Ще раз про мій нібито російський паспорт

У нещодавно опублікованому інтервʼю Тетяни Бодні з головою Фундації DEJURE Михайлом Жернаковим серед ряду важливих тем було також вчергове підняте питання, щодо необхідності, і водночас неможливості перевірки наявності у українських суддів російського громадянства.

Завдяки опублікованому більше року тому розслідуванню програми СХЕМИ, в якому стверджувалось про нібито наявність у мене російського паспорту, моє прізвище, звичайно, було згадане і в цьому інтервʼю.

Користуючись наданою мені Цензор.нет нагодою, хочу ще раз прояснити мою позицію і вчергове наголосити: у мене ніколи не було російського паспорту, і я ніколи не подавав заяву на отримання російського громадянства.

В країні вже майже два роки йде повномасштабна війна. Щодня стрічки новин рясніють тривожними новинами про тяжкі бої наших захисників вздовж лінії фронту, про безперервні атаки дронів та ракет агресора по мирним містам України. Як будь-якого українця мене тішить кожна новина про наші успіхи у протистоянні ворогу і болить кожна звістка про наші втрати.

Цей біль для мене стає ще більш нестерпним, коли на жахливому фоні війни у інформаційному просторі моє прізвище використовується як приклад уособлення "агента кремля" в українській судовій системі.

Моя позиція однозначна: неприпустимо щоби у державних службовців чи суддів будь-якого (не тільки Верховного) суду було громадянство країни-агресора.

Саме тому відразу після публічного оприлюднення інформації про нібито наявність у мене російського паспорту, діючи в рамках закону, я надав усі можливі офіційні пояснення і необхідні документи усім відповідним органам.

І саме тому, розуміючи катастрофічність для мене особисто перспективи втратити єдине громадянство, яке у мене є – громадянство України, - я не вагаючись погодився з "безальтернативною пропозицією" відповідних органів державної влади та успішно пройшов перевірку поліграфом у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

Я досі до кінця не розумію природу і походження оприлюднених документів щодо нібито мого російського паспорту, податкового коду ерефії та договору по квартирі в Москві. У мене є лише певні здогадки, звідки вони могли зʼявитись. Відтак єдиний можливий для мене вихід у цій ситуації – продовжувати спроби встановити справедливість.

У мирних умовах це можна було б зробити значно легше. Але зараз, під час війни, доступу до відповідних офіційних органів і інстанцій країни-агресора немає в принципі. Що вірно зазначила у вищезгаданому інтервʼю Тетяна Бодня: "…в умовах війни у наших правоохоронців немає доступу до інформації і вони не комунікують з країною-агресором".

Водночас, єдиною підставою для видання колишнім головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим наказу про моє звільнення через нібито наявність у мене російського громадянства був лист СБУ від 03.10.2022, в якому прямо зазначено: "перевірка вказаних даних продовжується, про її результати буде повідомлено додатково".

Я переконаний, що, коли ми переможемо і війна закінчиться, мені вдасться довести правду.

Дякую Цензор.нет за можливість висловити свою позицію.