Порожні обіцянки влади щодо бойових виплат: де влада братиме гроші і до чого тут досвід "чорнобильців"?

Набрала чинності постанова Верховної Ради про виплату 70 тисяч гривень військовим за активну участь в бойових діях. Цей начебто позитивний крок породжує проблему, з якою держава стикається вже не вперше, — виплати пообіцяли, але гроші на них взяти фактично немає де.

В парламенті "здорової людини" нардепи мали б спочатку подумати та пояснити, на що саме підуть ці кошти та де їх взяти. Але наші законотворці, на жаль, цими питаннями нехтують. Ухвалена постанова може повторити долю інших державних компенсацій, які систематично не виплачують.

Відповідно до нової постанови, додаткові 70 тисяч гривень мають виплачувати за кожні 30 днів активної участі в бойових діях як "на нулі", так і на ворожій території. Цю суму додаватимуть до базової виплати у 100 тисяч гривень.

Я переконана, що наші військові заслуговують навіть на більші виплати. Саме завдяки цим хоробрим чоловікам та жінкам ми з командою Центру спільних дій можемо знаходитися в Києві та аналізувати рішення влади. Однак чи зможе держава виконати навіть такі зобов’язання — дуже велике питання.

В ідеальному світі нардепи та урядовці, які подають проєкти законів, мали би писати до них фінансово-економічне обґрунтування. Простими словами — пояснювати, скільки державі коштуватиме таке рішення і звідки на нього брати гроші. На жаль, українські законотворці цим часто нехтують. Так сталося й цього разу.

У результаті ми маємо постанову, яка вже чинна, але не маємо розуміння, звідки взяти кошти на її втілення.

На жаль, ця постанова може повторити долю рішення про компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Станом на серпень 2023 року держава заборгувала їм понад 14 мільярдів гривень. Це при тому, що в потерпілих від аварії на ЧАЕС не такі вже й великі виплати. Йдеться навіть не про 100, а про 5-10 тисяч гривень.

Нардепам варто розібратися, скільки насправді держава може виплачувати військовим. Порожні обіцянки призведуть до того, що інституціям влади, зокрема парламенту, зовсім не довірятимуть.

Тут згадується законопроєкт про демобілізацію військових, які відслужили 36 місяців. Рішення правильне, але теж нереалістичне. А от що було б реалістичніше — це врегулювати питання відпусток і ротацій. На жаль, президент не підписує відповідний законопроєкт вже майже рік.

Хороша новина в тому, що на українську владу можна впливати. Ми знаємо чимало випадків, коли нардепи ухвалювали рішення завдяки суспільному тиску, а президент підписував закон після того, як отримував відповідну петицію.