Про лотереї, волонтерів та гроші на визвольну війну

Як ви думаєте, чи є щось спільне у Батьків-засновників США та в українських волонтерів?

Крім любові до своєї Батьківщини, звичайно.

Як першим, так і другим в різні історичні епохи це дало додаткову можливість для збирання грошей, так необхідних для забезпечення потреб своєї армії під час війни за незалежність, тобто, заради самого існування Батьківщини.

Мова — про лотереї.

Автором сучасної моделі лотерей називають римського імператора Гая Юлія Цезаря Августа (двоюрідного онука Гая Юлія Цезаря), який почав саме таким чином збирати кошти на суспільні потреби - на реставрацію Риму.

Дослідження свідчать, що люди не просто грають в лотереї, - за останні роки середні витрати, наприклад, американської сім’ї, на лотереї стабільно зростають.

Більше того, згідно прогнозу, озвученому в Палаті Представників Конгресу США в 2018 році, витрати американців на лотереї у період з 2018 по 2026 роки становитимуть 500 млрд доларів, що складе половину від витрат на всю місцеву гральну індустрію.

Зростання споживання лотерейних продуктів спостерігається в більшості країн Заходу.

Чому ж люди грають в лотереї?

По-перше, звичайно, через гроші.

Незважаючи на те, що найвідоміші традиційні лотереї, як правило, пропонують низький шанс виграти джекпот, сума головного призу дуже велика і тому приваблива.

Так, у 2022 році мешканець штату Каліфорнія у лотереї US Powerball виграв найбільший в історії США джекпот— $2,04 мільярда.

Притому, вірогідність джекпоту в найбільш популярних лотереях наступна:

• 6 із 49 – 1 до майже 14 мільйонів;
• US Powerball – 1 до 292,2 мільйонів;
• Mega Millions – 1 до 302,6 мільйонів на тираж.

У «миттєвій» або скретч-лотереї («стирачці») ймовірність невеликого призу може бути 1 до 4, шанс на головний приз – 1 до декількох мільйонів.

Для порівняння, приблизний шанс ураження людини блискавкою – 1 до 15 300.

По-друге, через цілий ряд соціальних та психологічних факторів, серед яких, зокрема: доступність лотерейного квитка, ефективна реклама, вплив оточення, ефект натовпу, необізнаність людей в теорії ймовірностей, довіра до оператора лотерей, ілюзія контролю тощо.

По-третє, завдяки природному тяжінню до ризику, який є невід’ємною внутрішньою схильністю людської особистості.

Ризик (та його супутник, азарт) це наслідок природньої властивості психіки людини у реалізації своєї особистості та пошукі стимулів для своєї подальшої життєдіяльності і в природньому прагненні людини контролювати своє майбутнє, це – елемент інстинкту самозбереження.

По-четверте, дехто може розглядати лотереї як високоризикові інвестиції.

Американські економісти Фрідман і Саваж ще в кінці 40-х років ХХ століття прийшли до висновку, що, наприклад, купуючи страховку, людина витрачає невелику суму грошей, щоб забезпечити себе великою ймовірністю не втратити в разі страхового випадку, а, купуючи лотерейний квиток, людина навпаки, витрачає невелику суму грошей, щоб забезпечити себе мізерною ймовірністю великого виграшу, «обирає невизначеність», тобто ризик.

Ну і, нарешті, по-п’яте, участь в лотереї може приводити до викиду в людському організмі дофаміну – гормону задоволення.

Згідно висновків ряду досліджень, поширеною є гіпотеза про «помилку передбачення винагороди», згідно з якою дофамін кодує різницю між реальною та передбачуваною подією.

У ситуації з гральною сферою це означає, що організм може виділяти дофамін та активізувати в головному мозку систему винагороди не тільки при виграші чи під самий час очікування розіграшу але, навіть, при програші.

Щодо використання грошей від лотерей, то часто з них фінансуються громадські роботи та суспільні потреби.

Вочевидь, в різних країнах в різні історичні періоди суспільні потреби суттєво відрізняються: в одних країнах це культура та спорт, а в інших - як в сучасній Україні - це безпілотники та зброя для армії.

Притому, критики стверджують, що лотереї часто працюють де-факто як податок на бідних – адже, наприклад, в США саме люди з низьким доходом витрачають на лотереї більшу, ніж інші групи населення, частку свого доходу в процентах.

Крім того, є інформація, що кошти від лотерей часто спрямовуються не на тих, хто найбільше цього потребує, а просто використовуються для покриття "дір" в бюджеті.

Ще одна значна небезпека – злочини,пов'язані з лотерейними грішми, і ця проблема – загальна, адже варто нагадати, що, в першу чергу, саме кримінал - масові розкрадання та шахрайство призвів до довготривалої, ледь не на століття, заборони лотерей в США, а в деяких штатах лотереї не працюють і до сих пір.

Притому, як демонструє попередній історичний досвід , і це стосується не тільки України і не тільки грального бізнесу, повністю заборонити  високодохідний бізнес, який не є кримінальним по своїй природі (на противагу, наприклад, піратству чи торгівлі людьми), а викликає питання з точки зору моралі, попри очевидне бажання багатьох громадян, просто неможливо, а відповідні спроби лише приводять до того, що той переходить в тінь, криміналізується.

Стосовно державного регулювання ринку лотерей в Україні та слів певних представників влади - про те, що, мовляв, «бюджет не отримає значних сум, які він міг би отримати за умов конкуренції», та, ба більше, «нова монополія не потрібна, схема проста: пакет документів, ліцензія і нехай працюють», можна звернути увагу на наступне.

Світовий досвід та дослідження демонструють доводи на користь того, що як гральний ринок загалом, так і ринок лотерей мають бути не те що в стані свободи та вільної конкуренції, а навпаки, під повним контролем та під цілим рядом обмежень з боку держави, з орієнтиром не на зароблянні грошей, а на захисті гравців від пов'язаних з грою ризиків.

Інакше, і тому є приклади як наші, так й інших держав, в тому числі, на пострадянському просторі, наприклад, Грузії чи Казахстану, коли удавана «свобода» призводить до того, що в країні запановує гральний хаос, розповсюджуються взаємна мімікрія лотерей й гралки та їхнє протистояння, а як результат, - більше ігроманів, більше збанкрутілих сімей, більше зламаних доль, більше шкоди суспільству та державі.

На наполегливі доводи стосовно «загальноєвропейських цінностей» та «свободи ринку» можна надати такі правові контраргументи.

Гральний бізнес – єдиний, який, як слідує з практики вищої судової інстанції ЄС, Європейського суду (ECJ), практично повністю не підпадає під загальні гарантії та свободи, надані Євросоюзом щодо послуг, а кожна держава має право регулювати свій гральний ринок по-своєму.

Ще в 2010 році згаданий Суд встановив, що в державі ЄС гральний бізнес не просто може бути обмежений з точки зору конкуренції, а що там може існувати монопольний державний оператор всієї гральної індустрії та що це не протирічить європейському законодавству.

У цьому зв'язку згадуються дебати навколо пропозиції запровадження в Україні монопольного державного оператора лотерей.

Притому, як вказав Суд у згаданій вище справі, – вказані обмеження допустимі тільки при виконанні ряду умов.

А саме, якщо встановлення вказаної державної монополії проголошується, по-перше, з метою захисту споживачів від шкоди азартних ігор та запобігання ігрової залежності, і, по-друге, не супроводжується “інтенсивними рекламними кампаніями” дозволених небезпечних форм азартних ігор, таких як ігри казино та ігрові автомати, що викликають залежність, адже «за таких обставин превентивна мета цієї монополії більше не може бути досягнута, так що монополія перестає бути виправданою», а значить, це порушує законодавство ЄС.

Так, поки що рішення Європейського суду не є обов`язковими для України, тим не менш, для українців, які в своїй Конституції заявили про свій європейський вектор руху, це – своєрідний дороговказ, адже свідчить про певний напрямок руху європейської правової думки.

Отже, якщо лотереї вже існують, як відгук на природнє бажання людей ризикувати та відчувати азарт, що є елементом інстинкту самозбереження, можливо, не треба заганяти їх в тінь чи в глухий кут беззаконня?

А навпаки, запровадити, нарешті, ефективну, з використанням іноземного досвіду, законодавчу базу, з пріоритетом на інтереси наших громадян, та дієву систему державного регулювання й контролю гральної індустрії, перестати використовувати тему грального бізнесу тільки для самореклами та припинити зіштовхувати лобами операторів різних видів ігор, створюючи плутанину в регулюванні та підживлюючи нездорову конкуренцію між ними.

І на останнє, про надважливе.

Україні для Перемоги, крім багато чого іншого, дуже потрібні кошти.

Лотереї – відомий вже не одне століття інструмент для добровільного, на відміну від податків, збору грошей на суспільно важливі потреби.

Але наразі маємо парадокс: лотереї в Україні існують, але питання збору грошей на нашу армію через лотереї законом не врегульовано. 

Тому влада могла би проявити ініціативу та хоча б зараз, на одинадцятому році війни та на третьому році від початку відкритого вторгнення, на рівні законодавства врегулювати, з урахуванням західного досвіду, питання проведення лотерей як самою державою, так і нашими громадянами - на благодійні цілі - задля нашої Перемоги.

Інакше, наразі в мінусі всі.

Держава – тому, що не отримує так необхідні кошти, які, за умови запровадження прозорого та законного «нового старого» інструмента - благодійних лотерей для потреб армії (без надії сподіваюсь), могла б отримувати - як з України, так і з-за кордону, де так цінується креативність, в тому числі, в питаннях допомоги.

Наші громадяни, в тому числі, згадані на початку цього матеріалу волонтери, - тому що зараз при проведенні лотерей для грошових зборів для нашої Армії вони постійно знаходяться під Дамокловим мечем непередбачуваної активності абсолютно фахових, патріотичних та непідкупних чиновників.

Адже, відповідно до чинного законодавства, «лотерея - масова гра, незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її учасниками і перемога в якій має випадковий характер, територія проведення (розповсюдження) якої поширюється за межі однієї будівлі (споруди), незалежно від способу прийняття грошей за участь у такій грі».

А за зайняття незаконною (тобто без відповідної ліцензії) діяльністю з організації або проведення лотерей передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до 680 тисяч гривень, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Так, хтось скаже, що мова в чинному законодавстві - про лотереї НЕблагодійні, але всім відомий загальний алгоритм дій наших чиновників в незрозумілій ситуації – спочатку притягнення до відповідальності, а потім вже доказуй, що ти – не верблюд.

А якщо все залишиться як є зараз, держава й далі буде виступати на Заході переважно в ролі бідного родича, маючи при цьому колосальний потенціал в себе вдома, і в той же час, не факт, що скоро ми не почуємо про кримінальні справи, в яких фігурують волонтери та вже не гуманітарна допомога, а лотереї.

ДУМАЙ-ТЕ.

*Нагадаю, цей матеріал – продовження теми, про яку йшла мова в моїх попередніх публікаціях «Хрещені гралкою» та «Гралка — загроза для національної безпеки?».