Інфаркт рубля і прибулець путін

Не маю жодних емоцій стосовно дуже запізнілого рішення США зупинити біржову доларову торгівлю у рф. І не важливо, наскільки валюта агресора впала після цього рішення, і як швидко вона повернулася приблизно на попередній рівень.

Має значення лише те, що рубль не просто відреагував, а відреагував панічно. І виникли черги до обмінників.

Розумієте, Кремль постійно розповідає, що Штати остаточно втратили позицію світового економічного гегемон, що санкції на росію ніяк не впливають, що їхня економіка шалено зростає і що юань фактично стає резервною світовою валютою замість долара. А тут хоп — і все впало. Хоча рішення США було очікуваним, і російська банківська сфера до нього ретельно готувалася. Але не допомогло.

Тобто, таки існують інструменти, які поступово можуть позбавити недоімперію грошей на ведення війни. За умови, що Штати розберуться зі своїми виборами і почнуть працювати на перемогу над недоімперію хоча б на 30% від власних можливостей.

Так само не має значення, що саме наварнякав геть відірваний від землі путін від виглядом «мирного плану росії». Важливо, що він змушений на цю тему офіційно висловлюватися.

Ситуація, як з рублем: пропаганда агресора аж захлинається, що швейцарський Саміт миру не має значення, що ніхто впливовий на нього не приїде, що росію підтримує весь глобальний Південь, тому без задоволення забаганок Кремля нічого не буде.

І якби воно дійсно було так, то путин мовчки ігнорував би всі мирні процеси, з ним не погоджені. Так само, як на сильний рубль не впливали би рішення США, «втративших впливовість». Ну, може, путін мимохідь зі своїм похабним гуморком зауважив би, що армія рф наступає нестримно, і вже скоро у Києві буде уряд Медведчука, який охоче піде на всі пропозиції Москви.

Так поводяться сильні і впевнені у перемозі. А фюрерок знов вдається до спогадів про неможливе, вигадує, на що він начебто був готовий у Стамбулі, і пропонує маячню, яку навряд підтримає хтось, окрім Північної Кореї і Венесуели.

Україні потрібен або реальний мир, або стійке припинення вогню. Але зараз ми від цього настільки ж далекі, як і на початку війни.