Жорстокість дітей = байдужість дорослих

Часто ми зустрічаємо в соціальних мережах, на телебаченні та пресі повідомлення про жорстоке поводження з тваринами, скоєне дітьми. І такої інформації стає все більше й більше, що дуже турбує нас як волонтерів та любителів тварин.

Як часто ми чуємо фрази на кшталт «це мамине янголя», «він/вона так вчинити не може», «вони не знали та не хотіли». Не знали та не хотіли, чого??? Убивати тварин?! Знущатися над ними? Відрізати їм хвости? Повісити на дереві? Підпалити, відрізати лапи чи запхати до мішка та забити до смерті? Що саме діти не знали з того, що так робити не можна?

                 _{Фото: Інтернет}

«Колись такого не було. Це тільки зараз діти стали такими жорстокими до тварин», - чуємо ми щоразу. І це вкрай хибна думка. Бо раніше про це просто не говорили, не показували, а головне не було Інтернету, щоби кожен такий випадок міг легко стати відомим. Також і ставлення до тварин в Україні з кожним роком змінюється.

І сама тригерна фраза від батьків свої чад: «Це ж просто тварина!!!!! Це ж нічого страшного».

Це ж нічого страшного , казали вони, знайшовши у дворі цуценя, забите до смерті їхньою дитиною.

Із таких висловлювань і починається найгірша реакція батьків на жорстокість їхніх дітей. Вони починають робити все, щоби виправдати свою дитину , але ні в якому разі не усвідомити, що їхні вчинки погані, й вони повинні понести за них покарання.

У підсумку це призводить до того, що їхні діти стають живодерами і потенційними вбивцями. І це тільки початок!

                       _{Фото: Інтернет}

Чому так відбувається, подумаєте ви, і як із цим бути, адже є батьки, які розуміють всю ситуацію, однак не знають, як себе поводити. Це байдужість батьків до проблеми чи це сліпа любов яка закриває очі?!

Насамперед, сім’я – це приклад та відображення вашого ставлення до всього живого. Ви маєте дарувати свою любов. Поведінка батьків щодо дитини, поведінка батьків між собою. Ні в якому разі не проявляти жорстокість до дітей.

 Слідкувати за соціумом, який оточує вас та вашу дитину: ваші друзі, друзі ваших дітей, хобі та місце проживання, навчальний заклад і виховання. Спостерігати та цікавитися, з ким дружить ваша дитина. Чим вона займається та де проводить свій вільний час. Що вона дивиться та виставляє у соціальних мережах. Постійні розмови та належне виховання та донесення, що тварини – живі істоти, і в них є відчуття.

Це те, що впливає на ставлення вашої дитини до тварин. Причому не важливо любите ви котика, собачку чи ні. Діти мають знати свої права та водночас нести за них відповідальність. Будь - який прояв жорстокості має бити помічений вами. Ви маєте спілкуватися та не боятися звертатися до фахівців-психологів. Бо дуже багато випадків, коли люблячі батьки думають, що їх сім’я зразкова, і навіть подумати не можуть, що саме їхня дитина здатна на неабияку  жорстокість.

                     _{Фото: Інтернет}

І якщо ви дізналися, що ваші «квіти життя» не янголи, не такі, якими ви собі їх уявляли, знайте – все залежить від того, як ви з ними в таких ситуаціях поведете себе.

Благодійний фонд "Хвостата Банда " попереджає, що жорстоке поводження з тваринами заборонено і це несе за собою кримінальну відповідальність.