Перспектива заморожування війни?
Описуючи сценарії на 2024-2025, я зазначав, що інерційним сценарієм (тобто таким, яким все нині рухається) є найгірший для України сценарій війни на виснаження зі втратою західної підтримки та, внаслідок цього, значною втратою здатності чинити спротив. Але найімовірнішим сценарієм я називав не його. І це досить нестандартний випадок, бо зазвичай інерційний сценарій і є найімовірнішим. Але коли діють потужні сили, що намагаються збити інерційний сценарій та перемкнутися на якийсь кращий, то інерційний сценарій втрачає ймовірність. Це якраз те, що нині маємо.
Найбільш імовірним сценарієм я називав другий -- сценарій заморожування війни, який минулого року виглядав зовсім неможливим. Адже проти замороження війни були налаштовані як українське суспільство, так і путін, який собі обрав перший сценарій війни на виснаження.
Минуло три місяці, і нині у повітрі починає відчуватися запах другого сценарію. Він все ще виглядає неприйнятним для українського суспільства та для російського керівництва. Але він дуже потрібен Америці та Європі. Він потрібен європейській індустрії, щоб наростити оборонні спроможності. Він потрібен європейським лідерам, щоб підготувати свої суспільства до змін. Він потрібен Байдену, щоб вийти на вибори миротворцем. Він потрібен Трампу, щоб критикувати Байдена за неспроможність та вирівняти провал, створений невдалою міжпартійною боротьбою. Він потрібен всім українським політикам, щоб провести вибори і перемогти (всі вони сподіваються на перемогу).
Але й два головних противники цього сценарію не можуть похвалитися непохитністю позиції. Українське суспільство в цілому не примирилося з категоричною необхідністю мобілізації. Політики затягують ухвалення закону, і ми не бачимо шаленого тиску суспільства з метою прискорити цей процес. Люди, які на фронті, не вічні й не залізні, але навіть голос мільйонів їхніх родичів не чути на тлі єдиного марафону.
Так само і путін, хоч і продовжує агресивну риторику, але посилає досить змішані сигнали. Ми не знаємо, що з цього є маскуванням, а що справжнім, бо ми не знаємо реального стану російської економіки. Ми не знаємо, чи вважають у Кремлі, що час грає на них, чи на нас. Ми навіть самі не певні, на кого грає час.
За всім цим стоїть Китай. Хоч він і має стратегію власного виграшу при всіх варіантах продовження чи завершення війни, але ми не знаємо, чи не вважає виграш від перемир'я більшим. Дуже ймовірно, що так, бо в нього економічні проблеми, вирішенню яких війна не сприяє.
Нагадаю, що сценарій заморожування війни передбачає другу фазу агресії через 3-5-7 років, після відновлення спроможності росії та вивчення нею помилок першої фази. Це означає, що руйнівний вплив другої фази може бути більшим. Для цього росія та Україна мають інтенсивно готуватися до цієї фази -- Україна за допомогою Заходу, росія за допомогою Китаю. Але успішність української підготовки залежить від підсумків виборів -- перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії й державних інституцій здатна відвернути другу фазу війни, а перемога популістів може призвести до слабкої підготовки та втрати української державності, що і є стратегічною метою путіна.
Отже, дуже ймовірно, що найближчим часом нас із різних боків будуть схиляти до заморожування, замирення, перемир'я тощо.
Це означає, що українському суспільству терміново потрібен відкритий чесний діалог по трьох ключових питаннях:
1. Чи є прийнятним заморожування в умовах, коли, з одного боку, Україні бракує зброї, мобілізація гальмує, є шанс провести вибори, -- а з іншого боку, росія порушить перемир'я в будь-який момент, а в США до влади можуть прийти люди, налаштовані обеззброїти Україну та Європу. Іншими словами, на кого працює час -- на нас чи на ворогів.
2. Якщо відповідь на перше питання позитивна, тоді які червоні лінії не можна переступати за будь-яких умов? Очевидно, список червоних ліній включає неприпустимість:
-- будь-якої "демілітаризації", бо це запрошення до продовження агресії;
-- відмови від європейської та євроатлантичної інтеграції, бо це означатиме, що 10 років минули марно;
-- визнання зміни політичного статусу окупованих територій, бо це порушення Конституції.
Водночас на якісь поступки доведеться йти, і треба довго й якісно проговорити червоні лінії в суспільстві.
3. Якщо відповідь на перше питання негативна, то що ми як суспільство мусимо робити, аби відмова від переговорів та продовження війни не перетворилися на спалювання життів та врешті на поразку, а вели нас до перемоги.
І розпочати цей суспільний діалог варто з обговорення того, що таке перемога і що таке поразка. Це не один біт інформації, не чорно-біла картинка: між перемогою й поразкою лежить широкий спектр, що включає часткові перемоги й поразки, неперемоги й непоразки. Що означають слова, які ми щодня використовуємо? Чи всі верстви суспільства їх розуміють однаково? Де межа між прийнятним і неприйнятним?
Ось про що ми маємо говорити найближчим часом.
Розчиняться в Европі і сліду не залишиться. Одні могили предків будуть згадувати та сумувати про колишню Батьківщину. А діти - вони вже частково адаптувались, за два роки опанували мову країни перебування, розчинились в загальних школах та класах.
Навіть при кращих умовах - не програшу у війні - більшість вже не повернеться.
Чи ви думаєте орда просто з любові до київських каштанів сюди лізе?
Якщо чоловіки виїдуть, як країна буде захищатися ?
Є альтернатива - жити в лісі з вовками, а не у суспільстві з людьми.
Родич ******** про це згадати. Як тільки питаю, скільки ж ти податків платиш, виявляється з мінімальної ЗП. Що там у них є навіть згадувати не буду. Всього чимало, як на пересічних громадян.
Гнобити та тримати стадо в покорі та страху, при цьому отримуючи від влади всілякі заохочення та займаючись своїми прибутковими "бізнесами"- кришуванням наркоторговлі, проституції та обкладання податком дрібний бізнес.
Якби " ... ця країна не потрібна нікому", то хто ж її до цих пір захищає і хто ж допомагає захисникам ?
Явно що не
- Нє нє нє
- Ну тоді здавайтесь Пуйлу
Але, слава Провидінню, нашу країну захищають не тількі праві. Це дає надію, що згодом, ситуація з службою в армії сформується до такої, як у Ізраілі. Чи подібно.
Окремо потрібна політична сила, чи коаліція, яка унеможливить такий безпредєл, як є. Законодавчо. Інакше люди не повернуться. Плюс швидке перепланування єкономіки.
ВПК Європи і так може відновлюватися. Нащо їм наше перемир*я ? У них же війни немає.
Якщо "країна інженерів" сама розброїлась, то виникає питання про рівень думання і підготовки тих інженерів.
-ЗЕбіли втомилися від війни!? Та чого ж втомились? І звідки та втома?
Втомились ті, чиї розбещені сини, впродовж війни сидять тільки вдома!
Втомились Юди, ті хто не знав, хто не хоронив і не оплакував Героїв.
Хто вже давним - давно в душі загнив, а свій мозок і язик роздвоїв.
Втомились ті, хто як божевільний гарував, на дискотеці в ресторані,
Дорогі елітні клуби постійно штурмував і відчував себе як в нірвані.
Втомились Юди! Бо не знали чи забули вже, що десятий рік війна триває
Під кожне свято ця орда буквально все в супермаркетах, дочиста змітає.
Машин елітних дорогих, та ось біда, припарковати їм місць уже не має!
Усі - усі розкуплені квитки для закордону вперед на пів і більше року.
Ніхто навіть й копійки на війну з них яничар Юд не пожертвував ні разу.
Їм Україна повія у шапіто і з жиру продажні блазні бісяться до сказу.
Плюси їм запудрили мізки? Втомились с.ки - капітулянти зовсім зубожіли,
Та вірять фейкам і в казки, цим -блазням, злодюгам, ворогам - ЗЕбілам.
Тепер святе державність наша на кону ! Хто це збагнув - вже не сміється!
Коли програємо визвольну війну, тоді помре, в крові держава захлинеться!?
-
Согласно этому заданию - зе-команда ведёт Украину к перемирию, с условием не вступления остатков Украны в НАТО. После чего:
1) в Украину не зайдёт западный баблос на восстановление - т.к. продвигаемого зе-клоуном "нейтралитета с гарантиями" недостаточно для защиты вложений
2) Украина не будет прнята в ЕС - т.к. кому и зачем в ЕС нужна нищая страна, куда невзможно вкладывать деньги?
3) из Украины выедет вработоспособное (и способное воевать население) - т.к. что людям делать в нищей, разгромленной Украине без денег, НАТО и ЕС?
4) следующую атаку рашки будет некому отражать, даже если запад в рамках зе-"гарантий" даст оружие
И пока что, всё идёт по этому зе-плану, при полном бездействии населения Украины.
В такому разі, реколонізація українських земель навіть не потребуватиме окупаційного контингенту, танків, ракети і вот етого вот всєво. Піпл сам двері відчинить та постним борщем буде годувати "рятівників".
И процесс пошёл. Теперь Сырский сжигает укро-армию в оборонительных боях без оборонительных укреплений, с соотношением потерь порядка 1:1. Рашкованы в этих боях продвигаются. Мобилизации в Украине как не было так и нет.
В таких условиях - Украине сильно повезёт, если "заморозка" будет по состоянию на сегодня. Поскольку, чeрез 2-3 месяца такой войны как сейчас - рашкованы выйдут к Днепру (реке) и вполне может статься, что долгосрочное разделение Украины произойдёт по Днепру.
С другой стороны, при разделении по Днепру - ситуация вполне может стабилизироватъся надолго, т.к. Днепр это широкая естественная преграда.
А если Украину в новых границах правобережной части ещё и примут в НАТО (как в своё время приняли Германию, невзирая на оккупированный ГДР) - Украина в таком виде вполне может дождаться развала рашки.
В этом случае (перемирие, без приёма "новой Украины" в НАТО) - следующее нападение рашки некому будет отражать, даже если запад в ракмах "гарантий" даст оружие с избытком.
С другой стороны, приём "новой Украины" в НАТО либо просто размещение НАТО-контингентов с НАТО-оружием на територии "новой Украины" - станет достаточной острасткой для гэбни.
Жоден інший сценарій, включно із зупинкою/заморожуванням конфлікту не задовольнить вимоги збереження людського та, зокрема, розумового капіталу. Особливо якщо йдеться про економічно активні, фахові та бізнес-орієнтовані верстви населення. Навіть за умови заморожування конфлікту та припинення на кілька років будь-яких бойових дій, економіка України - це наразі руїна. Без гігантської дотаційної (майже безмежної) підтримки на кшталт Плану Маршала або вливання у економіку потоку репарацій, Україні не буде що запропонувати власному народу з економічної і, як наслідок, соціальної точки зору. Нехай політично Україна зможе проголосити свою безперечну наявність на карті світу зі збереженням суб'єктності, але економічно, без згаданих вище чинників, вона моментально перетвориться на державу-банкрута. Й, враховуючи географічні та демографічні чинники, Україна не зможе претендувати навіть на долю Сомалі. За даного сценарію, цілі етнічні спільноти разом зі своїми історичними ареалами розселення на території України у дуже короткостроковій перспективі стануть фактично завуальованими протекторатами Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії тощо. Такі відцентрові процеси згодом з економічної площини перейдуть у політичну як на рівні місцевих органів самоврядуання, так і на рівні Веровної Ради. Економічний сепаратизм з прапорами Європейських країн дуже оперативно перейде у етнічний та політичний. У кращому випадку це призведе до вимушеної фактичної федералізації України та втрати Києвом будь-яких істотних важилів впливу на регіони західніше та південніше Житомира. З огляду на це, Чернігівщина, Сумщина та все, що на момент зупинки бойових дій лишиться підконтрольним Україні, майже одночасно розпочнуть вимушену економічну та політичну переорієнтацію на Кацапстан (тобто, на китайські інвестиції). Таким чином, за найоптимістичнішими прогнозами, у разі зупинки/заморожування війни на кілька років, без Плану Маршала та/чи репарацій від кацапів, життєвий цикл Української державності завершиться впродовж 5-10 років навіть без поновлення бойових дій. Оговтатися від завданих економічних, соціальних та демографічних збитків самостійно, без зовнішнього притоку грошей, Україна просто не зможе. Просте заохочування інвестицій з боку Українського уряду, навіть з обіцянками 50-річних податкових канікул (й інши принад Сінгапурської моделі) просто не дасть ніяких плодів. Такі інвестицію будь-яких притомний капіталіст визнає занадто ризиковими. Стати для Європи та Штатів новим, локальним виробничим замінником Китаю теж не вийде. Бо рівень заробітних плат у $250-400, з урауванням відкритості кордонів та доступності інформації українців просто не зможе задовольнити. Українські працівники радше просто розчиняться у ЄС як трудові мігранти різних рівнів кваліфікації, ніж будуть з лаврами переможців жити у злиднях. Спроба ж повоєнного зачинення кордонів призведе до такого соціального вибуху, що рештки влади ухвалившої подібне рішення будуть збирати з мікроскопом.
Все це дуже просто прораховується й вкладається у доволі точні прогнози, якщо хоч трошки розуміти географію, історію, демографію та соціальні чинники, котрі й ділять Україну на регіони. Єдиний шлях запобігання такому розвитку подій - це хоча б повторення того, що зробили Штати для повоєнної Німеччини. Аналогія з тимчасовим розділом України зразка 1991 року на умовну ФРУ та УДР (логічне перефразування ФРН та НДР) за результатами зупинки війни - цілком доречна. Умовна ФРУ у такому разі має отримати свій План Маршала. А УДР - стати вітримою кацапсько-китайського економічного блоку, котрою для Совка була колись Прибалтика. Світ на повній швидкості несеться до нової Холодної Війни. Й на момент кристалізації її правил, "етики" та фіксування зон впливу (щось схоже на Ялту 1945) Україна мусить підготувати підґрунтя саме для такого розвитку подій, як єдино можливого для виживання. Вірити у те, що Україна зможе у поточних умовах (прийдешні темпи постачання зброї, макроекономічної підтримки, розбудова "власного" ВПК на дотаційні гроші, мобілізаційні процеси) завдати кацапам нищівної поразки - означає бути поціновувачем навіть не наукової фантастики, а жарну фентезі у найутопічнішій його формі. Безумовно, багато хто може з різних причин дуже болісно сприймати такі прогнози. Але, незважаючи ні на що, треба лишатися реалістами та прагматиками. Україна, по прошесті років та у якості завершення чергової ітерації Холодної Війни, як і колись Німеччина, матиме усі шанси на поновлення своєї єдності та територіальної цілісності. Але, очікувати цього у найближчі роки та десятиріччя не варто
Наприклад, слово "побєда" фактично на 2/3 "бєда" для СРСР - "переможця ВВ2", бо СРСР втратив у ВВ2 найбільшу кількість людей, значно більше ніж переможена коаліцією держав гітлерівська Німеччина. Рашисти можуть вважати перемогою тимчасову окупацію частини України, а ми - знищення цілої професійної армії РФ, яка розпочала вторгнення в Україну у лютому 2022 року.
Війна, як відомо, крім часу жахів і смертей, може визначатися, як період часу між двома сусідніми періодами мирного співіснування, під час яких загроза поновлення війни існує, але її рівень може змінюватися, вимірюватися, контролюватися, є спостережним, керованим та передбачуваним. "Заморожувати" війни можна до певної "температури" у різних умовах, зокрема із різною швидкістю "заморожування". Наносячи успішні удари по рашистам, ЗСУ максимально швидко знижують "температуру війни".
2. До чого тут знищення "професійної армії" кацапів зразка 2022 року - не дуже зрозумів. Це - не перемога. Це - низка тактичних успіхів.
3. Співіснування у розумінні цивілізованого світу наразі вже не є можливим. Тут йдеться більше про формат оновленої Залізної Завіси.
4. Наразі ЗСУ не можуть на по усій смузі фронту забезечити бодай паритет та статичність. Кацапи не відчувають ніякого "охолоджування". Навпаки, суспільство, економіка та виробництво у них все швидше стають на військові рейки. Тому, гасла тут, нажаль, не допоможуть. Є об'єктивна реальність. Для розуміння котрої сьогодні навіть цивільній особі з інтелектом достатньо зазирнути на deepstatemap.
На 51% частині території зразка 1991 року теж є перемогою для України? Ваше визначення не виглядає коректним. Виходить % території є конвенційним при визначенні перемоги?
2. Знищення професійної армії вторгнення РФ (другої в світі) було перемогою України, але цю перемогу не було реалізовано через помилки влади та протидію партнерів.
І війну, яка була виграна зусиллями ЗСУ та добровольців-патріотів, фактично було знов продовжено.
3. Співіснування різних цивілізацій в цивілізованому світі , а також країн, які мають більші або менші ознаки належності до певної цивілізації, або мультицивілізаційні ознаки, можливе за умови наявності в цих країн насамперед достатніх сил стримування агресії.
4. Зараз ситуація погіршилась через не виправлені помилки влади, припинення військової та фінансової допомоги з боку головного партнера та раніш втрачену перемогу.
Шанси виправити помилки та отримати фінансову допомогу головного партнера ще остаточно не втрачені. Очевидно необхідно відновити потрібний рівень боєздатності ЗСУ, забезпечити ************, оборонними інженерними спорудами, мобілізувати суспільство та промисловість, поповнити особовий склад, знайти альтернативні джерела та умови військової допомоги Україні.
2. Професійна армія - не статичний організм. Вона, окрім чинних військовослужбовців, складається й з кадрового резерву, резерву мобілізаційного, тощо. Все це - можна оперативно перетворити на нову професійну армію. Тому, враховуючи кратну неспівставність чисельності чинних військовослужбовців та, тим більше, моб. резерву, про оперативне знищення не йшлося. Цей процес за визначенням не міг бути стислим у часі. Одним з добровольців, долучившись до лав ЗСУ з 26 лютого 2022 року є і я. Дещо, до переходу на "кабінетну" посаду наприкінці того ж 2022 року за станом здоров'я побачити й відчути довелося. Від себе можу навести справжню статистику. Станом на 3 березня 2024 року з роти бійців, з котрою я починав службу, на службі лишилося 3 людини. 3. Людини. Зі 124. Всі інші або комісовані за непридатністю з різними групами інвалідності. Або на щиті. Або у полоні. Ось така вона, арифметика "знищення ЗСУ другої армії світу". Тому, будь-ласка, не говоріть про те, чого не розумієте. Для ЗСУ статистичне співвідношення втрат 1:5(7) на нашу користь - все ще є програшним! Ми все одно закінчуємося без постійного всеосяжного каналу постачання зброї та *********** швидше за кацапів!
3. Залізна завіса - саме про це.
4. Час - вже втрачено. Навіть за умови прийняття оновленого законодавства про військовий обов'язок вже завтра, на підготовку кадрового резерву у скільки небудь значущій кількості потрібно буде не менше 6 місяців, більш вірогідно - рік. Цього часу у тих, хто зараз служить на передку, просто немає. Боєздатність ЗСУ не потрібно відновлювати. Її треба забезпечувати й підтримувати. Це речі принціпово різні. Навіть все гроші та технологічне устаткування світу сьогоднішнього студента чи офісного працівника навіть за місяць у боєздатного, ефективного воїна не перетворять. Тому, нажаль, по певних питаннях час вже втрачено. Ми невблаганно матимемо справу вже з наслідками.
Але, як на мене, ситуація все ж краща, ніж могла б бути.
Не застосовано ОМП, застосування якого означало б швидку і фатальну поразку у війні.
Наша армія навчилася воювати з небезпечним ворогом, отримала певний доступ до західної військової науки та техніки. Хоча ще є над чим працювати. Бо ворог розумний, небезпечний, навчається воювати і не пробачає нам помилок. В нас побільшало реальних партнерів, хоча головного партнера ми майже втратили... Хоча є надія, що втрата тимчасова, і ми ще повернемо його підтримку Україні.
За відомим світовим досвідом, у війнах трапляється багато непередбачуваного, яке може наблизити потрібне Україні припинення цієї війни. Як кажуть , самі "робимо все, на що здатні, і хай станеться, як станеться".
Щодо армії, що навчилась воювати... 80% бригад та батальонних підрозділів, що наразі воюють - створені у кращому випадку у першій половині 2023 року. Вони - нові, зелені та не обстріляні. Як свідчать в тому числі й дані з перших вуст (наприклад, від командування 1-го батальону 3-ї ОШБр) - щонайменше 60% о/с підрозділів під тією ж Авдіївкою взагалі приймали свій перший бій. Вміння воювати та розуміння реалій поточної війни можна відслідковувати за рішеннями та наказами Командування. Приклад з тією ж 3-ю ОШБр дуже красномовний. Хлопців закинули в Авдіївку не організовувати відхід інших підрозділів. А на повному серйозі - вибивати 1-ю бригадою 7 повнокровних кацапських. У місті, що було вже майже повністю оточене та прострілювалося з усіх боків. Без повноцінного прикриття ППО. І, якби не суспільний резонанс, Командування б абсолютно спокійно зорганізувало там другу версію Азовсталі.
Натомість, відведення військ з Авдіївки відзначилося не тільки киданням неходячих поранених на поталу кацапам, а й твердженнями, що війська відійшли на заздалегідь підготовані укріплені позиції (пряма мова Головкома). Як виявилось, відведені хлопці були у поля. Й рити ті самі подготовані позиції їм довелося посеред бою самостійно. Це теж - факти. Все це - свідчення того, як само армія "навчилась воювати". Поодинокі успіхи там, де ініціатива бойових командирів не задушується наказами Командування. Героїзм ППО. Все це - не змінєю ситуацію докорінно. Ми разом із втратою повномасштабної підтримки зброєю з боку США повністю втратили ініціативу на полі бою. Жодні тактичні хитрощі й героїзм не здатні переломити ситуацію без поновлення або повноцінної, співмірної заміни джерела матеріально-технічного забезпечення.
Те, що нам потрібно зробити самим, я зазначав вище. Апелювання до ймовірності непередбачуваного ж натомість, нажаль, нікого ні до чого доброго не доводила. У того ж Черчілля була всеосяжна логістична стратегічна авіаційна підтримка з боку Штатів. Британія не була сама. Ми ж - з тонесеньким струмочком суто формальної, не здатної щось суттєво змінити допомоги. Тому прокидати тут аналогії я б точно не став.
"Не буває так погано, щоб не могло бути ще гірше". Тому існує вислів "краще, ніж могло би бути". Поразки і невдачі у бойових діях були і будуть. Але "програні битви - ще не програна війна".
Не згоден з екстраполяцією причин невдач в Авдіївці на всі ЗСУ, на всі бойові дії ЗСУ, а також з можливим висновком, що ******* ЗСУ на 80% складаються з ненавчених бійців і командирів. Крім програних битв були, є і будуть перемоги ЗСУ, які визнані партнерами і завдяки яким Україна отримала військову та фінансову допомогу. ЗСУ довели, що вміють перемагати "другу армію світу", а отже передана ЗСУ партнерами зброя може ефективно застосовуватись. Згоден, для ефективного знищення ворога (10:1) необхідно вчасно забезпечити ЗСУ достатньою кількістю *********** та ефективної ******** зброї, вчасно ротувати підрозділи для відновлення та відпочинку, навчати та поповнювати ос, дбати про поранених, про родини в тилу та робити ще багато чого. Більше і ефективніше працюємо - кращі результати дають ЗСУ на фронті.
Зрозумійте кінець кінцем - тактичні успіхи, сукупність котрих може інколи здаватися стратегічним проривом, насправді ще не вирішили жодної докорінної проблеми ЗСУ у цій війні. Ми на третьому році війни все ще не є автономними та самодостатніми бодай у якомусь одному напрямку озброєння. Ми все ще не навчились на рівні Командування воювати не як кацапи, совок у головах генералітету все ще переважно присутній. Ми все ще не створили дієве угруповання інженерних військ для розбудови тієї самої ешелонованої оборони. Тому, вже вибачайте, але у нас є точкові зрушення та величезний рівень гнучкості на рівні до батальону. Але вже на рівні бригад ми все ще недалеко пішли від совкової доктрини.
Зараз у США ліві демократи-соціалісти руйнують США спільно з правими республіканцями "альтернативного генія" Трампа. Чия драхматургія та хто бенефіціар руйнування пояснювати немає змісту.
США потерпіли поразку не через те, що їх "зруйнували комуністи зсередини", а тому що їх не злякався СРСР, через те, що вже був ядерний паритет
Потрібен, але його не буде. Чинна влада на це органічно не здатна. Чинній владі як іменнику потрібна сама влада як поняття... а не діалоги з суспільством...
"https://www.rfi.fr/uk/%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/20231111-%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B5%D0%BA-%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%94-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%83-%D0%B2-%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D1%81-%D0%B0%D0%BB%D0%B5-%D0%B1%D0%B5%D0%B7-%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9 Ексгенсек НАТО пропонує прийняти Україну в Альянс, але без гарантій для окупованих територій "
Зате Шмигаль он як раз сьогодні сказав - "Я хочу вірити, що Україна стане членом ЄС негайно після нашої перемоги, після завершення цієї війни"
https://censor.net/ua/news/3476799/***************************************************************************
А то у нас сначала жили контрнаступом, теперь живут заморозкой. Мир так не устроен.
Диктатура в Україні,-доконаний факт.
З друзями на кухні можете обговорити без наслідків.Поки що.
Да й не факт що цю заморозити вийде.
З тим, що в України і близько немає ні людей, ні виробництв, зато у влади є монополізований телемарафон, то підстав що там довольні чи недовольні українські холопи, особливо незламний гурток незламних пенсіонерів, плотно підсівших на пропаганду, немає. А от чого власне штати і росія не хочуть перемовин, і кому з них вигідніше воювати подовше - невідомо. Штати займають ринок сбуту газу раші, європу, а китай торгує мавіками і фпв
Ознайомтесь з джерелом і трохи відкалібруйте свої поточні уявлення:
https://www.youtube.com/watch?v=t4xMyELESas&t=2s&ab_channel=UKRLIFE%D0%B7%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%8E%D0%9D%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B5%D1%8E
2 - що очевидно? Це радше список бажань. А вирішуватиме сша, раша, європа, брікс
3 - що суспільство мало робити для перемоги треба було питати в травні-жовтні 22. Наразі є демографічна картина, яка є вкрай негативною і покращень не буде.
До питання на кого працює час - та з листопада 22 зрозуміло на кого, зрозуміло прозоро бо "оборонний ров" вирили на границі з молдовою, це ж не тому, що молдавани так рвуться доєднатися до переможців на бік України, що аж рів довелось викопати.
Про добровольців, яких прокидало суспільство визгами "ні перемовинам" і відмовою мобілізації, і насильно мобілізованих, це показник на кого працює час за умов демографії
По-перше, путін на це не піде бо зрозумів, що Захід імпотентрий, безвольний, слабкий і взагалі нульовий а тому його потрібно дотискати
По-друге, нічого Захід не наростить бо спить і бачить якби замиритися з путіним і робить з росією бізнес. Бізнесу не буде. Буде програвша Європа, а потім програвші США.