Фантасмагорія мирних міст

Два дні минуло. Орлівка захоплена, Ласточкине - російський тил, вічне Тоненьке вже сіряк. Далі буде.

В той же час Верховна Рада провалює чергове голосування по мобілізації без якого нас чекає катастрофа масштабів якої можуть обмежити лише залишки ЗСУ для яких вже везуть 3 млн. китайсько-корейських снарядів.

Все частіше я чую Ви, коли йде мова про війну і збройні сили: перемоги Вам! А от у Вас в армії… взагалі досвід перебування в цивільному середовищі виявляється вкрай травматичним для мене, хоча я, здавалося, ці речі пропрацьовував. Але чим далі тим гірше.

Можна ображатись, можна сперечатись, можна далі декларувати що в уявній війні майбутнього вигравати мусить технологія і супер-зброя майбутнього, але без війська нам, панове, кінець. А військо це всі Ми- є і такий займенник, крім Ви.

Хоча… якщо вони досі не почали мобілізацію, і поки проголосують, і поки мобілізують, і поки навчать… це якщо мобілізують, бо я слабо в це вірю. Озираючись навколо, перебуваючи зараз в мирному місті мене не покидає відчуття що це все якась фантасмагорія. Так ніби з нами в кімнаті голодний лев перетравлює попередню жертву, вже кидає оком на інших які в цей час пʼють чай, відводять погляд і сподіваються що лев наступними зʼїсть не їх. Відчуваю повну безпорадність, бо цей пост та і будь-який інший ні на кого вже не вплине. Але… та нема ніяких "але". Просто викидаю в простір те що їсть мене поїдом.

І я не говорю про соцмережі. Я перестав їх читати і псувати собі нерви. Ледь не щодня на вулиці чи в таксі цивільні чоловіки і жінки намагаються мені розповісти щось хуйове про армію, щойно впізнають в мені військового. Я серйозно. Когось там побили, когось відправили на другий день в окоп, армія убиває! Не війна, не росія - Українські Збройні Сили. Вітаю! І це можуть говорити люди, які водночас там десь на волонтерці готують на фронт сухпайки. Ми з вами!

А ще класика : вимагати з військових пояснень за якісь міфологічні пройоби типу мобілізації хворого, чи невидачі комусь каски. Підніміть руки військові кому такі предʼяви кидали більше трьох разів? Гра така у людей: вицепити в потязі самого зайобаного солдата і мотати йому нерви розповідями про несправедливість. Та якби цей солдат захотів вам розповісти про несправедливість, то ви би посивіли за ніч від тих розповідей. Різниця в тому, що в таких от вигаданих чи реальних випадках одні шукають причини щоб відмовитись від боротьби, а інші шукають причини боротися попри це все. Вгадайте, хто з цих двох справді ставить на Україну?

Іноді справді хочеться, не буду кривити душею, щоб арта розʼїбала побільше обласних центрів, щоб оця вся розслаблена маса або звалила і не патякала, показавши свою істину природу або трохи напряглась, а краще не трохи. Потім я видихаю. Мені не хочеться щоб люди умирали, але мені також не хочеться щоб по приходу москалів вони всі або втікали і забули що Україна існує, або просто зняли зі своїх тачок прапорці і наклейки "добрий вечір ми з України" і робили вигляд що нічого не відбулось. Ну, росія так росія - лішь би нє било вайни. Важко таке уявити? А мені дуже легко уявляється, бо читав багато історичної літератури. Схоже занадто багато.

І не треба мені зараз в коментах перепис непридатних, неприкаяних, тих хто їбошить на волонтерці і тд. Не треба. Ви всі прекрасно все бачите і знаєте про що я. Бо дизморал який я ловлю вже просто заливає чорною багнюкою горло. Вже хочеться перестати борстатись і хай вже це багно втопить

І наполегливо прошу уникнути ваших фантазій на тему війни якою ви її собі уявляєте і умов які ви собі вигадали щоб типу піти воювати. Не підете.