Британія почервоніла
Дострокові вибори до парламенту надзвичайно переконливо виграли лейбористи з 411 мандатами. Так сталося, що на цих виборах на запрошення Національного демократичного Інституту я мала можливість бути спостерігачем. Тому - деякі враження: що відбулося і чому.
14 років правління Консерваторів - це багато. Як для демократії. Британія хотіла змін, що ідеально зрозуміли і втілили в гасло компанії лейбористи. "Change"- змінюй. Або голосуй за зміни. Безпрограшне лаконічне гасло в стилі "Голосуй, або програєш" чи "Зробимо їх разом".
Про все, і ні про що конкретно. Проте, захопливо для молоді. Хоча, це все ж таки Британія - країна з величезним досвідом демократії. Тому звісно, свої 5 "кроків", або змін тут теж були - і зменшення черг в лікарнях, і збільшення кількості вчителів, і зростання видобутку енергії без експорту і зростання економіки. Без деталей як це зробити.
Саме тому британських лейбористів тут часом називають популістами. Ну і голосують за них переважно молоді і люди середнього віку. І емігранти. Всі мандати в Лондоні забрали лейбористи.
Насправді, молодь за останні 14 років памʼятає лише правління Торі, то ж точно хоче нових героїв в телевізорі і в пресі, яку тут значною мірою визначає політику, бо є дуже сильною.
Компанія Консерваторів комусь могла здатися доволі тривіальною: з "зрозумілим планом, сильними діями і захищеним майбутнім". Напевно, політичний реалізм в умовах відносної безпеки все ж не є надто захопливою стратегією.
Проте, очевидно, що сама партія тепер має пережити глибинну трансформацію і народити нових лідерів. Їх тут чекають з числа тих, хто зміг вибороти 119 мандатів. 246 мандатів партія втратила, а отже, план Сунака щодо оголошення виборів на 4 місяці раніше не спрацював.
Велика Британія має свій власний досвід прямої демократії - тут заборонена політична реклама, а фонд кандидата обмежений 20 тисячами фунтів прозорих пожертв. Тому кандидати переважно практикують кампанію від дверей до дверей.
Але інформатизація суспільства не обійшла боком і колишню мегаімперію. Скандальний Найджел Фарадж, який заявляв про своє захоплення владіміром путіним, провів свою ультраправу Партію реформ до парламенту з чотирма мандатами. Тобто ніщо скандальне вже не чуже і Британії з її досвідом і високим рівнем освіти. Хоча саме університети тут називають головним джерелом лівих ідей…
Наприклад в Кембриджі досі стоїть великий наметовий табір студентів протестувальників, які виступають на підтримку Палестини. І десь поруч - самотній прапор і три фото на підтримку України…
Не в тему, але цікаво.
В Штатах придумали способ, как поуменьшить антиизраильские протесты. Их участникам собираются запретить скрывать лица. С таким предложением выступают представители правозащитных организаций. Потому что похоже на Ку-Клукс-Клан, а это как-то не вяжется с правами человека и «борьбой с оккупацией».
Инициатива получила одобрение на местах, поскольку антиизриальские выступления обычно (по давней традиции) выливаются в погромы и мордобой. В Олбани был представлен соответствующий законопроект, а мэр Лос-Анджелеса ввел такой запрет. Что характерно, участники произраильских митингов и манифестаций лица-то как раз не скрывают.
Иногда запреты действуют даже лучше разъяснительной работы. Следует ожидать, что количество «борцов с сионизмом» сильно поуменьшится.
https://t.me/voinasordoy/2904 Ауслендер
Як кажуть - гроші треба відпрацьовувати , от саме зараз цей час і настав .
На жаль в України таких грошей , які є у арабських нафтових магнатів , ніколи не було , тому і стоїть наш прапор самотньо .
Коли у арабів гроші закінчаться - так само самотньо стоятиме і палестинський прапор .
Гадаю що студентам по всьому світу насправді - глибоко начхати на війни які йдуть далеко від їхніх країн .