Про демобілізації за строком

Не на захист Ганни Маляр, яка просто невихована.

Обурило, що вона не знає Конституції України і повчає тому, що там нібито написано.

Пряма мова: "він [доброволець], коли йшов він же знав норму Конституції, що демобілізація неможлива завчасно, до завершення воєнного стану".

В Конституції України нема ані слова про мобілізацію (окрім того, хто її оголошує) і ані слова про демобілізацію.

В законі (старому) "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також нічого нема про строки демобілізації, хоча є трохи недолуге визначення, що демобілізація — це комплекс заходів… спрямованих на планомірне переведення … на роботу і функціонування в умовах мирного часу. Рішення про порядок і строки приймає Президент України.

Більше ніде не визначені ані строки ані порядок демобілізації, у тому числі окремих категорій військовослужбовців. Є умови завершення проходження служби, наприклад по досягненню 60-річного віку. Вони вузькі, недосконалі і визначені ситуативно.

Усі, хто йшли воювати добровільно або примусово, звісно не розраховували на те, що йдуть на певний строк. Навіть не розраховували вижити. Багато й не вижило. Решта зараз переважно розраховує не на заміну, а на впевнену і остаточну перемогу. Однак перемога затягнулася у звʼязку з нашою нездатністю, у порівнянні з ворогом, мобілізуватися, в широкому сенсі слова.

Про те, як треба було вже півтора роки тому систематизувати мобілізаційні процеси багато написано. Зауважу лише, що все мусить починатися з цифровізації процесу і створення розвинутої бази облікових даних військовозобовʼязаних чоловіків та жінок.

Тепер про тему демобілізації за строком, наприклад, як пропонувалося 3 роки.

Мої особисті міркування:

1) Цю тему придумали популісти і росіяни. Так само як жахи військової служби, зневагу до ТЦК, пропаганду ухилянства і безкарності. Тема "солдати втомились" рано чи пізно буде еквівалентною "давайте домовлятись". Пообіцяти усім дембель, а потім не виконати обіцянку (наприклад, поправкою, яка цей дембель відстрочить) призведе до деморалізації армії, а може і до бунту. Тепер у нас кричать "зрада", "нас кинули", "хочемо додому", мразота підігріває в ЗМІ.

2) Неможливо звільнити зі служби півмільйону солдат Сил Оборони не мобілізувавши таку ж кількість, при тому, що зараз ми на третину недоукомлектовані. Нові солдати мають пройти підготовку і бойове злагодження, у тому числі в бою і за підтримки досвідченої старої гвардії.

3) З нас, діючих військових мало хто вірив в цю утопію — усіх відправити на дембель навесні 2025. Тому не дуже засмутились, що це питання відклали. З тими санкціями за латентне ухилянство (ухилення від обліку), яке зараз впровадили, відчуваю, поповнення буде не скоро. Більше того, усі вади процесу будуть збережені: талановиті it-шники будуть штурмувати посадки, а сцикуни і нікчеми засядуть в штабах (бо охвіцерське звання отримали на усть-піздюйскій воєнній кафедрі).

4) Звільнення зі служби, безумовно, має відбуватися, але на користь, а не всупереч боєздатності армії. По-перше, внаслідок сталого процесу цивілізованої мобілізації і демобілізації загальна кількість особового складу має збільшитись. По-друге, має стати більше молодих, сильних, мотивованих і розумних, причому розумні і талановиті мусять потрапити на посади, які відповідають їхнім здібностям. Отже, замість критерію вислуги треба в першу чергу звільнити солдат з інвалідністю, а також з численними пораненнями та контузіями (за їхнім бажанням), з психічними розладами, хронічними захворюваннями, глухих, кривих, тощо. Ввести критерії звільнення спеціалістів, які бажають у подальшому працювати за фахом на оборонних підприємствах. Ввести як одну з умов звільнення підготовку заміни з молодого поповнення. Участь у бойових діях протягом певного часу має враховуватись в розрізі роду діяльності на фронті. Далі — порціями, не виключно, з випадковим відбором (лотереєю). Можливо якось врахувати наявність 2 неповнолітніх дітей, батьків/братів, що загинули, або кількість чоловіків, вже мобілізованих з цієї сімʼї.

Це так, грубий приклад як воно має відбуватися.

А процент знищення окупантів має тривати, хай конають швидко, але болісно. Перевага їх у кількості має компенсуватися тим, що кожен українець буде здатним ліквідувати декількох (озброєних окупантів).