Банківський комплаєнс як відповідь на фінансування тероризму

Протидія фінансуванню тероризму: як рефомувати банківський комплаєнс.

Світовий порядок денний останніх тижнів, підвищення рівня терористичної загрози, змушують замислитись про посилення банківського комплаєнсу  у світлі запобігання фінансуванню тероризму. Власне, банківськй комплаєнс як явище і виник свого часу як засіб протидії відмиванню коштів (ПВК) та фінансуванню тероризму (ФТ).

Якщо змістити акцент з рутинних операцій на активні заходи з протидії тероризму у сфері банківського комплаєнсу, це може допомогти зменшити фінансову підтримку терористичних груп та забезпечити більш ефективний захист глобальної безпеки.

Як посилити роль банківського комплаєнсу в антитерористичних заходах у банках? Цього можна досягти за допомогою декількох стратегій.

Стратегія перша. Подальше вдосконалення діючої моделі

Антитерористична діяльність може бути ефективно інтегрована у нинішню модель банківського комплаєнсу. Для цього необхідно здійснити кілька організаційних, технологічних, законодавчих та інших кроків, основні з яких:

Чітке інформування.

Завдання керівництва - забезпечити ефективне інформування співробітників усіх рівнів про важливість антитерористичних заходів, наголошуючи на їх впливі на національну безпеку та добробут суспільства.

Навчальні програми.

Необхідно організовувати спеціалізовані тренінги для співробітників, які давали б чітке розуміння критичної ролі кожного у запобіганні фінансуванню тероризму та важливості їхніх зусиль.

Інтеграція антитерористичних цілей в показники ефективності.

Антитерористичні цілі мають бути інтегровані в ключові показники ефективності (KPI) роботи. Це дозволить посилити їх важливість у рамках організаційної культури.

Інвестиції в передові інструменти.

Роль передових технологічних рішень стрімко зростає. Важливо виділяти ресурси на постійне впровадження таких рішень у сфері вивлення фінансування тероризму та заохочувати інноваційні проекти з розробки нових технологій, що підвищують здатність банку запобігати фінансуванню тероризму. Це, зокрема, моніторинг транзакцій за допомогою штучного інтелекту та інструменти відстеження на основі блокчейну.

Міжфункціональна співпраця.

Важливим інструментом може стати створення міжфункціональних та міжвідомчих робочих груп з питань боротьби з тероризмом для забезпечення спільного підходу та обміну напрацюваннями.

Необхідно впроваджувати проекти, які вимагають співпраці між комплаєнс-підрозділами, операційними відділами, ІТ-відділами та відділами управління ризиками для комплексного вирішення проблем боротьби з фінансуванням тероризму.

Залученість клієнтів

Ще одна важлива складова – кампанії з підвищення обізнаності громадськості про роль банків у запобіганні фінансуванню тероризму та роль клієнтів у повідомленні про підозрілу діяльність.

Регуляторна адвокація та комплаєнс

Необхідна збалансована нормативно-правова база, яка підтримує антитерористичні зусилля, не створюючи при цьому надмірного навантаження на рутинні бізнес-операції, - основа, на якій має базуватись уся робота. Тому одним з основних завдань є посилення співпраці з регуляторними органами з метою адвокації такого законодавства.

Проактивне управління комплаєнсом.

Дуже важливо проактивно адаптувати комплаєнс-процеси для приведення їх у відповідність до нових антитерористичних норм та найкращих практик.

Впроваджуючи ці стратегії, банки можуть відійти від практики рутинного комплаєнсу та запровадити надійні антитерористичні заходи, демонструючи при цьому відданість національній безпеці та безпеці суспільства.

Що потрібно змінити?

Вказані інновації доведеться інтегрувати у поточну модель банківського комплаєнсу, при цьому необхідно врахувати, що поточна модель має низку недоліків. Це, насамперед, неможливість перенесення унікальних знань та технологій від спеціальних антитерористичних органів, розвідок та контррозвідок країн у банківську систему через низку причин:

- більшість даних у розпорядженні таких структур становить таємницю;

- обмежена кількість працівниких таких органів, що не дає змоги постійно проводити навчання банківських співробітників, які не мають спеціальних знань щодо контртерористчних заходів;

- враховуючи постійний потік та оновлення інформації у сфері запобігання тероризму надзвичайно складно підтримувати належний рівень інформованості банківської системи;

- обмін інформацією між банками та контртерористичними органами вимагає багато часу.

Це змушує шукати інші стратегії впровадження активних заходів з протидії тероризму у сфері банківського комплаєнсу.

Стратегія друга. Гібридний підхід

Гібридна модель, за якої банки зберігають функції комплаєнсу, але тісно співпрацюють зі спеціалізованими антитерористичними органами. Такий підхід поєднує всі переваги та всі недоліки внутрішньої експертизи та зовнішньої спеціалізації:

Співпраця між банками та спеціалізованими установами.

Посилення співпраці між банками та спеціалізованими установами може використовувати сильні та слабки сторони обох сторін, підвищуючи ефективність антитерористичних зусиль.

Обмін інформацією.

Структуровані механізми обміну інформацією та розвідувальними даними між банками та спеціалізованими установами можуть оптимізувати виявлення та запобігання фінансуванню тероризму.

Стратегія третя. Передача функції комплаєнсу від банків до спеціалізованої державної установи

Такою установою може бути, наприклад, антитерористичний орган або агентства. Серед переваг такої передачі:

Спеціалізований досвід.

Агенції, чиїм завданням є безпосередньо боротьба з тероризмом, можуть володіти спеціальними навичками та мати доступ до розвідувальних даних, які можуть виявляти та запобігати фінансуванню тероризму більш ефективно, ніж звичайний банківський персонал.

Незалежність та об'єктивність

Окрема структура може діяти більш незалежно, зосереджуючись виключно на боротьбі з тероризмом без потенційного конфлікту інтересів, що може виникнути у банківській установі.

Розподіл ресурсів.

Це може дозволити краще розподілити ресурси, зосередившись суто на боротьбі з фінансуванням тероризму, а не на виконанні одного з багатьох комплаєнс-завдань, що покладені на банк.

Щодо викликів, які можна передбачити пр  впровадженні такої системи, то це, зокрема, можуть бути:

Обмін інформацією.

Банки мають доступ до даних про клієнтів і деталей транзакцій, які є важливими для виявлення підозрілої діяльності. Якщо функція комплаєнсу буде виведена з банків, можуть виникнути проблеми з обміном цією конфіденційною інформацією.

Операційна ефективність.

Безпосереднє управління комплаєнсом у межах банку може впорядкувати процеси та полегшити моніторинг операцій у режимі реального часу, що може бути складним завданням для окремої організації.

Регуляторні вимоги.

Варто враховувати, що банки підпадають під дію спеціальних нормативно-правових актів щодо протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, які можуть вимагати, щоб функції комплаєнсу були внутрішніми. Виведення комплаєнсу з банків може викликати занепокоєння регуляторів.

Утім, при виробленні підходів до розв»язання перелічених викликів, саме ця стратегія може стати оптимальним рішенням, оскільки вона дозволяє вирішити ще цілу низку питань, про які нижче.

Крім запобігання тероризму та протидії відмиванню коштів, здобутих незаконним шляхом, банківський комплаєнс вирішує ще низку завдань. І в даному аспекті є певні протиріччя, які необхідно вирішити.

Зворотня сторона комплаєнсу

Загальновизнано, що обмеження права власності є виключною прерогативою держави, яка, як правило, реалізується через спеціальні інституції, такі як прокуратура, міністерство юстиції та правоохоронні органи. Тоді постає закономірне питання: чи повинна банківська система виступати державним інструментом обмеження права власності? Адже очевидно, що повноваження управляти фінансовими активами, накладати обмеження на доступ до власності та контролювати грошові операції є повноваженнями, делегованими державою, а отже, мають належати державним установам.

На сьогодні можна окреслити низку основних ризиків, пов»язаних з комплаєнсом:

Занепокоєння щодо конфіденційності.

Законодавство у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму часто вимагає збору та передачі великої кількості персональної та фінансової інформації. Несанкціоноване розголошення або неправомірне використання цих конфіденційних даних може порушити конституційний захист від необґрунтованого втручання у приватне життя.

Заморожування активів без належної правової процедури.

Підставою для замороження чи вилучення коштів фізособи фінансовими установами або регуляторними органами можуть стати підозри у причетності до незаконної діяльності. А відсутність належної правової процедури або можливості оскаржити звинувачення може порушувати конституційні права власності та належні процесуальні гарантії.

Вплив на економічні права.

Надмірний тягар комплаєнсу та санкції, накладені на фінансові установи, можуть призвести до скорочення або припинення надання певних банківських послуг, що може мати ширші економічні наслідки. Це може обмежити здатність громадян вести законну підприємницьку діяльність та ефективно управляти своїми майновими правами.

Стримуючий вплив на доступність та фінансову інклюзію.

Суворі вимоги комплаєнсу можуть призвести до того, що особам, які не є порушниками, але, наприклад, не в змозі надати необхідну документацію, може бути відмовлено в доступі до основних фінансових послуг, що вплине на їхню здатність управляти своїми правами власності та брати участь у законних фінансових операціях.

Крім того, це може стати стримуючим фактором у прийнятті рішень про участь у формальних фінансових системах через побоювання щодо потенційної перевірки або додаткових вимог.

Причому, цей ризик стосується не тільки великих, а і дрібних (незаможних) споживачів банківських послуг. Оскільки навіть транзакція на порівняно невелику суму може бути визнана підозрілою.

Зростання популярності криптовалюти в останні роки також завдячує недосконалості у сфері регулювання банківського комплаєнсу. 

- Дискримінаційний вплив.

Заходи комплаєнсу можуть непропорційно впливати на певні групи або окремих осіб на основі таких факторів, як національність, етнічне походження або демографічні характеристики. Така дискримінаційна практика може підірвати рівне користування людьми правами власності, гарантованими національними та міжнародними стандартами прав людини.

Передача функції обмеження доступу до фінансових послуг від банківської системи до спецівльних  органів якраз і може стати ключем до розв»язання  перелічених питань.

Водночас, це потребує грунтовної фахової дискусії для усунення потенційних ризиків ще на етапі впровадження.

Окрім уже перелічених переваг та викликів з точки зору запобігання фінансуванню тероризму, варто згадати ще кілька «за» і «проти» передачі функції обмеження доступу до фінансових послуг від банківської системи до державних органів.

Переваги:

Єдиний нагляд та підзвітність.

Державні органи, відповідальні за управління доступом до фінансових послуг, можуть забезпечити централізований і послідовний підхід до дотримання законодавства та нагляду. Це могло б посилити підзвітність та прозорість рішень щодо доступу до фінансових послуг.

Чіткіша правова процедура та судовий контроль.

Державні органи можуть створити механізми належної правової процедури та можливості для громадян оскаржувати рішення, пов'язані з обмеженим доступом.

Ширше врахування соціального впливу.

Урядові установи можуть мати більше можливостей для розгляду ширших соціальних наслідків обмеження доступу до фінансових послуг та прав людини, беручи до уваги такі фактори, як фінансова інклюзія, рівність та недискримінація.

Потенційні виклики передачі функцій комплаєнсу державі:

• Ризик політичного впливу та необхідність забезпечення незалежності відповідних органів від політичного тиску та інтересів.
• Ризик зростання бюрократії та затримок при наданні фінансових послуг;
• Потреба в комплексних гарантіях, механізмах нагляду та шляхах для відповідальної адвокації, щоб забезпечити ефективне запобігання потенційним порушенням прав людини.

Враховуючи переваги та недоліки банківського та державного комплаєнсу, варто розглянути і ще одну можливу модель: створення незалежних третейських організацій, які контролюватимуть доступ до грошей на рахунку. Це могло б стати хорошим рішенням для забезпечення захисту прав людини, дало б змогу зменшити вплив банківського комплаєнсу на доступ до власних коштів та забезпечило б більш справедливий і прозорий процес врегулювання спорів. Важливо, щоб такі організації були незалежними та мали чіткі правила і процедури для забезпечення справедливості та законності прийнятих рішень.

Створення арбітражів у Європейському Союзі регулюється Гаазькою конвенцією про міжнародний арбітраж та Женевською конвенцією про виконання та визнання іноземних арбітражних рішень. Крім того, в Європейському Союзі існує низка директив і регламентів, що регулюють арбітражні процеси.

Для створення нового типу арбітражу з комплаєнсу можна використовувати наявні конвенції та закони, та, за потреби, внести деякі зміни або доповнення до них. Наприклад, можна встановити спеціальні правила і процедури для розгляду скарг щодо комплаєнсу та ухвалення рішень.

Що стосується питання про платність або безоплатність нового типу арбітражу з комплаєнсу, це залежить від конкретних умов і цілей його створення. Він міг би бути платним для сторін, якщо йдеться про суму, вищу певного визначного порогу та безоплатним, для незабезпечених осіб, коли функціонування фінансуватиметься з інших джерел, наприклад, державних або міжнародних організацій.

Автор не закликає скасувати комплаєнс як такий. Його функції надзвичайно важливі. Йдеться про реформу, за якої може бути переглянуто, який орган має здійснювати, щоб створити більш інклюзивну фінансову екосистему, що поважає права людини і ефективно протидіє таким загрозам як тероризм.