Яку роль Росія відіграла в загостренні конфлікту між Венесуелою і Гаяною?

Територіальний конфлікт між південноамериканськими країнами Венесуелою і Гаяною триває вже понад два століття. Справа в тому, що Венесуела претендує на регіон Есекібо, який міжнародний арбітраж ще у 1899 році визнав територією Британії, бо Гаяна на той момент була колонією Британської імперії.

Після здобуття незалежності Гаяною в 1966 році територіальні претензії Венесуели не зникли, але вони ніколи не призводили до такої напруги, як зараз. Все змінилося з відкриттям величезних покладів нафти в Гаяні у 2015 році. У 2022 році ВВП країни зріс на 57,8%, а у 2023 році очікується 25%-зростання.

На початку грудня президент Венесуели Ніколас Мадуро заявив, що регіон Есекібо буде новим 24-м штатом його країни. Раніше, 3 грудня, політик організував референдум, на якому 95% венесуельців нібито підтримали анексію. Вже за два дні Мадуро показав “нову карту” Венесуели, куди входила спірна територія, і сказав, що всі жителі цього регіону отримають венесуельське громадянство.

Крім цього, Мадуро доручив венесуельським відомствам, які видають ліцензії на видобуток газу, нафти та корисних копалин, створити на території Есекібо свої представництва і запропонував Національній Асамблеї ухвалити закон про приєднання регіону до Венесуели. Варіант безпосереднього військового вторгнення Венесуели до сусідньої Гаяни нині розглядають як цілком імовірний. 

14 грудня на зустрічі лідери Венесуели та Гаяни домовилися не застосовувати силу, а вирішити територіальні суперечки щодо Есекібо мирними переговорами. Для цього сторони підписали спільну декларацію, проте з українського досвіду можна сказати, що часто угоди з агресором не варті паперу, на якому написані. Можна пригадати як напередодні повномасштабного вторгнення Кремль запевняв міжнародну спільноту, що Росія остання країна у світі, яка зацікавлена у війні.

Так яке відношення до південноамериканського конфлікту має Росія? 

Венесуела має тісні політичні й економічні зв’язки з Росією, яка підтримує недемократичний режим у країні. Ніколас Мадуро переобрався на посаду президента у 2019 році через сфальсифіковані вибори, що зумовило серйозну політичну кризу. У Венесуелі почалися протести, а керівником країни оголосив себе лідер опозиції Хуан Гуайдо, якого частина світу визнала тимчасовим президентом.

Прикметно, що за один-два дні до початку масових протестів опозиції у Венесуелу прибула група колишніх російських військовослужбовців, пов'язаних із ПВК “Вагнер”, котрі мали забезпечити безпеку Мадуро. Зрештою, США запровадили проти Венесуели санкції, які мали обмежити фінансування “нелегітимного режиму”.

Однак Росія повністю підтримала режим Мадуро, а офіційний Каракас став союзником Кремля на міжнародній арені, зокрема в підтримці повномасштабного вторгнення в Україну. Тож не дивно, що Мадуро захотів вирішити політичну кризу через “маленьку побєдоносну війну” з територіальними надбаннями.

До речі, Росія не засудила дій Мадуро, а лише зазначила, що конфлікт лежить у площині венесуельсько-гаянських відносин і має бути врегульований без зовнішнього тиску та втручання у справи суверенних держав. Очевидно, Росія найбільше зацікавлена у міжнародній нестабільності та виникненні регіональних конфліктів, які відвертатимуть увагу від війни в Україні.

Разом з цим, анексія територій України і Грузії продемонструвала слабку реакцію світу на порушення міжнародного права, а на дискредитовану Росією Раду Безпеки ООН годі й сподіватися. Мадуро, ймовірно, розраховує повторити сценарій Путіна щодо анексії територій.

Варто наголосити, що Мадуро розвиває конфлікт усупереч рішенню Міжнародного Суду ООН від 1 грудня 2023 року, яке зобов'язує Венесуелу утриматися від будь-яких дій, що змінять ситуацію в регіоні Есекібо або можуть погіршити та розширити територіальний спір.

Якщо ж Мадуро не наважиться на військове вторгнення, він може скористатися “волею народу” і впровадити військовий або надзвичайний стан, аби відтермінувати чергові президентські вибори 2024 року та залишитися при владі. 

В умовах санкцій Мадуро довелося піти на поступки і підписати угоду про те, що наступного року мають відбутися вільні демократичні вибори. За такий крок США навіть послабило нафтові санкції проти Венесуели. Втім, за умов демократичного виборчого процесу Мадуро навряд чи залишиться при владі, тому спроба відвести фокус уваги з майбутніх виборів на територіальні суперечки виглядає цілком імовірним сценарієм.

Таким чином, Росія прямо й опосередковано причетна до конфлікту в Латинській Америці. Кремль багато років економічно і політично підтримував режим Мадуро, який, зрештою, повторює за Москвою приклад політичної “стабілізації” через військові конфлікти. Закінчити варто влучними словами Держсекретаря США Ентоні Блінкена про те, що світ має забезпечити успіх України і поразку РФ: “Якщо ми цього не зробимо, Путін отримає дозвіл діяти безкарно, а це відкриє скриньку Пандори агресії по всьому світу”.