Про божевільні, але НЕОБХІДНІ для України ідеї

У 2013 році ми з другом і колегою Миколою Ореховським зламали офісний принтер, друкуючи і поширюючи на Майдані юридичні обґрунтування  про нелегітимність тодішнього президента Віктора Януковича внаслідок узурпації влади через рішення Конституційного Суду України 2010 року. Тоді нам казали, що ми божевільні, адже цей Майдан про те, що побили студентів, а не про узурпацію.

В лютому 2014 і пізніше позиція про узурпацію влади Януковича стала основою легітимності Революції Гідності. 

У 2014 році ми бачили, що треба активно займатися цивільною мілітаризацією суспільства. Зброя самозахисту, приватні виробники, зброярні, стрілецькі комплекси тощо. Долучилися до підготовки і просування законопроектів про зброю (тут довелося воювати з лобістами МВС). Нам тоді теж казали, що зброя самозахисту — це божевільна ідея і всі оці штампи  “українці неготові”.

Ще з 2014 пробували просувати ще дві "божевільні ідеї":

1. Ідею люстрації на основі декларації чесності (бо ресурсу на ручний контроль в держави просто не було і немає); 
2. Ідею приватного досудового розслідування, бо слідчих/прокурорів на всі ці шахрайства, крадіжки, привласнення приватного просто не вистачить (держава зашиється). 

Але на ці дві ідеї вже просто в нас не вистачило ресурсу, бо ще треба ж вести бізнес, волонтерські проекти по захисту добровольців, тому зупинили акцент на цивільній мілітаризації. Хоча ми обов'язково повернемося до цих "божевільних ідей".

Для прикладу, ми все ж таки змогли реалізувати божевільну ідею приватного(!) військового полігону, який законно функціонує без дозволів МВС. Але це все ручний режим, коли ти бігаєш між краплинами бюрократичного дощу. 

Без закону, божевільні, але правильні рішення не можуть мультиплікуватися. 

Коли був дефіцит електродетонаторів для FPV ми вперлися в дозвільну систему з її “дозволом на ліцензію” і фактичним блокуванням імпорту для цих потреб, знову довелося вигадувати божевільну ідею, як це все обійти і поставити до військових частин понад 10 тис. штук цих дуже важливих речей (без дозволів МВС). 

Не нарікаю. Напевно ми просто проходимо своїх “40 років пустелею”. Але дуже не хочеться втрачати майбутнє, через помилки минулого і байдужість теперішнього. 

Просто фіксую для себе і близького кола, що з "божевільного" ще треба зробити.

1. Треба прискоритися з реалізацією ідеї #ЗбиткивідВійни, бо ще трохи і  допомога нам від союзників буде надаватися у вигляді позики, а під позику будуть просити забезпечення. Таким забезпеченням має бути якісно сформоване право вимоги до РФ, підтверджене документами сотень тисяч кримінальних проваджень. На це має бути основний акцент в роботі правоохоронців, а не розслідування за формальними статтями КК, таких як 263 чи 263-1.
2. Треба в геометричній прогресії доганяти виробництво зброї та озброєння, здійснювати цивільну мілітаризацію. Дрони восени 2023 просто врятували ситуацію з дефіцитом артилерії. Рішення про масове виробництво дронів всіма громадянами теж божевільне, але тактично дуже правильне. Проте під дрони теж треба боєприпас з електродетонатором і вибухівкою. Тому тут активно треба підтримати законопроєкт #зп11073, який пропонує декриміналізувати зберігання і виробництво зброї. Тобто залишити адміністративну відповідальність (штраф + вилучення) замість кримінальної (позбавлення волі 3-7 років), якщо доведена законна (самозахист), а не злочинна  мета зберігання чи виробництва зброї.
3. В нас виїхало близько 1 млн дітей. Мало хто повернеться. Внутрішній ринок не витягне ні економіку, ні соціалку, ні державний апарат (він же не зменшується, пропорційно до зменшення дітей). Економіка має перелаштуватися на експорт, зброя і озброєння має ставати експортною позицією. Залучення інвестицій в цю сферу нашої економіки має бути без будь-яких перешкод. Дозвільну систему МВС 1992 року треба скасувати. Експортний контроль зорієнтувати виключно на супер секретні технології, а решта має вільно продаватися нашими підприємцями, зокрема і на зовнішні ринки. Світовий мілітарний ринок швидко заповнить вакуум цих технологій, які утворилися на цій війні, і ми знову залишимося біля розбитого корита. 

І тут має діяти принцип: “Спочатку виробництво, а потім державний контроль”. 

Бо виробництво без державного контролю може бути, а контроль без виробництва - втрата держави.