23 березня у Києві відбувся форум, присвячений економічній свободі
До недавнього часу в українському дискурсі ідеї економічної свободи не були популярними та широко розповсюдженими. Причиною цього здебільшого є радянський досвід соціалізму, популізм політиків або ж банальна економічна неграмотність населення. Однак з початком повномасштабного вторгнення стає зрозуміло, що бідна країна не здатна перемогти у війні, тож наріжним каменем є питання економічного зростання. Його запорукою, на думку низки експертів та аналітиків, зокрема спікерів Economic Freedom Forum, є економічна свобода.
Як зберегти політичну та економічну свободу, коли твоє існування під загрозою?
Форум відкрив виконавчий віце-президент Atlas Network та ліберальний політичний і економічний теоретик Том Палмер з темою "Як зберегти політичну та економічну свободу, коли твоє існування під загрозою?". Здавалося б, що війна – це час максимальної централізації влади. Однак властива Свобода як політична та економічна категорія відрізняє Україну від країни-агресора та є одним з обʼєктів боротьби проти неї. Нерідко стан війни слугував приводом не тільки для "закручування гайок" владою, а й зменшенням прозорості та підзвітності внаслідок централізації. Том Палмер наголосив на тому, що необхідно активно використовувати інструменти громадського контролю.
Попри втрати та руйнування, війна є шансом на економічне диво – тут Том навів приклади ФРН та Італії після Другої світової війни. Дійсно, централізація влади в умовах війни також дає можливість швидко проводити реформи, зокрема проринкові, а ще – будувати новий суспільний договір. Але навіть ці кейси не до кінця можна ототожнювати з українською ситуацією, адже там реформи проводились після війни, а не під час, тож в цьому відношенні наш випадок є унікальним.
Зниження податків в умовах дефіциту бюджету є контраверсійним способом втілення економічної свободи. Натомість Т. Палмер запропонував більш відповідально ставитись до коштів платників податків та зменшити видатки, спрямувавши їх на оборону. Наприклад, провести пенсійну реформу та запровадити індивідуально-накопичувальну систему, запровадити ринкові тарифи на комунальні послуги, компенсувати дефіцит коштами, що витрачаються через контрабанду, "сірий" імпорт, контрафактну продукцію та нелегальну торгівлю підакцизними товарами. Експерт також висунув думку щодо скорочення та оптимізації фінансування культурного сектору, спорту, Академії наук, ЦВК та освіти. Ця теза викликала дискусії, адже культурні продукти сьогодні є одним зі способів комунікації України зі світом про повномасштабне вторгнення – згадати хоча б фільм "20 днів у Маріуполі". Однак, як наголосив Том Палмер, якби якомога більше коштів було спрямовано на оборону та захист країни, то не було б потреби демонструвати жахи війни світові, адже їх просто не сталося б.
Держава та бізнес: друзі чи вороги?
Український економіст, автор книги "Новий захід. Українська мрія" Ярослав Романчук наголосив на тому, що сьогодні існують складнощі у стосунках держави та бізнесу, повʼязані з силовим та податковим тиском. Ярослав наголосив на тому, що держава діє на засадах політичної влади, коли як бізнес – економічної. І якщо інструментом державної влади зазвичай є примус та покарання за недотримання правил, то економічної – матеріальна нагорода та оплата за умов, якщо підприємець відповідає вимогам ринку. У цьому і полягає засаднича суперечність між державою та бізнесом. Але це не означає, що немає жодних шансів порозумітись. Умовами продуктивної співпраці є:
- відсутність роздутого державного апарату;
- демократія та політична свобода;
- економічна свобода;
- державні витрати, що становлять менше 25% ВВП.
Натомість індекс свободи в Україні згідно з даними Fraser Institute становить 6.17/10, що є невтішним показником.
Насправді рецепт порозуміння українського бізнесу та держави – простий, а його успіх доведений безліччю країн. Все, що для цього потрібно – це політична воля та відмова від популістичної риторики.
Як змінити каральний характер українських інституцій?
Economic Freedom Forum став майданчиком для дискусій українських реформ між представниками громадського сектору, бізнесу та аналітиками. Однією з таких стало обговорення карального характеру українських інституцій Головою think-tank "Інститут Економічного Лідерства" Михайлом Лавровським, Головою Ради громадського контролю БЕБ Тарасом Котовим та співзасновницею ГО "Праволіберальний рух" і підприємницею Яною Матвійчук.
Одне з нещодавних дражливих питань в інфорпросторі – це посилення тиску на український бізнес. Варто згадати лише кейси компаній MacPaw або М-Кіно. Учасники дискусії погодились з тим, що силовий тиск на бізнес в українському суспільстві не є чимось новим. Скоріше, він став більш видимим завдяки розголосу в ЗМІ. З позиції бізнес-середовища Яна Матвійчук висловилась, що сьогодні бізнесу буває просто невигідно працювати “в білу” через надмірну кількість регуляцій та податковий тиск. Тарас Котов зазначив, що до будь-яких скандалів щодо тиску на бізнес необхідно ставитись критично, адже часто і підприємці бувають не до кінця доброчесними. Натомість Яна Матвійчук опонувала тим, що в Україні існує презумпція вини платника податків, коли бізнес вимушений постійно доводити свою невинуватість, що одразу ставить його у невиграшну позицію в порівнянні з державними органами.
Михайло Лавровський та Тарас Котов наголосили на неефективності та безсенсовості деяких інституцій через зашиті в них корупційні механізми. Наприклад, коли певний орган має нереалістичні або безглузді вимоги до бізнесу, які простіше обійти за допомогою хабара. В результаті, він не виконує свої контрольні функції та породжує корупцію. Модератор панельної дискусії, Президент ГО "Українські Студенти за Свободу", Микита Храмов, порушив проблему зайвих регуляцій з боку державних органів, що створюють простір для тиску на бізнесу у тих сферах, де можна було б обійтись і без них. Яскравим прикладом є вже не існуюча Санепідемстанція або пожежна інспекція. Зазвичай будь-який відповідальний бізнес сам зацікавлений у своїй якості, тож існування додаткових органів за кошти платників податків, що перевірятимуть цю якість, є нераціональним.
Спікери згадали про Бюро економічної безпеки. БЕБ створювався із позитивними намірами консолідувати повноваження щодо економічних розслідувань в одному органі, що в першу чергу виконуватиме аналітичні функції. Як зазначили експерти, через відсутні кадрові зміни БЕБ наразі – це Податкова міліція зі "зміненою вивіскою".
“Дерегуляція на часі. Як провести ефективні, а не фіктивні реформи?”
На початку 2023 року український уряд поставив амбітну мету – скасувати майже половину регуляцій, яких зараз нараховується більше 1000. Наразі урядом скасовано майже 47% регуляторних інструментів, що здається значним прогресом. Утім, як дійсно впевнитись, що реформи є ефективними? Про це поговорили з Володимиром Дубровським, старшим економістом СASE Ukraine, Адріаном Пантюховим, експертом Ukraine Economic Outlook, та Даніїлом Лубкіним, співзасновником та СОО стартапу Beholder.
Будь-яку дискусію про дерегуляцію необхідно починати з того, що надмірна зарегульованість значно уповільнює роботу бізнесу. Дерегуляції безпосередньо повʼязані з категорією економічних свобод, з чим погоджуються усі спікери. Натомість, за словами Володимира Дубровського, безсенсові або рудиментарні регуляторні інструменти створюють простір для тиску на бізнес та викривлюють відносини між підприємцями та очільниками органів. Останні з менеджерів перетворюються на "всесильних начальників", що не є здоровою ситуацією у суспільстві.
Даніїл Лубкін згадав показовий кейс того, як в Україні в умовах відсутності будь-якого регулювання утворилась нова перспективна та інноваційна індустрія. Ідеться про виробництво дронів. У свій час так само зріс ІТ-сектор. Цей факт спростовує побоювання того, що в умовах війни дерегуляції можуть нашкодити нашій обороноздатності.
Адріан Пантюхов згадав позитивний кейс "Дії", що значно знижує рівень бюрократії в країні, однак лише однієї діджиталізації недостатньо для глибоких змін у країні. Експерт також підкреслив, що остаточні рішення щодо дерегуляції ухвалюються українським парламентом, а інші стейкхолдери надають рекомендації. Тож, народні депутати можуть значно затримувати кампанію.
Аналітичний центр СASE Ukraine не перший рік досліджує перебіг дерегуляційних кампаній, тож Володимир Дубровський поділився "помилками минулого”" Зокрема за часів режиму Януковича дерегуляція була фасадною. До приклад, замість вирішення проблем силового тиску на бізнес, чиновники концентрувались на полегшенні умов його відкриття, що на той момент вже втратило актуальність.
Усі спікери підкреслили часті намагання влади переймати іноземні практики без їхньої адаптації або врахування локальних українських особливостей. Поширений приклад, коли під аргументом європейської інтеграції та необхідності відповідати нормам ЄС, пропонують рішення, що створюють надмірну зарегульованість та звужують обсяг економічних свобод. Наприклад, Національна стратегія доходів, підготовлена Мінфіном. Панелісти наголосили, що євроінтеграція в першу чергу передбачає переймання інституцій (наприклад, верховенства права), а вже потім – регуляторних норм.
Наприкінці Володимир Дубровський, Адріан Пантюхов та Даніїл Лубкін поділились тими складовими рецептів успіху інших країн, що дійсно варто було б запроваджувати. Для Володимира це – "регуляторна гільйотина" в Грузії, проведена Кахою Бендукідзе, логіка якої полягає в тому, що необхідно обґрунтовувати наявність регуляції, а не її скасування. Адріан згадав приклад Болгарії з десятивідсотковою ставкою податку, а Даніїл – діджиталізацію в Естонії, що значно спростило ведення бізнесу.
Зростання економічної свободи – комплексний процес. Умови цього – дерегуляції, подолання корупції, реформування судової і правоохоронної систем та забезпечення недоторканності власності. Усі ці пункти також передбачають виконання умов західних партнерів та збільшення інвестиційних потоків в Україну. Питання лібералізації економіки – це не лише питання економічного зростання, а й перемоги. Що для цього можна робити вже зараз? Посилювати громадський контроль та збільшувати економічну грамотність серед населення для уникнення популістичних рішень – саме такими є висновки Economic Freedom Forum.
Організатори заходу: Інститут Економічного Лідерства, Українські Студента за Свободу. Інформаційний партнер: Бізнес-Цензор.
