Фактор Макрона

Багатьох нещодавно здивувала нова лінія Еманюеля Макрона щодо України та європейської безпеки. Він фактично змінив позицію миротворця на позицію відносного яструба. Його заяви про потребу спрямування військ країн НАТО в Україну та про неможливість Європи поступитися путіну демонструють -  рівень геополітичних амбіцій Парижу. Які причини таких заяв "неправого і нелівого" Макрона? Ключовою причиною таких заяв лідера Франції є - геополітичний інтерес самої  Франції. Вона єдина демократична країна континентальної Європи, яка володіє ядерною зброєю і може вдаватися до ядерного стримування супротивника. Після виходу Британії з ЄС Франція - є також єдиною ядерною державою цього блоку. З часів завершення другої світової війни Париж має амбіції до лідерства у Європі. Brexit та відхід Меркель від управління ФРН - дають Франції відповідний шанс. Нинішній канцлер ФРН - Олаф Шольц не зумів досягти її рівня впливу в ЄС. Власне, з часів Шарля Де Голля геополітичне лідерство є частиною безпекової доктрини Парижу. Окрім того, голлізм, як найпотужніша політична течія Франції нового періоду,   -    робить великий акцент на геополітичному лідерстві її в Європі. Після обвинувального вироку суду щодо екс-президента Франції Ніколя Саркозі, який є знаковою фігурою в таборі французьких республіканців ( сучасна назва партії правих голлістів) - Макрон має усі важелі для поглинання і електорату голлістів, і їх партійної структури. З урахуванням його антиміграційних ініціатив - він тепер має гарні шанси поглинути політичне середовище голлістів. Однак, в діях Макрона є і боротьба за потужних партійних донорів у середині країни. І Республіканська партія Франції ( консервативні голлісти) і ультраправе Національне Об'єднання Марін Ле Пен мають своїми великими донорами представників французького збройного бізнесу. Тепер Макрон через свою жорстку позицію щодо росії показує, що він може бути їх більш ефективним лобістом. Підіграють Макрону і внутрішньополітичні проблеми США у питанні підтримки України.

Такі безпекові  ініціативи, спрямовані на утвердження лідерства Франції  у підтримці України, -  дозволять йому обійти репутаційно усіх конкурентів у геополітичній площині, окрім Британії. Еманюель Макрон прагматичний і сьогодні бачить в українській темі шанс для збільшення свого майбутнього впливу на європейській політичній шахівниці та можливість реанімувати свою давню ідею Європейських сил швидкого реагування. Сьогодні Макрон хоче бути лідером ЄС. Для України це означає, що питання підтримки нашої держави залишається в західному порядку денному в умовах змін в західному світі.