Кейс "Ferrexpo": цілили у Жеваго, потрапили - у "BlackRock"

Прочитав інтерв’ю одного з найбільш авторитетних (в тому числі і далеко поза межами країни) українських металургів, голови правління Полтавського ГЗК Віктор Лотоуса, і впіймав себе на думці, що цей текст – просто якийсь посібник про те, що потрібно робити, аби «5-6 ефективних менеджерів» побачили твій бізнес, захотіли його віджати, нацькували на нього силовиків, які почнуть кошмарити підприємства фейковими кримінальними справами і посіпак-колекторів, які будуть кошмарити юридично, вибиваючи з бізнесу неіснуючі борги.

Отже, що треба зробити.

По-перше, створити компанію, яка (єдина у вищій лізі українського бізнесу) вийде на Лондонську біржу.

По-друге, зробити цю компанію однією з передових у світі, такою, що до числа інвесторів увійдуть такі гіганти, як “BlackRock”.

По-третє, вкласти у розвиток українських підприємств компанії більше 100 мільйонів доларів під час війни і нарощувати виробництво.

По-четверте, зробити компанію критично необхідною для ЄС через випуск продукції з мінімальним вуглецевим слідом.

По-п’яте, мати серед акціонерів людину, родині якої належить опозиційний телеканал, і яка не боїться публічно заявляти про вимагання грошей у нього «5-6 ефективними менеджерами».

Ну от як таку компанію (а мова йде про “Ferrexpo”) взяти і не захотіти віджати?

Вже раніше писав, те, що відбувається з “Ferrexpo” – численні кримінальні справи, абсурдні претензії, дикі суми застав – не унікальний випадок для України. Тиск силовиків на рештки бізнесу воюючої країни, незважаючи на всі скандали і обіцянки діючої влади, лише продовжує зростати. Наче й не було запевнень від перших осіб держави, які робили вигляд, що розуміють – Україна повинна покладатися на власні сили. Зокрема, у забезпеченні стабільної роботи вітчизняних підприємств, що фінансують податками бюджет і, зрештою, Збройні сили.

Але "обіцянки-цяцянки – дурню радість". Нещодавні кейси “Сінево”, Ігоря Мазепи, “Київгуми”, “MacPaw” і весь інший нескінченний перелік прикладів тиску на бізнес не призвели до жодних, підкреслюю – жодних, конкретних змін, про необхідність яких криком кричать топові бізнесмени, що продовжують зберігати робочі місця і працювати в Україні. Ба більше, дивовижним чином навіть намагаються залучати інвестиції.

Тоді як у силовиків і влади порядок денний один – отримання “відступних” або ж встановлення контролю над активами об’єкту атаки. Ціною, між іншим, вже міжнародної репутації України.

Приклад “Ferrexpo” цікавий тим, що силовики у дивному співробітництві з компанією-прокладкою продовжують нищити одну з найбільших українських корпорацій, акції якої торгуються на Лондонській біржі. Вже раніше наголошував, є серйозна підозра вважати, що за намаганням начебто дістати Костянтина Жеваго насправді стоїть банальне бажання можновладців встановити контроль над потужним міжнародним бізнесом. Або ж змусити його “ділитися”. 

“Ferrexpo” нещодавно оголосила про запуск нових виробничих потужностей на 80 мільйонів доларів і анонсувала наміри про електрифікацію свого кар’єрного парку. Такі дії під час війни і тиску держави свідчать про те, що власники, можливо, більше вірять в Україну, ніж її очільники.

Але акції компанії продовжують знижуватися – бо фондовий ринок не може ігнорувати намагання держави “розкуркулити” компанію. Фондовий ринок не може впливати на дії української влади, проте може реагувати. І падіння акцій Ferrexpo – червона картка українській владі.

Те, що падіння акцій “Ferrexpo” пов'язане з діями силовиків, а не з внутрішніми проблемами компанії – секрет Полішинеля для західних інвесторів. Однак західні уряди, на відміну від українського, зважають на бізнес. І коли наші силовики, кошмарячи “Ferrexpo”, в інтересах влади "знежирюють" не тільки Жеваго, а, наприклад, одну з найбільших світових інвестиційних корпорацій “BlackRock” та інших, то не варто дивуватися, чому в України проблеми з отриманням допомоги від США.

А тому, що влада – читай “5-6 ефективних менеджерів” Володимира Зеленського – за допомогою підконтрольних на рівні телефонного дзвінка слідчих і фіктивних фірм беруть у заручники величезну публічну компанію. І разом з нею – політичну довіру до країни.

І справа зовсім не у Жеваго. Достатньо поглянути на цифри: влада знищує бізнес, який інвестував в Україну 3,5 мільярди доларів – три транші МВФ. Для того, зокрема, щоб відповідати новітнім європейським "зеленим" нормам, на цьому заробляти, і платити податки українському бюджету! Але ж навіщо гроші бюджету воюючої країни, коли вони так потрібні її "ефективним менеджерам?".

Економічного лібералізму у них вистачило на перші декілька місяців війни, коли було страшно по-справжньому. А щойно росіян відігнали від Києва – природа взяла своє. Дії проти “Ferrexpo” фактично один в один повторюють всі інші схожі кейси, згадані вище. І мета та сама – або "відступні", або здати активи.

Більше того, сам Жеваго підтверджував, що від нього вимагали гроші за припинення кримінального переслідування. Цікаво, до “BlackRock” теж додумалися листа з вимогами написати?

Все це, насправді, має просте пояснення. Чинна влада є гідним продовжувачем традицій влади "регіоналів". Вони мислять так само, і самі часто є вихідцями з тієї ж "тусовки". Але, на відміну від часів біглого Януковича, істотно зменшилася "кормова база". Тому замість звичних олігархічних “розборок” ми і спостерігаємо "накати" на білий, пристойний бізнес, який залучає інвестиції і сумлінно платить податки.