Життя після героя. Аудіоісторії п'яти жінок, які втратили коханих на фронті

‍Подкаст «Життя після героя» - це історії дружин загиблих військових.  Ці розповіді максимально щирі та особисті. Проговорювати все, що пов’язане з втратою коханого  під час бойових дій важко. Але важливо знати і пам’ятати наших захисників.‍

Світлана Трубачова з Луганщини, її чоловік був прикордонником. В перші дні повномасштабного вторгненя Світлана  разом з двома дітьми стала заручницею окупантів. Вони приходили до неї з обшуками, погрожували, знущались і ставили у провину, що чоловік Світлани захищав Україну. Важко збагнути, як ця жінка змогла не зійти з глузду від горя, а навпаки зібрати всі сили та вирватись до вільної України.

Ця розмова відбулась, коли Наталя Панаско перебувала у сірій зоні, там вона займається юридичною допомогою військовим. Наталку всі знають, як подругу Іранку – вісім років вона чекала свого чоловіка  на псевдо Іранець, поки він перебував у СІЗО. Далі Ви дізнаєтесь, чому атовець потрапив за грати, як нарешті зміг вийти на волю і чому після початку повномасштабного вторгнення пара несподівано вирішила розлучитись, а потім Іранець загинув.

Аліна Карнаухова – військова фінансистка. До армійських лав вона доєдналась одразу після того, як дізналась про смерть свого чоловіка. Розвідник, на гражданці - майстер спорту з пауерліфтингу, загинув під час виконання бойового завдання. Аліна родом з Донеччини, довгий час вона з сином і літніми батьками перебувала під постійними обстрілами. Далі ви дізнаєтесь, чому Аліна  вважає, що не мала іншого вибору як залишити родину і піти захищати країну.

Ольга Янголенко на зв'язок вийшла з лікарні за кордоном, де вона лікується від раку. Про свій діагноз вона дізналась вже після звістки про смерть чоловіка. Миттєво життя молодої щасливої мами двох дітей перетворилось на боротьбу за можливість жити. Але до цього додався ще і бюрократичний фронт – Ольга вже майже два роки в різних інстаціях доводить, що її чоловік втратив життя саме на полі бою.

Розмова з Наталею Бобанич – дружиною керівника львівського осередку «Правого Сектору» Тараса Бобанича. Він мав псевдо «Хамер» та репутацію залізного воїна. І тільки дома поруч з коханою дозволяв собі відпочивати. На перше місце родина ставила служіння батьківщині.

Після загибелі Тараса Наталя займається увіковічненням його пам'яті. Ім'ям легенданого командира вже назвали кілька вулиць та парків.

Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського

Союзу”. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie/

Програми Медіафіт для сходу і півдня України та не обов’язково відображає

погляди Європейського Союзу.