Український "Оскар"!
Подія, яка варта уваги.
Кінострічка "20 днів у Маріуполі" українського режисера "Мстислава Чернова" перемогла в номінації "Оскар" в категорії: "Найкращий документальний фільм". Вітаю всю команду, яка принесла Україні перший "Оскар", хоч і такою важкою ціною.
В Європі і за океаном, багато хто вважає, що кіно і взагалі мистецтво "має бути поза політикою".
Фільм "20 днів у Маріуполі" - має розкрити таким людям очі. Адже геноцид, який творили московити в Маріуполі та інших українських містах, не може залишатися непокараним. Тим більше, що московські актори, продюсери, режисери - сприяють вбивству українців і збройній агресії проти нас.
Подібні фільми - це інформаційна зброя проти агресора, особливо в теперішній час, коли світ охолов до нашої війни з російськими окупантами.
Я надіюсь, що в скорому часі, ми будемо боротися за "Оскар", маючи на озброєнні художні кінострічки.
Українське кіно має бути, як ЗСУ, знищувати ворогів, їхню пропаганду і викликати захоплення в цілого світу.
И "Мавка" на уровне уровне диснеевских мультфильмов. Назовите хотя бы одного достойного рашистского исполнителя на Евровидении или их достойный мультфильм.
А хто не дивився, раджу спочатку подивитись, а потім вже порівнювати з Кalush
Дивився нещодавно "Довбуша". Для нашого кіно - прорив, особливо в постановці батальних сцен. Для закордонного глядача - нудьга.
Тому за всю історію українського кіно не було жодного комерційно успішного фільму.
Мультфільми - були. "Викрадена принцеса" і "Мавка" повернули витрати і дали трохи прибутку.
Після "Сторожової застави" і тієї ж "Принцеси" стало остаточно ясно: технічно українське анімаційне та ігрове кіно вже на рівні (шкода, що "Епплмен" так і не злетів, це була б бімба).
Але сценарії... "Клара і чарівний дракон" - просто біль.
Правильно сказав Войцишек: режисерів у нас хоч відбавляй, а сценаристів нормальних - катма.
Де таланти зараз? Чому не пишуть сценаріїв для кіно Забужко, Жадан, Винничук?
У нас 1000 років перебреханої московією історії - цього вистачить на десятки, якщо не сотні фільмів. Здається, брати Капранови почали писати якийсь сценарій для Нетфлікс. У Нефлікс звичайно грошей більше, але чи буде це українське кіно?
Справа в тому, що кіно, як і театр - це не зовсім літературна творчість. Це драматургія. На перший план виходять дії, а не розлогі описи та роздуми. Якщо сценарій напише звичайний прозаїк, він вийде якимось прісним, нудним.
Хоча насправді у нас є дуже класні сюжети з реального життя. От наприклад, https://www.youtube.com/watch?v=46BRzKDFXbk ця історія . У неї величезний драматургічний потенціал. На її основі досвідчений режисер легко зніме блокбастер.
Але це треба вміти зробити.
От скажіть, якщо дивились "Мавку", як вам сама історія, подобається? Чи ні? І чому?
Знаю, що для голлівудських блокбастерів сценарії зазвичай пишуть цілі колективи. Одні вигадують стрижневу ідею (відьма хоче вбити принцесу, але принцеса не вмирає, а засинає, і її пробуджує чарівний принц своїм поцілунком), інші розписують дії вторинних персонажів, які надають історії живості та "правдоподібності", треті розписують діалоги, які можуть мати алюзії, стьоб, жарти та "перчинки" - і всі це разом створює цікавий продукт для глядачів.
Стосовно діалогів, то здається, що в Україні є фахівці, що можуть їх розписувати, якщо виходити з якості дубляжу іноземних фільмів, який не рідко перевищує оригінал. А от з центральною ідеєю та головною сюжетною лінією - то в нас дійсно проблеми. Якось воно виходить все прісно. Бракує оригінальності, несподіванки, неочікуваних поворотів, або якщо таке є, то воно виглядає притягнутим за вуха.
Найбільше людям заходять історії (казкові чи з минулого), в яких люди бачать себе і свої поточні проблеми. Здавалося би: маючи таку багатющу і досі лише частково відновлену історію сценарії можна було би ліпити, як пиріжки... Але чомусь не виходить... Надто дорого коштують Україні оті всі геноциди, голодомори, репресії та зросійщення. І зараз - чергова хвиля знищення українських талантів.
До речі: а Ви бачили український мульт "Украдений місяць. Кум"? Він короткий, всього 24 хвилини без титрів, але справді національний і з оригінальним сюжетом. Він є на Ютьюб, і як на мене, має незрозуміло мало переглядів (1,4 млн.). Я певний, що його має подивитися кожна українська родина.
І нехай вас не обманює рік його виходу на екрани (2021). Зелена влада не має до цього справді українського мульта ніякого стосунку. Його почали робити в 2017, а заявку подавали ще раніше. Його головреж Денисевич захищає Україну в ТРО ЗСУ. Ось таких мультів в Україні мають бути десятки, якщо не сотні.
Так, на Заході над сценарієм працюють цілі команди. Але придумати хоча б саму канву, без гегів - це завдання цілком під силу і одній людині.
При чому бувають випадки "обійняти і плакати". До таких відноситься "Клара і чарівний дракон". Десь п'ята частина екранного часу присвячена пустощам трьох мавпочок, і пустощі ці на сюжет зовсім ніяк не впливають. Та і питань після перегляду мультфільму більше, ніж на його початку. Хто така ця Клара, чому втратила пам'ять, чому саме її чекали в тому місті? При достойній, як на бюджет, графіці та анімації - абсолютно пласка і нелогічна історія. Хоча для розробки нормальної драматургії багато грошей не треба.
Хтось з великих сказав, що всі основні драматичні сюжети вже вигадав Шекспір, а ******* історії їх лише адаптують під нові умови. Але це має працювати і в зворотному напрямку.
Суто інтуїтивно в мене відчуття, що вигадка нового сюжету не мала би бути великою проблемою. Ну наприклад: взяв буремне сьогодення і переніс ******* події в туманне минуле. Президенти і генсекретарі стали в такому разі князями та ханами, "Хаймарси" перетворилися на "грецький вогонь", "Абрамсами" буде важка рицарська кіннота... Але вчинки героїв залишаться тими самими. І можна буде показати і жорстокість, і жадібність, і боягузство, і зраду, і підлість "людей минулого", в яких більшість глядачів/читачів легко впізнає діючих просто зараз персонажів, про яких кіно знімати не можна, бо посадять або вб,ють. Це дуже просто, і я справді дивуюсь, чому ніхто з літераторів цього не робить. Сміливості не вистачає?
Знову бачу логічні "просідання".
1. На початку ворона каже, що місяць охороняють козаки, які нікого, крім дітей, не пропустять. У кінці мультфільму ми бачимо, що чорти успішно прив'язали Місяць до дерева. Питання: а нащо тоді взагалі козаку-чорту були ті діти?
2. Навіщо ворона налаштовувала селян проти характерника? Було б логічно, якби козак-чорт викрав дітей, а народ пішов розбиратись саме з характерником, поки триває ритуал. Але нічого такого не відбулось.
Ну і у дріб'язках там "граблі" теж є.
Враження, що мало бути дещо більше, але через звичний брак коштів довелось порізати хронометраж. Та навіть в такому форматі можна було зробити краще. Розповіді батька про характерників - це добре, а от погоні за курками і котами легко можна було б замінити і на щось більш суттєве.
Як на мене, такі притягнуті за вуха епізоди - це неповага до глядача: "піпл і так схаває". Насправді ж, "піпл" не сприймає алогічні дії без логічних пояснень. Ніколи не можна заради красивої картинки нехтувати логікою.
До речі, час від часу цим страждає і Голлівуд. Як правило - внаслідок редакційного монтажу. Наприклад, зняв режисер фільм на 2 години, а продюсер вирішив, що то надто довго і публіка не висидить більше 1,5 години. Півгодини вирізають на монтажі, і через це стають незрозумілими певні мотиви дій героїв (бо вони пояснені у вирізаних епізодах). Врешті-решт через цю незрозумілість стрічка провалюється в прокаті. Але оскільки щорічно Голлівуд випускає більше 300 фільмів, то провал навіть 2/3 з них не є великою проблемою.
Найменш адекватною за своєю основою стрічкою Діснея, з яких бачив, є "Вольт". Там цуценя-актор, яке грало супергероя, думало, що воно і є супергерой. І на початку фільму продюсер лаявся на команду, що в кадр потрапив шматок мікрофону (цуценя дізнається, що це все тільки кіно, і перестане вірити у себе!), при чому якимось дивним чином цуценя мало не помічати всю команду з кінотехнікою на знімальному майданчику. І нічого, пройшло у прокаті, грошей заробило вдвічі більше, ніж витрачено було на нього.
Картину витягнула "акторська гра", геги, дизайн персонажів і більш-менш цікавий хід подій (хоч і на ідіотській логічній основі).
Вони знімають так, щоб і дорослим теж було за що зачепитись.
Був там епізод, коли Вольт вже зник і дівчині принесли нове цуценя, схоже на Вольта.
Вона відмовлялась зніматись з ним. Але сопродюсерша сказала їй: "подивись на цих людей, які поряд з тобою, нашу знімальну команду. Завдяки серіалу вони мають роботу. Якщо ти підеш, серіал закриють, і їм стане нічим годувати свої родини". І дівчина взяла те цуценя та пішла на знімальний майданчик. Вчинок, який точно не зрозуміє аудиторія, що вірить у вибірково сліпого "цуцика-супергероя".
Так що навіть слабкий сюжет можна витягнути гарним технічним виконанням.
Але наш кінематограф ще не на такому рівні. Його слід в першу чергу наповнювати сенсом, бо переплюнути Голлівуд за акторською грою та візуальними ефектами нам ще довго не вдаватиметься.
Чому тоді ми не маємо на території росії такої ефективної інформаційної зброї, яку має росія на нашій? Чому шмаркачі дивляться російські серіали замість українських?
Це совецке 73%-кове лайно тримає Україну в совку вже більше тридцяти років. І краю цьому не видно.
"Фокстер і Макс" - непогане сімейне кіно, з претензією на західний рівень.
Але воно таке єдине. Нічого подібного більше в Україні не знімали.
А от зняли б десятка два подібних фільмів - навчились би.
Та пиляти гроші на сєріялах - куди приємніше і легше.
А Ваші "достатньо_грошей" буде використано лише для працевлаштування потрібних комусь людей.
От у нас нещодавно крутили по радіо рекламу якоїсь повнометражної анімашки в місцевому кінотеатрі. Не було ще такого. Останнє аніме, яке пам'ятаю на "широкому екрані" - це "Віднесені привидами". Але то Міядзакі. Аніме і Міядзакі - дещо різні речі. Вірніше, добряче різні.
Хіба що совкам. Але совки не мають смаку.
Угу. Ласкаво просимо в країну
рожевихзелених поні...Із державними замовленнями єдиного шмарафону та комедійних серіалів про програмістів, які втекли від війни до кримінального авторитету "Паравозу", ми будемо боротися за Оскарів дуже-дуже нескоро.