Пам’яті жертв катинських розстрілів
Нещодавно повертався з фронту у район відновлення боєздатності. Частина нашого підрозділу доукомплектовується в умовно тиловій зоні.
Тож був проїздом в Харкові і замість 3-ох годинного просиджування у кав'ярні зважився на пробіжку.
Біг п'янить дофаміном і блискучо протидіє протодепресивним станам.
Маршрут марафону проклав по окружній та присвятив його пам'яті жертв катинських розстрілів.
Поблизу П'ятихаток поховано ~ 4000 польських офіцерів. Я прибіг туди, аби пом'янути жертв російсько-канібалістичного режиму.. Та нагадати полякам про їхні перспективи, які можуть очікувати їх після затяжної блокади кордону з Україною.
Після війни, нам не соромно буде дивитися полякам у очі. Адже українці воюють не лише за свої домівки, а й за польські братські могили. Польща стала окремим театром бойових дій, де протиборство розгортатиметься між розумом еліт і тракторним ідіотизмом. Головне, аби перший не вдавав непомічання другого.
І попри складні стосунки я все ж вірю у порозуміння між нашими країнами.
P.S. підпишись на тлеграм-канал Zaliznogo Tata, аби не занепадати духом:
