Щодо Польщі

Минулий польський уряд воював за минуле. І програв, поляки не захотіли в середньовіччя.

Нинішня блокада - це про сьогодення і майбутнє.

Так, польські протести є складовою загальноєесівського сільськогосподарського процесу: працювати мало - отримувати багато, сільське господарство - не бізнес, а дотаційна галузь.

Водночас, проблематика є глибшою, аніж здається.

Якщо для французького чи німецького аграрного лоббі прихід української с/г продукції загрози не становить, то польська еліта чітко передбачає майбутнє, адже ще 20 років тому Україною для ЄС була саме Польща. Без війни і втрат, але з ледь живою економікою після радянської окупації.

Польща переживає, що після вступу в ЄС і НАТО їхні дотації з Брюсселю отримуватиме Україна.

Українські компанії, залучивши німецьких, французьких, британських, скандинавських, американських інвесторів, легко витіснять польську продукцію спершу зі світового ринку, а далі й з польського.

Дешевим і якісним буде вже мʼясо, молоко, яйця, техніка, меблі, автомобілі не з Польщі, а з України.

Так, ми ведемо мову про горизонт у 20 років, але ці роки пролетять дуже швидко.

Це чудово розуміє і Туск, який не просто є заручником ситуації і коаліційного уряду.

Тому нам потрібно говорити з Варшавою ґрунтовно і відверто про все, закладати сьогодні механізми, які сприятимуть процвітанню наших держав і посиленню стабільності регіону: через спільні підприємства, взаємодію у стратегічних сферах, політичну і культурну співпрацю.

Європейський Союз розпочав свою історію з Європейського співтовариства вугілля і сталі у 1951 році. Саме навколо вугілля і сталі точилися найбільші попередні війни європейського континенту.

Мудро було б запропонувати щось на кшталт українсько-польського союзу оборони і сільського господарства, який може стати предтечею військово-економічного Intermarium, що надійно захищатиме Захід від навал зі Сходу.

На завершення, нагадаю, Польща - член НАТО і ЄС. Нам дуже залежить, Варшава голосуватиме ЗА чи ПРОТИ нашого членства в цих організаціях.

Бо Україна "за парканом" не виживе. І за цього сценарію нам вже буде байдуже, який за ліком поділ Польщі і ким він буде втілюватися наступного разу…

Герої мають бути не лише звитяжними, але й мудрими.

П.С. Щодо російського впливу на польських страйкарів - так, безперечно, він теж є. Коли ми зможемо знайти спільну мову, переступити через образи і йти до мети разом - вплив Кремля залишиться за Уралом і обмежуватиметься лише тим, скільки діамантів, хутра чи нафти скажуть віддати за європейський автомобіль чи хліб.