Невивчені уроки історії повторюються

Сто років тому була українська держава, а потім її не стало. Наші діди й прадіди її не втримали. Невивчені уроки повторюються.

Історики висунули чимало пояснень, чому так сталося. Прочитавши різні версії, я дійшов висновку, що основних причин три.

Коли кажуть, що країна була переважно селянська, що еліти були нечисленні -- це не причина. Всі колонії, що звільнилися, і всі метрополії, що стали на шлях модернізації, на старті були такими. Не в тому справа.

Отже, три.

1. Внутрішні чвари. Нездатність еліт порозумітися задля порятунку країни, нездатність суспільства до внутрішнього діалогу. Незрілість еліт, відсутність відчуття власної країни як цінності, яку важко здобути й легко втратити.

2. Хвороба лівізни. Природна проблема бідних країн із великим незадоволеним запитом на справедливість і низькою правовою культурою. Наслідки -- розкол у суспільстві, потрапляння у пастку ворожої пропаганди, незацікавленість середнього класу у перемозі.

3. Відсутність західної підтримки. Захід ніколи не розумів, що відбувається на теренах російської імперії, для нього це були дикі землі, на яких може зберегти лад тільки Москва, і хай воно так і буде. Додайте тимчасовий союз з німцями, й ось уже Україна є частиною осі зла.

Якщо ви уважно подивитеся, то побачите нині майже те саме. Трохи краще. Але лише трохи.

1. Нашої згуртованості як на рівні суспільства, так і на рівні еліт вистачило на рік, 2022. Нам знову потрібен пакт про єдність. І це суспільний договір двосторонній: влада не робить дурних речей та розмовляє з суспільством як з дорослим, а суспільство не атакує владу й одне одного.

2. Ми дуже бідна країна, і ще більше збідніли від війни. Нам потрібно відпустити економіку й приборкати корупцію (не лише саджати, а різати схеми), інакше загроза соціального конфлікту висітиме над нами руйнівним вироком. Додайте неповернення тимчасових емігрантів. Ліва загроза фундаментальна.

3. Всі сили треба кинути на дипломатію: кадрову, парламентську, мистецьку, громадську, підприємницьку, наукову тощо. Нас не розуміють ні Захід, ні Схід, ні Південь. Додайте зусилля росії, щоб нас вважали злом. Додайте байдужість, втому, купу власних викликів у всіх, і ви побачите, що нас вважають головною проблемою, яку варто прибрати.

Переважна частина українського суспільства, в тому числі політики, вірять: Україна така міцна, що з нею нічого не станеться за будь-яких умов. Часом це звучить красиво: все одно віримо в нашу перемогу! З цього випливає хибне уявлення про низьку ціну помилки: можна робити що завгодно, це не страшно, бо нічого катастрофічного не станеться.

Насправді ціна помилок дуже висока, і треба щодня боятися зробити руйнівну помилку, після якої вже нічого не можна виправити. Лише при такому ставленні до України можна її зберегти.

Україна -- досить міцна річ, але і в неї є межа міцності. Щоденні тренування можуть подвоїти вагу, яку ти піднімаєш. Але збільшення ваги в сто разів просто розчавить навіть чемпіона.

Ми знаємо, що стало наслідками поразки сто років тому. У нас більше нема права на помилки.

Усі реакції:

3,5 тис.Bogdan Butkevych, Olya Kruhliy та ще 3,5 тис.