Я бачив, як почалася інша війна | МЕТАРОМАНТИКА

Грудень 2022, сірі крейдяні схили Кремінної. Група виходить на рекогносцировку.
Туман, болото, багнюка, перемішана із крейдою. Старенький Ford Explorer 1996 року підвозить нас до точки. Обстріл мінами - прильот, прильот!
Біжимо в найближчі укриття - невеликий ярок. Коли чую близький свист - вже не пригинаюся. Занадто поруч.
Пронесло.
Забіжали в яр. У ньому якась доісторична цивілізація вирила такі собі "в'єтнамські нори", оббивши їх коврами, ковдрами і іншими принадами комфорту. Дуже атмосферно.
Різними калібрами, щільний обстріл продовжується впродовж години. Поруч брат Данте - наш велетень-поет, забився в яму, і щось строчить (на фото не він). Я намагаюся роздуплити нещасний старлінк, який здригається від шалених вібрацій вибухів, марно намагаючись зловити хоч якісь супутники.
Врешті-решт, наш статус - повідомлений командуванню, прийшов наказ зніматися.
Знаходжу паузу між вибухами, прорахувавши їхню періодичність - група ланцюгом вибігає, стрибає в побитий уламками Форд, і дає газу по розбитій дорозі.
Сіре-сіре небо, в селі щось горить, дорога розбита до неможливості, і повсюди ця мерзотна ранньо-зимова багнюка. Дістаємось бази.
Данте зупиняє перед в'їздом на базу, каже: "подивись будь ласка, а я новий вірш написав"
Думаю "який нах.. вірш?" Коли?
Ну, думаю, подивлюся, час є.
Читаю - і розумію, що тільки що прочитав шедевр. І що цей шедевр він писав, очікуючи на розвиток ситуації в тих ямах, під оглушливим обстрілом. В той час, коли я підключив все своє раціо, щоби вирішити ситуацію, а йому лишилося лише чекати - він діяв, як творча особистість, яка відчуває дух історії. Відчуває, і вкладає в нього свій талант, фіксуючи його у формі поезії, надаючи сенс пережитому не з позиції сухого аналітика, а у ролі безпосереднього учасника подій, який тут і зараз, знаходячись у екстремальному стані своєї свідомості, дарує майбутнім поколінням унікальні артефакти цього часу.
Зима
Холодна осінь досилає лісостепом
Патрон в патронник. Мій затвор. Чужа паля.
Пусті слова, що стали іменем в газетах.
Душа чорнилом ссохне на рядках.
І кожна лісосмуга - полоса життя,
Жива лиш в інфополі Бога, у ефірі
На вічних інтерв'ю в посадках й бліндажах
В розбитих чорних берцях й чистому мундирі.
Однакова зима. Нові книжки й поети.
Суха трава, плейліст та пачка цигарок.
Серця. Новини. Соняхи та силуети.
Життя і зміна - перший та останній крок.
Народження бере початок з думки смерті,
Блакить очей - зі смаку попелу війни:
Проявить дух божисту велич у безсмерті,
Чи згине в сірості безсмертної зими.
Так почалася інша війна, війна двох культур. Війна, яку ми досі ігнорували, навіть не дізнаючись її правил.
Впродовж років, "велика російська культура" м'яким примусом захоплювала серця і розум колективного Заходу. В кожній школі вивчають"Війну і мир", кожна освічена людина обізнана у творах Булгакова, Достоєвського, Пушкіна.
Тому що вони дійсно видатні.
І коли умовний американський школяр Джонні, проходячи у школі "Анну Карєніну", дивиться новини, в яких бачить ракетні удари по цивільним об'єктам в Україні, він думає: "Вони-то, звісно, вчиняють неправильно, але це лише тимчасова вказівка їхніх політиків. Ну не може народ, який пише такі твори, робити такі речі!"
Це є елементом війни культур.
Під час Холодної війни, американський Голівуд розвалив радянську пропагандистську культуру, якісніше експортуючи власні продукти на весь світ. Але ті часи пройшли.
Російська культура знаходиться в пошуках свого сучасного відповідника, поки не знаходячи сенс, кому і для чого вона потрібна. Ми мусимо цим скористатися. Нині у нас хороші шанси - ми маємо тисячі майбутніх авторів, письменників, режисерів, сценарістів, художників, які створять те, що ми назвемо Новою Українською Культурою.
Але це новоутворення мусить мати форму. Її форма і фундамент - метаромантизм, ідейно-художній напрямок, сконструйований цією війною.
Нещодавно ми випустили книжку, яка призвана стати першим кроком на цьому складному шляху. Ця книга - наша сповідь і оголошення війни російській культурі, маніфест "метаромантизму", який незабаром стане основою для подальшого розвитку української культури.
Ця книга - МЕТАРОМАНТИКА: Кров, степ і вічність. І купуючи її, ви вкладаєтеся у створення глобального культурного проекту, який ми ініціюємо.
Придбати її можна на сайті Фоліо за посиланням.
Сторінки книги:


Але на тлі справжньої світової великої культури оті толстоєвсські та булгакови - просто хлопчики в коротких штанцях. І чого ми так носимося з тим БулгакОвим? Тільки тому, що він виринув на світ у Києві ?