Латвійський урок для Дениса Шмигаля: відставка через необґрунтовані перельоти

Міністр закордонних справ Латвії Крішʼяніс Каріньш оголосив про свою відставку через необґрунтоване використання приватних рейсів для робочих поїздок у період, коли він був премʼєр-міністром цієї держави. Це прямий урок для нинішнього голови українського уряду Дениса Шмигаля, до якого є також багато питань щодо використання послуг приватної компанії "Скай Ап" для потреб Кабміну. Про це варто нагадати в контексті чергового продовження контракту для приватної фірми на 2024 рік та з огляду на позірні спроби урядовців рівнятися на ЄС в будь-чому, крім власне європейських підходів до управління державою.

Напередодні вступу України до Європейського союзу українським чиновникам варто ретельніше приглядатися до практик доброчесності, які панують у країнах ЄС і багато років є невідʼємною складовою тамтешньої політичної культури. Однією з таких практик, яку палко підтримують європейські виборці і якої чітко дотримуються чиновники найвищого рангу, є безумовна відставка в разі найменшого скандалу чи натяку на неефективне використання коштів платників податків.

Цього четверга Міністр закордонних справ Латвії Крішʼяніс Каріньш зустрівся з премʼєр-міністеркою Евікою Сілінею, аби обговорити ситуацію з використанням приватних чартерних рейсів для робочих поїздок, коли він очолював попередній уряд. Після зустрічі він заявив про свою відставку. До цього Генпрокуратура Латвії відкрила справу щодо використання приватних перельотів, на які Каріньш витратив понад 1,3 млн євро коштів латвійських громадян.

На противагу цій історії, український премʼєр-міністр Денис Шмигаль не просто не збирається у відставку, а й продовжує підписувати контракти з приватною компанією "Скай Ап". Вона має здійснювати перевезення важливих чиновницьких персон у світі на замовлення державної авіакомпанії "Україна". Фактично йдеться про винаймання чартерних рейсів для уряду, тільки, на відміну від Латвії, де премʼєр, ймовірно літав малогабаритними бізнес-джетами, в Україні на потреби уряду будуть використовувати пʼять літаків Boeing 737-800 місткістю 189 пасажирів та один літак Boeing 737-700 на 149 пасажирів.

В 2023 році такі контракти коштували українським платникам податків 44,4 млн грн. (основний контракт на 37 млн грн. та додаток на 7,4 млн грн. до березня 2024 року). При цьому, за даними системи Prozorro, паралельно спеціальні рейси для уряду виконувала також компанія "Роза Вітрів" з орбіти Ігоря Коломойського – на 32 млн грн. Тобто всього на урядові авіаперевезення було витрачено 76,4 млн грн. Новий контракт зі "Скай Ап" на 2024 рік було підписано на 78,8 млн грн.

Недолугість використання цілого літака замість регулярних рейсових перевезень була очевидна ще минулого року, коли вперше стало широко відомо про такі контракти під час відрядження Шмигаля до Канади і США. Ситуація виглядала максимально дивно: просити грошей у міжнародних донорів на відновлення розбитої війною країни, якій не вистачає власних коштів на виплату пенсій та зарплат бюджетникам, голова уряду цієї країни прилітає фактично на приватному чартері, оплаченому коштом цих же донорів. Ще під час перших рейсів "Скай Апом" експерти порахували: навіть квиток бізнес-класом з Варшави до Торонто, а далі по США для делегації з 7-10 людей обійшовся б дешевше, аніж ганяти на цьому рейсі цілий напівпорожній Boeing, хоч і в "спартанській" комплектації лоукостера, як на цьому неодноразово наголошували урядові спікери. Але у європейських лідерів чомусь не спадає корона летіти в економі, тим самим заощаджуючи гроші своїх роботодавців – громадян своєї країни. Колишню президентку Литви Далю Грібаускайте бачили в економ-класі рейсу Вільнюс — Лондон, в економ-класі рейсу Нью-Йорк — Гельсінкі бачили експрезидентку Фінляндії Тар’ю Галонен із шістьма супроводжуючими. На борту економ-рейсу Рим — Палермо помічали президента Італії Серджо Маттарелла. І цей перелік можна продовжувати.

Дороговартість – далеко не єдина причина, через яку від приватних рейсів вартувало б відмовитися. Чиновники із ЄС та інших цивілізованих країн регулярно отримують свою порцію критики від громадськості та міжнародних організацій через очевидний негативний вплив приватних чартерів на навколишнє середовище (50% викидів від авіації створюють літаки, що перевозять 1% пасажирів). Постійно звучать заклики пересідати на регулярні рейси, а де це можливо, як у компактних європейських країнах – на швидкісні потяги.

Цілком можна припустити, що Денис Анатолійович та його команда в уряді уже "накаталися" "Укрзалізницею" по території України. І тому регулярно запускають в інформаційний простір нічим не підкріплені очікування про відкриття якщо не столичного аеропорту "Бориспіль", то хоча б летовища в Ужгороді, Львові чи Чернівцях.

Але така вже доля топ-керівника у воюючій країні – проявляти максимальну скромність і стриманість, аби максимізувати шанси на отримання регулярної міжнародної допомоги і не давати приводів для звинувачень у сибаритстві і марнотратстві. Бо, як ми бачимо з латвійського прикладу, цей "банкет під час чуми" за європейськими мірками цілком тягне на відставку, а не просто на вибачення. А в умовах України нецільовою розтратою коштів платників податків непогано було б зайнятися правоохоронним органам.