадок Внєшторгбанку СССР. З 2007 року це головний державний гаманець видових проектів Путіна. Банк фінансує квазінаукові проекти на кшталт Сколково та Роснано. Обидва мають зв’язки з російського оборонкою. Банк належить російському уряду. Певний час головою його Наглядової ради був ядерний алкошантажист Дмітрій Мєдвєдєв. Банк знаходиться під усіма можливими санкціями. Але не його заховані активи в Чехії.

Vítkovice Steel зв’язки з РФ активно заперечувала, але кінцевих бенефіціарів не розкривало, вказуючи на вихідців з країн колишнього совєтського союзу, що вже підозріло. 3 травня 2022 на виконання санкцій ЄС чеська влада заблокувала майно підприємства. Рішення ухвалило Фінансове аналітичне управління. Чеські чиновники вважають, що серед власників можуть бути російські структури із санкційного списку. Однак, операційну діяльність компанія не припинила.

Те, що росіянам не вдалось сховати свою власність не дивно. Особливо з огляду на той факт, що на кінець 2022 року діючими членами Наглядової ради Vítkovice Steel залишається росіяни. Зокрема, Ольга Сєрова та Юлія Касперська-Бірман. Показова, що остання ще в жовтні 2022 також була членом ради директорів ISD DUNAFERR. Це угорський завод, який після викупу акцій української ІСД належав тому самому російському ВЕБу.

Опишемо цей складний ланцюжок власності угорського активу більш детально. Відповідно до угорського бізнес реєстру, акціонером компанії (99%) була кіпрська Steelhold Limited, в свою чергу останнє контролюється українською ІСД. Акціонерами ІСД є Castlerose Limited, Kairto Limited та Muriel Limited, власниками (акціонерами яких є щонайменше три юридичні особи росії):

• ТОВ "ВЕБ-Інвест" – 100% акцій належить дочці ВЕБ – Державній корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" – НО "Фонд промислових активів"
• ТОВ "Бастіон";
• ТОВ "Русукрмет".

За різними даними Vítkovice Steel виробляє свою продукцію з російських напівфабрікатів. Майже 100% імпорту йде з Нижньотагильського меткомбінату (НТМК), який належить ЕВРАЗу Абрамовича, і є закредитованим в ВЕБі. А в складі Наглядової ради сидять представники ВЕБ.

Ну і ще деталь: так званий Форум європейських металургійних виробників, де делегати Vítkovice Steel посідають керівні посади, був головним лобістом недопущення санкцій щодо російського металургійного сектора.

Демпінг і санкційна стійкість

Російська металургія залишається однією з наймеш постраждалих галузей економіки агресора. Навіть не зважаючи на те, що російський металургійний комплекс є безпосереднім постачальником сировини для оборонної промисловості. І навіть на те, що безпосередньо і фізично вбивають українців – кулі, уламки снарядів, авіабомб, дронів та ракет, броня танків та БТРів. Це все вироблено із металу російських меткомбінатів.

Важливою передумовою тому є той факт, що ряд європейських металургійних заводів в Чехії, Угорщині, Бельгії, Італії та інших країнах прямо чи опосередковано належать російським олігархам і російському уряду.

Але, якщо вже вбивство українців не вражає, то є й суто економічні загрози. По-суті російська металургія – це форма скритого експорту енергоресурсів. Маючи дешевий газ, електроенергію, нафтопродукти, експортуючи будь-яку металургійну продукцію росіяни мають можливість досить суттєво демпінгувати, або коли мова йде про власні виробничі чи збутові підприємства росіян - переносити прибуток на підприємство в "цільовій" країні.

Завод Vítkovice Steel в Остраві є єдиним чистим перекатним металургійним заводом. Вони, як вже ми відзначили, активно імпортують сляби (стальні напівфабрикати, що використовуються для перекату в лист чи рулон) з Росії. Дешевими енергоресурсами субсидіюється металургія, за рахунок чого російські металургійні компанії пропонують неринково низькі ціни на сталеві сляби на ринку ЄС. Низька ціна напівфабрикатів влаштовує європейські заводи, які належать росіянам. Влаштовує і європейські уряди, для яких це питання конкурентноспроможністі та тисяч робочих місць на заводах, які належать росіянам.

Україну за три склади

Нещодавно Vítkovice Steel заявило про наміри відкрити склади у трьох великих містах України. На цю новину ніяк не відреагували в НАЗК, які ведуть реєстр спонсорів війни, промовчали і інші правоохоронні структури. Факт приналежності компанії до вищого російського політичного керівництва потребує перевірки, адже визнаний чеською владою. І не зважаючи на це, російська компанія не боїться йти в Україну, робити голосні заяви про експансію. Виходить так, що російська продукція субсидійована Газпромом і Роснафтою, перероблена на чеському заводі, який контролюють з Кремля, має поїхати в Україну. Як таке взагалі можливе? Поки відповіді нема.

Проте, можна спробувати подумати про мотивацію Кремля. Ринок металоспоживання навіть до повномасштабної війни не відзначався великою ємністю, а після вторгнення рф ще скоротився більш ніж у 2 рази. Отже бізнесові мотиви інвестувати в дистрибуцію в Україні під час війни вкрай сумнівні. Але якщо подивитись на це інакше. Якщо мета не комерційна, а так зване cashflow. Тобто отримання цілком легальних грошей безпосередньо на території України. Відомо, що після повномасштабного вторгнення рф чимало традиційних ланцюжків заведення грошей в Україну було обірвано (добрива, паливо, зріджений газ і т.д.). І ось тут виникає ще більше питань. Навіщо росіянам знову стали потрібні відмиті гроші на території України? Чи можуть вони бути використані на нові політичні проекти Кремля в Україні? Або на дестабілізацію ситуації всередині нашої держави? Або на відверто диверсійну діяльність проти України? Як варто реагувати на такі начебто "європейські" інвестиції.