Іонафан - обличчя МПвУ

Більшість з тих, хто читає про Іонафана Єлєцкіх, якого вивезли в Мск, мабуть ледь не вперше почули про нього.

Але це персонаж з довгою біографією (зважаючи також і на прожиті ним 75 років). І він - один з наріжних каменів системи Моспатріархату в Україні, співтворець того, чим ця структура є і досі. Так би мовити - лице.

Етнічний росіянин радянського зразка - це теж важливо, бо внутрішньо його ані історія, ані культура, ані виховання не єднають з Україною.

В часи, коли Гундяєв був ректором Академії РПЦ у Ленінграді (у 1970-х роках) Єлєцкіх був ним там прилаштований викладачем співу - адже справді мав голос та музичний талант.

Однак ВІДРАЗУ після звільнення Гундяєва з ректорства - був вигнаний з Акалемії новим ректором. За аморальне життя. Яке за ним тягнеться і дотепер. Чого він навіть і не приховує.

КГБ (і Гундяєв, очевидно) прилаштували його в Києві, при чому тут його карʼєра наприкінці 1980-х різко пішла вгору. Він став керуючим справами (тобто канцлером) Екзархату, а потім - був за протекцією КГБ (як він необережно сам дав зрозуміти в інтервʼю церковній газеті МП) - став намісником Лаври при її відкритті 1988 року. Бо ГБ не дозволила призначити на цю посаду отця Якова Панчука, колишнього намісника Почаївської лаври, який мав очолити відродження святині.

У березні 1991 р. вже на той час вікарного єпископа і намісника Іонафана Синод УПЦ позбавив посад і заборонив у служінні. Причина - розкрадання майна Лаври у фантастичних розмірах. Він тягнув з Лаври все, що лиш міг, аж до килимів і посуду.

Ви будете здивовані, але з горя цей борець за "канонічність" пішов - до УАПЦ! Так, Іонафан формально був трохи автокефальним. Адже був прийнятий офіційно до УАПЦ як вікарний єпископ і "голова Господарського управління" (я на власні очі бачив оригінал його прохання про прийняття в УАПЦ і рішення по цьому проханню Синоду УАПЦ від літа 1991 р.)

За порадою Гундяєва і КГБ Іонафан написав скарги на Предстоятеля УПЦ митрополита Філарета, які були покладені в мотивацію подальшого його "осудження" в МП. Але вже у вересні 1991 р. ПИСЬМОВО перед архієреями УПЦ визнав все написане ним наклепом і брехнею, та визнав вирок, винесений йому Архієрейським Собором УПЦ - позбавлення сану.

Тобто насправді Іонафан - КОЛИШНІЙ архієрей, осуджений ще в МП!

Однак коли РПЦ пішла війною на митрополита Філарета за те, що він виступив за автокефалію - Іонафана не тільки тихенько "реабілітували", але і призначили у новій генерації УПЦ "керуючим справами" і єпископом в Суми. Бо куди ж без такого цінного кадра!

Отже, саме Іонафан, як давній друг і поплічник Гундяєва ще понад три десятиліття тому стояв біля витоків розділення України і українського православʼя.

Із Сум Іонафан був з ганьбою вигнаний духовенством УПЦ МП за (ви будете здивовані!) систематичне розкрадання єпархії. Кажуть, що його улюбленою справою було їздити по парафіях і забирати старовинні церковні речі (ікони, плащаниці), які потім опинялися у європейських антикварів.

Духовенство МП зачинило собор в Сумах і заявило, що не пускатиме туди цього злодія, бо навіть їм терепець урвався. Тож Іонафана - відправили в Херсон.

Ви будете здивовані (насправді ні) - але у Херсоні історія повторилася. Там теж він допрацювався так, що місцеве духовенство влаштувало бунт і домоглося, щоби цього діяча від них забрали.

Тому для Іонафана створили окрему єпархію на Вінниччині, у Тульчині, з умовою, що як він не заспокоїться, то вона буде останньою. Може це подіяло, а може те, що провінційне духовенство з райцентру було не таке сміливе, як обласне в Сумах та Херсоні, але Іонафан відтоді й донедавна сидів у Тульчині.

Слід нагадати також маленьку красномовну деталь: перший орден, який Гундяєв вручив у якості новообраного патріарха РПЦ (ще навіть до формальної інтронізації в лютому 2009 р.) - був орден Іонафану, з нагоди його ювілейної дати.

Тож Іонафан і Гундяєв - це одного біополя ягоди, Інь і Янь москвославія, давні соработнікі - підопічні КГБ. І те, що Єлєцкіх повернувся до свого господаря - цілком логічна подія, як і те умиління, яке Гундяєв демонструє під камери, обціловуючи свого вірного прислужника.

Іонафан - це і є обличчя МПвУ. До часу приховане маскою, але під нею - потворне, як у прокаженого.