Мобілізація та «успадкування» радянського минулого

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку для чоловіків, на утриманні яких перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.

Статтею 29 Конституції УРСР 1978 року було передбачено, що з метою захисту соціалістичних  завоювань, мирної праці радянського  народу … встановлено  загальний військовий обов'язок. У статті 131 Конституції УРСР 1937 року взагалі зазначалось, що загальний військовий обовʼязок є законом.

Власність у цих конституціях (якщо їх взагалі можна називати конституціями) розглядалась як всенародне добре чи власність окремих колгоспів.

І хоча будь-які норми, які писались, були швидше фікцією, водночас по своїй суті відображали комуністичну ідеологію.

У чому суть: кожен віддає скільки може, а отримує стільки, скільки йому потрібно. Для прикладу: лікар, який не має сімʼї та у якого заробіток більший, повинен поділитись з працівником заводу, у якого 3 дітей і власного заробітку на їх утримання йому не вистачає.

У теорії цю ідеологію можуть вважати ідеальної, тому що кожен отримує стільки, скільки йому необхідно. Водночас перебування у складі срср доводить протилежне: теорія є утопічною, а ХХ століття для України - трагічна сторінка історії.

Відтак, комуністичний тоталітарний режим було визнано злочинним у 2015 році, при цьому ряд чинних нормативно-правових актів, в тому числі у сфері оборони «зберегли» дух радянського минулого.

Не маю на меті жодним чином образити батьків 3 і більше дітей, але норма про відстрочку для них є справедливою тільки з одного боку. Якщо дивитись з іншого: чому чоловік, у якого ще немає дітей, повинен віддавати життя і свою можливість продовжити власне покоління за батька 3 дітей і його сімʼю? Це теж, що і лікарю працювати на працівника заводу і його дітей. Утопічно.