Майдан: майбутнє

Цього року - 10 років з часу перемоги Революції Гідності, 20 років з часу перемоги Помаранчевої революції та 34 роки від Голодування на граніті, котре є першим Майданом.

Пройшло багато часу, але все ще бракує збалансованої і гідної оцінки Майданів. Більше того, ворог веде активну роботу, щоб їх дискредитувати. "Домайданилися до війни", довелося почути в транспорті.

Чому Майдани виникають і як перемагають? Якими є можливості і загрози Майдану для державотворення і для війни? Чи можливий Майдан ще раз, і якщо так - то який?

+++Чому Майдан перемагає?

Майдан - момент, коли мільйони одночасно виходять на вулиці. Народ бачить себе тут і тепер: слово "демократія" (воля народу) повертає собі зміст і стає реальністю.

Люди виходять на площі тоді, коли влада не хоче чути, коли інші способи - від парламенту до преси - не працюють. Та протест стає Майданом тільки тоді, коли різні питання і проблеми обʼєднує моральна вимога зміни влади. Аморальний СРСР, аморальні Кучма і Янукович мали альтернативу: волю, гідність, право бути собою.

Майдан не зʼявляється зненацька - перед ним є десятки різних інших тематичних протестів. Голодування на граніті - наслідок масового руху на перших виборах у 1990-му, хвилі "оксамитових революцій" Європи, що досягла зміни влади, а також розгрому протесту Таньаньмень у Китаї. Помаранчеву революцію народили "Україна без Кучми" і рух "За правду", Євромайдан - Підприємницький та Мовний майдан.

Майдан завжди є коаліцією дуже різних сил, котрі або не перетинаються, або конкурують чи навіть ворогують, але в часі найбільшої загрози обʼєднують свої сили. Навколо цього ядра формуються маси, що народжує віру в перемогу і спонукає до жертовності - часу, коштів, ризику карʼєри, а інколи - здоровʼя і життя. Цей момент єдності - безцінний.

Майдан перемагає в момент "резонансу", коли попередня влада розсипається.

Майдан перемагає, коли його вимоги стають державною політикою.

+++Майдан і держава

Кожен з Майданів визначив нашу долю - незалежність у 1990-му, демократію у 2004-му та Європу (ЄС і НАТО) у 2014-му, і заперечив радянську, бандитську і російську альтернативи для України.

Майдан звʼязує столицю і землі нашої країни. Донецький, Сімферопольський, Харківський, Одеський, Дніпровський, Львівський, Хмельницький Євромайдани - це побудова нашої Соборності.

Протест і зміна влади є частиною української політичної культури. У цьому ми є Європою і ширше - Заходом, де масові протести народжували і продовжують народжувати політичну реальність, від невдалих Паризької весни і Чехословацької революції 1968-го, до "оксамитових революцій" і падіння Берлінської стіни: ми продовжуємо шлях свободи на Схід.

Революції є дуже небезпечними для держави у випадку безвідповідальності лідерів та їх учасників, їх нездатності до єдності і спільної дії. Лідери протесту не обовʼязково здатні творити державу. Для багатьох з них хаос - їхня стихія, їхня норма. На фоні хаосу ми або втрачаємо державу, або її перехоплюють корисливі "тимчасовики", котрі думають лише про момент збагачення, а далі - байдуже.

І ми маємо такі історичні досвіди - козацька держава і Гайдамаччина; отаманщина в часи УНР; хаос партієтворення в 1990-ті, що віддав власність олігархам і створив Кучму; розпад помаранчевої "кааліції", що привів Януковича до влади і втратив можливість інтеграції в ЄС і НАТО у 2005-08 роках. Зрештою, взаємне поїдання політиків після Євромайдану, що привело до влади Зеленського - теж частина цього "коду руїни".

Мені бракує політики як Майдану - спільної пожертви і самоорганізації навколо цінностей, задля їх реалізації засобом держави. Єдиний інститут, який зараз може так стало функціонувати - це церква. Поки ми не подолаємо знецінення політика і політики - будемо приречені на її погану якість, на лідерські популістичні проекти, на дурні і брудні гроші і на мертві партії, котрі функціонують лише як передвиборчі штаби.

+++Майдан і війна

Революції творять геополітику. Українська перемога 1990-го, 2004-го і 2014-го змінює кордони Європи. Білоруська поразка 1990-х і 2021-го - теж.

Так, ми маємо війну за незалежність, бо повстали на Майдані. У іншому випадку - мали б окупацію і були б площадкою для атаки, донором озброєння, а, більш вірогідно - і співучасником путінського злочину, якими вимушено є умовні "днрівці". Памʼятаємо, що саме добровольці з Майдану були першими, що чинили збройний опір російській гібридній "війні у натовпі" 2014-го.

Масовий волонтерський рух, народжений Майданом, допоміг забезпечити і втримати боротьбу у першій фазі, до серпня 2014-го року. Він тримає свою частку фронту і сьогодні - зокрема, щодо точкових, специфічних запитів, що не проходять крізь масовану бюрократію державної оборони. Тому зараз Майдан як самоорганізація - на фронті.

Війна обнулює політику, але тільки до певного часу. Питання корупції і неефективності, втрат в обороні, здатності захистити Україну та здобути перемогу є майбутнім порядком денним.

+++Четвертий Майдан?

Більше 30 років української незалежності не виправили найбільшу проблему: наша держава є несправедливою. Від несправедливості в суді, де старий корумпований клан і досі руйнує закон, до несправедливості в суспільстві, де одні уникають податків, а інші виживають на жебрацьку пенсію.

Справедливість резонує і на фронті. Ветерани, що проходять принизливі паперові процедури; пекло для поранених; ті, чиї ротації затримують до невизначеності. Ціле покоління бійців, що залишило здоровʼя на війні, комісується - не в останню чергу через втрату віри в свою ефективність. Армія вільних людей чи армія безправних рабів?

Перемога чи капітуляція України - ключове питання нашого часу. Наскільки влада здатна виробити нашу теорію перемоги і теорію поразки росії, погодити її з партнерами, уникнути облуди "переговорів" і "перемирʼїв"?

У 2015, 2016 і навіть 2017-му ми бачили непоодинокі спроби гібридних фсбшних "майданів" - від груп у Фейсбуку і Телеграмі до атак на готель "Козацький", що мав би бути новою штаб-квартирою протесту. Симуляцій - від олігархічних мітингів проти націоналізації у 2005-му до "Антимайданів" і пікетів під Нацбанком - було немало. За всіма ними стояли гроші і інтереси, але не було головного - моральної сили.

Революція в часі війни є неймовірно небезпечною для держави, бо ламає ланцюжки прийняття рішень і компетенцій, підриває легітимність назовні, ставить на паузу або зупиняє довгострокові процеси.

Та Майдан є обʼєктивним явищем, його неможливо симулювати. Відповідальність влади - не довести до революційної ситуації. Відповідальність активістів - не самознищити Україну.

+++Насамкінець

У демократіях функцію повернення волі народу виконують вибори, у тому числі - дострокові, у авторитарних та тоталітарних державах - повстання. Українське питання зміни влади разом зі зміною волі народу рано чи пізно постане знову.

Чи зможемо ми перервати прокляття історії та перейти у нормальний виборчий процес, щоб перестати знову і знову проходити екзистенційні кризи? Маємо втримати державу, щоб перемогти. Альтернативи - хаос, окупація, геноцид, участь "бойовими бурятами", як в Чехословаччині-1968 чи Афганістані-1980, в чужих імперських війнах.

Майдан - це основа цінностей України. Ми все ще творимо державу вільних людей, котра має ці цінності втілити.