Неперейдений Майдан

Днями минуло десять років від Революції Гідності, від початку війни. А вже післязавтра – два роки так званому повномасштабному вторгненню росії в Україну. За насиченістю подій, за їх значенням, за вмістом ці десять років – ціла епоха. Втім, що таке десять років для країни? Одна мить, дрібний епізод, чверть абзацу в майбутньому підручнику з історії. На наших очах, у нашій пам’яті вчорашні події маліють і марніють, змінюються новими подіями, явищами й фактами.

Втім, я переконаний: події десятирічної давнини, другий Майдан, Революція Гідності – один із найважливіших і найзначніших моментів в історії України, що може бути порівняний з набуттям Україною державної незалежності в 1991 році. Це те десятиліття, яке безумовно визначає наступні роки і віки, це – епоха глобальної тривалості.

Відразу після подій на Майдані росія розпочала свою підлу гібридну війну. Саме наш Майдан і Революція Гідності дали зрозуміти російському диктатору, що цю вільну Україну, цей народ, цю націю не зламати, не здолати, не перемогти інакше як грубою військовою силою. Свого часу Збігнєв Бжезінський сказав, що без України існування росії неможливе. Я би сказав, що неможливе існування тоталітарної путінської росії поряд із вільною і незалежною Україною. Така Україна – смертельно небезпечна для кремлівського карлика.

У 1991 році казали, що незалежність нам дісталася майже задарма. Сьогодні ми платимо за цю незалежність найвищу ціну. Ми йдемо тяжким і крутим шляхом, який мусимо здолати. Шляхом, який почався з Майдану десять років тому.

Бо й сьогодні на всіх фронтах б’ється Україна, заново народжена десять років тому. Героїчні сили Тероборони вийшли безпосередньо з Самооборони Майдану. Волонтерський рух України – прямий наслідок ще тієї небаченої активності людей, які вдень і вночі несли на Майдан Незалежності у Києві теплий одяг, продукти, засоби захисту для учасників протесту. Незалежна від Москви Українська церква постала і від сили тих дзвонів Михайлівського Золотоверхого монастиря, що тривожної ночі 2014 року скликали киян на захист Майдану. І наші воїни сьогодні на Донбасі стоять за ті самі цінності й принципи, за які стояли на вулиці Інститутській і на Європейській площі.

А окрім того, Майдан десятирічної давності призвів до таких тектонічних наслідків, яких ми досі ще не можемо гідно поцінувати і не повинні забути.

По-перше, десять років тому Україна остаточно обрала волю й свободу. Люди вийшли на Майдан не за матеріальні цінності, не за ковбасу, не за зарплату, не за комунальні тарифи. Люди вийшли за якісь нібито абстрактні речі, які не можна помацати. За європейський вибір, за честь, за гідність. Це поворотний момент у національній історії. Нація, яка склала собі ціну, яка усвідомила себе як спільноту, для якої свобода є вищою цінністю, більше ніколи не погодиться бути в ярмі і в рабстві.

По-друге, десять років тому ми остаточно вирішили, що наше майбутнє – європейське! Вже й сам Майдан розпочався як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на європейську інтеграцію. А за певний час ми ухвалили ті рішення, на які за «нормальних» умов знадобилися би довгі десятиліття. Вимога щодо членства України в НАТО була вписана в Конституцію. Ми підписали політичну й економічну частини Угоди про асоціацію з ЄС. 16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Зрештою, ми отримали і безвізовий режим з Європою.

По-третє, ми нарешті відмовилися від безглуздої «багатовекторності» в національній економіці, яка на ділі завжди означала не що інше, як повну економічну залежність від росії. Вперше ми цілком і повністю відмовилися від російського газу, яким нас шантажували кожної зими від самих початків незалежності. Ми зійшли з цієї віковічної енергетичної голки. Гасло «Геть від Москви!», кинуте Миколою Хвильовим майже сто років тому, в економічному плані стало реальністю лише після Революції Гідності.

По-четверте, на Майдані народилося нове громадянське суспільство в Україні. Те суспільство, яке має голос і має силу. Відтоді громадська й суспільна думка в Україні реально впливають на політичні рішення. Українська влада не може і боїться цілковито ігнорувати думку людей.

По-п’яте, ми нарешті взялися за розбудову Збройних Сил України. Бо я добре пам’ятаю, як у політичних колах довго й цілком серйозно точилися розмови про те, що незалежній Україні армія взагалі не потрібна. На нас ніхто ніколи не нападе, і ми ні з ким воювати не збираємося. Неймовірна і неочікувана ніким сила спротиву України 24 лютого 2022 року не взялася нізвідки. Вона була створена саме в перші місяці і роки після Революції Гідності конкретними урядовими рішеннями щодо розвитку власного військово-промислового комплексу.

По-шосте, Майдан дав Україні нову національну свідомість і нову національну культуру. Стало модним і престижним бути українцем, говорити українською мовою, пишатися своєю історією. Я пригадую, як у книгарнях Києва полиця з книгами українською мовою скромно тулилася поміж довжелезних, безкінечних стелажів російської літератури. А днями на Хрещатику відкрилася модернова книгарня «Сенс», що пропонує 40 тисяч (!!!) різних книг українською мовою.

По-сьоме, саме через Майдан, через Революцію Гідності вільний демократичний світ визнав Україну своєю. Ми перестали бути територією і «буферною зоною». Ми стали країною, стали повноправною нацією і народом. Нам сьогодні дають «Абрамси», «Хаймарси» і F-16 не просто так. Це зброя для країни, яка обрала свободу і здатна її захистити.

Звісно, це далеко не всі наслідки тих подій десятирічної давності. Але навіть побіжного огляду цих змін вже достатньо, щоб побачити, яким шляхом ми пройшли і йдемо далі. Майдан не закінчився. Майдан триває. Майдан – не акт, Майдан – процес. Ми досі живемо з вами у велику майданну епоху, яку ще маємо гідно оцінити в майбутньому. Нова, незалежна, вільна й горда Україна Майданом не закінчилася. Нова Україна з Майдану тільки розпочалася.

Якось Вінстон Черчилль сказав: «Ми живемо в епоху великих подій і маленьких людей». Але ми йдемо через наш Майдан у часи, коли маленькі люди стали Великими.

Попереду в нас велика, довга і непроста дорога. Але ми знаємо, куди і навіщо йдемо. І таки дійдемо! Дійдемо!