Щодо євроінтеграції

Час від часу доводиться виступати на різних закритих міжнародних зустрічах, я собі завжди пишу тези. Можливо, варто їх публікувати, може, комусь буде цікаво. Ось у минулу п'ятницю виступав із такими тезами по євроінтеграції.

Кілька форсайтів (досліджень майбутнього), проведених за останні півтора року, були сфокусовані на ключових факторах успішної європейської інтеграції Україні. Список цих факторів виглядає таким чином.

1. Верховенство права -- очевидний фактор номер один, ключ до успішної євроінтеграції. Можливість отримати членство в ЄС як приз за перемогу, а не як визнання факту проведених реформ, є марним сподіванням певної категорії українських політиків.

2. Збереження і розвиток мікро, малого та середнього бізнесу в процесі євроінтеграції -- фактор номер два, і він на перший погляд не очевидний. Чому так? Бо ММСБ є єдиним способом створення незалежного середнього класу, який є єдиним джерелом запиту на демократію, на хорошу освіту й на інновації (ні олігархам, ні люмпенам жодна з цих трьох речей не потрібна). У нас сприймають ММСБ як джерело податків, але його головна соціально-економічна роль зовсім інша. Окрім вищезазначеного, ММСБ є інструментом підтримки соціальної згуртованості, боротьби з бідністю (а ми все ще дуже бідна країна), регіонального розвитку тощо. Без розвиненого ММСБ країна перетвориться на сендвіч з олігархічних груп та бідних найманих працівників, яким роздають гроші за "правильне" голосування на виборах. Вбити ММСБ швидким бездумним запровадженням жорстких регуляцій дуже легко. Але потім Євросоюз отримає великий аналог Угорщини і навряд чи буде радий.

3. Економічна свобода є очевидним фактором. Станом на початок повномасштабного вторгнення Україна посідала 130 місце за світовим рейтингом економічної свободи. Така країна просто не має шансів.

4. Демократія є очевидним фактором. Значна частина української економіки постіндустріальна, де основним джерелом створення доданої цінності є людина. Відхід від демократії означатиме, що ці люди не захочуть тут жити.

5. Людський капітал -- найскладніша проблема. Вона складається з еміграції та імміграції. Еміграція -- повернення тих, хто виїхав, а їхнє рішення формується факторами безпеки, відновлення інфраструктури та економічної свободи. Імміграція -- складний комплекс чотирьох проблем: знову економічна свобода (Україна є магнітом для талантів з усього світу чи зливним бачком для невдах), імміграційна політика (кого хочемо ми, а не хто хоче нас), потужність мови й культури як фактор набуття українськості, а також інклюзивність, відкритість суспільства до тих, хто обрав для себе стати новим українцем.

Євроінтеграція України -- це вулиця з двостороннім рухом: не лише Україна вступає в ЄС, а й ЄС вступає в Україну. Інакше процес не буде успішним. Прикладом є 20-річна історія євроінтеграції Туреччини, що завершилася провалом, і звинувачувати в цьому лише турків і тим більше лише персонально Ердогана означає не бачити складності процесу.

Ось чому має бути чітка послідовність дій: спочатку впровадження фундаментальних реформ (на кшталт верховенства права), де не може бути жодних компромісів, а потім пошук складних компромісних рішень для знаходження такої регуляторної формули, яка би була взаємно вигідна Україні та ЄС.

А найпершою реформою має бути реформа публічного урядування (передусім державної служби), бо інакше просто не буде кому робити всі інші реформи.