“СІРІУС” – НАЙБІЛЬШИЙ ПРИТУЛОК В ОКУПАЦІЇ

👆Довідка: Притулок для бездомних тварин “Сіріус” існує на кошти благодійників та небайдужих до проблем тварин людей. Наразі у притулку проживає приблизно 3300 собак і котів.

“Сіріус” – найбільший притулок для тварин в Україні. Він опинився в окупації з початку нападу Росії, понад місяць був заблокований. У притулку із першого дня не було ані світла, ані водопостачання, ані опалення. Привезти допомогу також не було можливості, бо гуманітарні коридори не працювали. Працівники закладу, які евакуювалися, надсилали листи до міжнародних зоозахисних організацій, розповідали про критичну ситуацію в окупованих притулках України європейським та американським журналістам, зверталися до найбільших зоозахисних організацій Росії та Білорусі, спілкувалися з керівництвом району та самостійно шукали шляхи проїзду та варіанти порятунку своїх колег та тварин.

У притулку було понад 3 тисячі тварин, тому їжі, щоб їх годувати, треба було дуже багато. Після того, як закінчилися запаси, засновниця притулку Олександра Мезінова щодня виїжджала, а коли закінчилося пальне, то йшла пішки в сусідні села на пошуки продуктів. Спочатку купувала продукти в магазинах, а коли вони закінчилися, просила у людей. В пошуках їжі Олександра мала проходити блокпости російських військових. Вони також періодично заходили з обшуками у притулок. Одного разу розстріляли телефони персоналу притулку. З водою теж була проблема, бо не було світла. Працівникам довелося возити воду на тачці з озера, що було за 200 метрів від притулку. Доводилося возити воду всім працівникам та багато разів на день, бо її було потрібно щонайменше 3 тонни.

Оскільки біля притулку було багато росіян, там постійно лунали постріли та вибухи. Тварини лякалися цих звуків та намагалися вибратися з кліток й травмувалися. Деяким тваринам кололи заспокійливе.

З кожним днем їжі для тварин ставало все менше – вже почали варити густі супи з цільного зерна. Ця їжа не була корисною для собак, тому деякі почали хворіти, а інші худнути. Проте жодна собака в притулку не загинула від голоду. Двічі за період окупації волонтерам вдавалося переправити допомогу у притулок через Київське море. Перший раз росіяни застрелили чоловіка, який керував човном.

                                Фото: facebook/Притулок для бездомних тварин Сіріус

 “Під час окупації у мене було 3 страхи. По-перше, я переживала за тварин у притулку, оскільки відсутність ветеринара означала, що ми можемо бути безсилими у разі, якщо тварини серйозно захворіють чи травмуються. Ще я дуже боялася прямого влучання снаряда чи бомби в притулок. Біля нас були блокпости російських військових і багато їхньої техніки. Якби був бій, то ми б постраждали напевно. По-третє, моїм страхом була тривала окупація, і що з часом може зовсім закінчитися їжа. Я боялася того, що можу хоронити тварин”.

 Основні виклики, з якими стикнувся притулок:

• Окупація території, де розміщувався притулок.
• Обстріли біля притулку, що лякали і працівників і тварин.
• Відсутність ветеринара в притулку.
• Вимушена постійна комунікація з російськими військовими на блокпостах.
• Відсутність електропостачання, каналів зв’язку та доступу до мережі Інтернет.
• Відсутність запасів їжі та води для тварин.
• Ризик для життя зоозахисників заради порятунку тварин, доставлення харчів, води, ліків, електрогенераторів тощо.

                         Фото: facebook/Притулок для бездомних тварин Сіріус

ЯК ПРИТУЛОК “СІРІУС” ПЕРЕЖИВ ОКУПАЦІЮ

Врятувати тварин вдалося завдяки людям, які залишилися з собаками попри все – це 17 працівників та волонтерів. Вони кожного дня стикалися з російськими військовими, шукаючи їжу, проте кожного дня продовжували це робити. Після окупації Олександра Мезінова почала співпрацювати з міжнародними та українськими зоозахисними організаціями та волонтерами, щоб відгодувати тварин, знайти їм дім та відновити вольєри у закладі, які пошкодили тварини.

 "Війна навчила нас завжди мати запас їжі хоча б на 1 місяць, а притулок має бути лише тимчасовим місцем перебування тварин до моменту їх усиновлення відповідальними господарями. Через те, що в нашому притулку перебували тисячі тварин, і два мости біля нас були підірвані, ми не мали можливості евакуюватися. Також я переконана, що якби я покинула притулок, то люди, які були там спочатку, також виїхали б. Щодня я говорила своїй команді, що скоро нас звільнять", –  Олександра Мезінова.

 “СІРІУС” ПІСЛЯ ОКУПАЦІЇ

Сотні тварин з притулку після звільнення прилаштували в родини. Проте їхнє місце зайняли нові, яких покинули люди, коли евакуйовувалися. Приблизно 600 тварин у притулку прийняли з деокупованих територій.  Керівництво притулку щоденно шукає ресурси, щоб прогодувати та пролікувати всіх тварин, що там живуть, а також знайти всім родини.

Ми хочемо донести до суспільства все більше неймовірних історій, через які пройшли зоозахисні організації, притулки для тварин, зооволонтери та звичайні люди, які опікуються допомагають тваринам від початку повномасштабної війни. Та ще більше історій допомоги тваринам. Благодійний фонд "Хвостата BANDA" підтримує однодумців та допомагає хвостатим друзям.