1 млн FPV-дронів протягом року: чи заважає держава?

У грудні минулого року Володимир Зеленський оголосив, що протягом 2024 року виготовить мільйон дронів. 

Державні стейкхолдери створюють інфраструктуру та умови для розвитку галузі. Зокрема, спростили допуск БпЛА до експлуатації, прибрали зайві органи контролю, дозвіл від СБУ, скасували ПДВ та ввізне мито на комплектуючі для, створили полігони для навчання пілотів та випробування нових видів дронів тощо. У липні 2022 року Генштаб, Міноборони, Мінцифри та Держспецзвʼязку за ініціативою Президента фандрейзингової платформи United24 запустили програму “Армія дронів”, в рамках якої контрактуються українські виробники дронів на постачання різних типів безпілотників для потреб ЗСУ, здійснюється їх технічне обслуговування — ремонт і постачання комплектуючих, проводяться систематичні навчання пілотів дронів. 

Виробництво дронів є по-справжньому інноваційною галуззю. Сьогодні FPV, за відсутності достатньої кількості боєприпасів, можуть ефективно підміняти артилерію. На відміну від неї вони б’ють завжди в ціль і коштують значно дешевше. Саме відсутність надмірного державного регулювання на початку розвитку сфери зумовила її стрімкий успіх. Тепер завдання держави – зменшити бюрократичні та фіскальні перепони. 

Компанії, що займаються виробництвом дронів, можуть працювати у два способи: укладати контракти з державою або ж постачати БпЛА безпосередньо благодійним фондам чи військовим. Однак згідно з законом податкові пільги мають лише перші: 

“Звільняються від оподаткування ввізним митом складові (матеріали, вузли, агрегати, устаткування та комплектувальні вироби), що ввозяться до України для використання у виробництві товарів оборонного призначення (пункт 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі». Замовником такої продукції має бути державний замовник у сфері оборони, визначений Кабінетом Міністрів України, і мати наступні коди товарів: 8807 10 00, 8807 20 00 та 8807 30 00 (запчастини до безпілотних літальних апаратів)”. 

Вибіркове надання пільг обмеженій групі виробників суперечить принципам вільного ринку. За даними “Укрінформ”, в Україні налічується близько 200 українських компаній, які займаються БпЛА, сервісами та продуктами у сфері дронів, не враховуючи громадян, що також в індивідуальному порядку збирають дрони. Водночас, за останньою заявою премʼєр-міністра Шмигаля, лише 40 компаній мають контракти з державою. Поки що немає підстав говорити про монополізацію ринку цими підприємствами. ПДВ і мито – це 30% від вартості замовлених комплектуючих з-за кордону (переважно з Китаю) для збірки дронів, що значно обтяжує цей процес для малих виробників та обмежує їхній потенціал. Зазвичай такі виробники закривають “точкові запити”, що надходять від волонтерських організацій чи військових. Водночас компанії, що співпрацюють з урядом, закривають значно більші обсяги. Однак для досягнення переваги над ворогом необхідні як вертикальні моделі співпраці з державним замовником, так і горизонтальні – безпосередньо зі “споживачем”. Аналогічно – не можна стверджувати, що всі потреби ЗСУ на 100% може покрити держава або ж навпаки – волонтерські організації. 

Логіка існування мита, окрім надходжень в бюджет, передбачає також “захист національного виробника”. Однак за час активної розробки дронів створити національного виробника комплектуючих, що міг би покрити запит повністю, так і не вдалось. Для збільшення обсягів українського ринку дронів набагато продуктивніше було б урівняти в пільгах усіх виробників, незалежно від того, чиї замовлення вони виконують – держави, волонтерів чи військових. Аналітичний центр “Інститут Економічного Лідерства” адвокує зміни в законодавство, що передбачають скасування сплати мита та ПДВ для ввезення комплектуючих для виробництва або ремонту БпЛА.