Світовий економічний форум у Давосі: ключові висновки для України

П’ять днів Давосу пролетіли миттєво, але зовсім небезкорисно для України. І вже можна по перших його відлуннях підбивати певні підсумки. Цьогоріч на Всесвітньому економічному форумі ми побачили, як змінюються тренди у підходах до України з боку західного бізнесу та істеблішменту. Загалом, я б структурував ці тенденції десь таким чином:

1. Високоточна зброя дипломатії

Нинішній Давос можна вважати безумовним успіхом для України, принаймні те, що стосується розуміння наших прагнень на найвищому рівні. Як здалося, зустрічі президента України Володимира Зеленського були ретельно підібрані та досить добре підготовані, особливо це стосується перемовин з представниками найбільших фінансових інституцій та великих компаній світу та ключових політичних фігур Європи та світу. Там були присутні й керівники компанії JP MorganChase, і віцеголова BlackRock, і представник Bank ofAmerica, і особи з керівництва інвесткомпанійBlackstone Group, The Carlyle Group, BridgewaterAssociates, і засновники та керівники Google, Dell, Arselor Mittal, і низка політиків першого ешелону. З найбільш визначних - голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, спеціальний представник США з питань економічного відновлення України Пенні Прітцкер та чимало інших не таких примітних в українських медіа осіб, яких, разом з тим, вважають «тіньовими» режисерами глобальної політики.

2. Тіньовий план Америки

На полях Давосу дуже потужно пролунала позиція сенатора від Делаверу Крістофера Кунса. Він випускник Єльського університету та Єльскої ж школи богослов’я – справжній представник Ліги плюща та фігурант теорій всесвітньої змови, як це малює російська пропаганда. Але якщо облишити жарти та інсинуації, Крістофер Кунс у Давосі доповідав цілком прагматичні істини, якими, на мою думку, ми маємо керуватися в найближчі роки, коли справа заходить про взаємодію України та США. А отже, він сказав, що Україна - це «чудове місце для інвестицій», і що «процес інвестування може початися ще до закінчення війни, у тих частинах країни, які менш постраждали від конфлікту, але є стабільними та безпечними». І саме він в Давосі «вкинув» в середовище західних політиків позицію Білого Дому щодо випуску українських облігацій, котрі будуть забезпечені майбутніми позовами до росії щодо компенсації завданих збитків. Такі боргові папери, привабливі своєю значною прибутковістю, у західних ділових колах обережно називають «репараційними облігаціями». Вони зможуть стати альтернативою конфіскації закордонних російських активів, навколо чого триває багато дискусій щодо законності процедури їхнього вилучення. А ще цим коштом можна без зайвого навантаження на лівий політикум та медійної атаки на потенційних виборців у західних демократіях компенсувати затримку допомоги від партнерів з європейських країн. Нагадаю, що йдеться про суму в 300 мільярдів доларів. Дійсно, цифра вражає, але цього ніяк не вистачить для відбудови України, адже збитки, завдані війною та окупацією, значно більші. Проте ці кошти дадуть можливість тримати наш спротив та не дати обвалитися економіці України. Зрештою, сенатором Крістофером Кунсом була запропонована цілком реалістична модель компенсації втрат у межах російських резервів, що контролюються західними фінансовими структурами. Це удається цілком робочою схемою, яка невдовзі зможе спрацювати. Як колись казав Черчилль на зламі Другої світової: це ще не кінець, це навіть не початок кінця, але, можливо, це кінець початку.

3. Україна має друзів

Без сумніву, дуже показовим став виступ на українському сніданку в Давосі президента Польщі Анджея Дуди. Зважте тільки на ці його слова: «На наших очах відбувається відродження російського імперіалізму в його кровожерливій версії. Жодних сумнівів, що путін розпалив світову пожежу». Його визначення щодо "формування коаліції диявола", безперечно є концептуальним і ще увійде в підручники. Трохи несподівано, звісно, що визначення росії як «імперії зла» нині декларує не президент США, як це колись робив Рональд Рейган, а лідер Польщі. Польща зміцніла і змужніла – вона дещо раніше від України позбавилася тотального московитського впливу, і тепер її президент цілком у своєму праві робити такі визначення. Висловлена ним позиція неабияк підкреслює ту особливу вагу, яку ця дружня нам країна має в Європі. Від початку російської навали до Польщі переїхали понад 5 мільйонів українців – здебільшого мами з дітьми та люди похилого віку. Тому, безперечно, Польща для нас була і лишається головним партнером та сусідом, поряд іншими країнами ЄС. За словами Анджея Дуди, треба готуватися до довгого маршу, під час якого потрібно буде боротися за безпеку громадян, підтримувати Україну в її боротьбі та допомогти у відбудові України, користуючись з активів, які буде конфісковано в агресора. І ця думка, переконаний, є основоположна.

Підсумовуючи, мушу зауважити, що Всесвітній економічний форум у Давосі створив нові передумови, нові шанси для здобуття Україною унікальних фінансових, політичних та людських можливостей як у нинішні непрості часи, так і у повоєнний період. Наразі це позиціювання себе як інвестиційно привабливої країни та пошук шляхів відшкодування збитків за допомогою інноваційних фінансових інструментів. Усе в наших руках, одним словом.