"Класна штука – вертоліт. Якщо щось стається, маєш лише 0,01 відсотка, що виживеш"

На великі екрани невдовзі вийде документальний фільм про армійську авіацію "Підйомна сила" української команди "Аеротім"

Це реальні зйомки роботи армійської авіації декілька діб тому у смузі відповідальності 47-ої бригади на Донеччині

От що ви знаєте про армійську авіацію? Що це за рід військ? Які завдання виконує і кому підпорядковується? Для цивільних ця інформація майже закрита. Бо і вертолітники не такі, щоб публічні. В небі України ми вже майже три роки не бачимо авіацію – в сенсі, над мирними містами літають хіба що ворожі ракети і шахеди. Але хлопці працюють і дуже ефективно. І почали вони це робити ще 2014 року. Перші місяці російської агресії, яку тоді ще війною не називали, вертолітники не лише доставляли групи спецназу, боєприпаси та інші необхідні "ніштяки" на лінію фронту, а й працювали по ворогу. На жаль, саме бойова робота армійської авіації не довго тягнулася. Після підбиття декількох наших вертольотів, найбільш відомий з яких – з генералом Кульчицьким на борту біля Слов’янська, вертолітники перестали отримувати саме бойові завдання. Довгі роки їхньою задачею було перевозити поранених і доставляти потрібні армії вантажі. Все змінив лютий 2022 року. Ніколи не забуду, як 25 лютого над самісіньким вокзалом парою пройшли штурмовики 40-ої бригади "Привид Києва". Летіли на зустріч ворогу у бік Гостомеля… Працювали і вертолітники – палили колони російської броні, де тільки можна. І гинули…

От, власне, саме про вертолітників, їхню роботу, силу, яка підіймає здоровенну машину в повітря, і зняли документальний фільм. В першу чергу він заворожує красою. Гелікоптери – Мі-8 та Мі-24 – знімали з коптерів, з інших вертольотів, що летять поряд, камеру навіть крутили на лопаті… Але ж підіймають в небо машини люди. Ось вони і розповідають, як і що відбувається в армійській авіації. Професійно я декілька разів позаздрила рівню допуску творчої групи. Хоча я робила не одне інтерв’ю з вертолітниками, ті історії, які вони розповідають в стрічці, варті особливої уваги. І вони гідно підсвітили долю кожного.

Не можу спойлерити, але прогнозую, що витирати сльози будуть всі на кадрах зустрічі вертолітника, який погодився забрати поранених з вже оточеної "АзовСТАЛІ", з дружиною, яка перебувала в бункерах заводу…

Є в фільмі і людина, яка не дочекалася прем’єри. Ті, хто ремонтують вертольоти, слідкують за їхнім технічним станом, також гинуть на бойовому посту… Він розповідає в фільмі про борти з ніжністю і уважністю. Та й прийшов, власне, у армійську авіацію, тому що брат його служив тут… Брат також загинув… "Ми теж гинемо. Як і всі", - каже хтось з пілотів. І ця правда страшна, і масштабів її ми не усвідомлюємо в повній мірі.

Для мене найціннішим було знання, що наша армійська авіація досягла рівня 80 відсотків ефективного враження. Це дуже високий показник. В фільмі розкривається секрет, як можна у повітрі, під час руху, так точно вражати ворожі цілі. І показано, чим це роблять наші пілоти. І дуже зухвало, але й супер правдиво звучать слова одного з пілотів: "Літаючи нашими авіалініями, ви наближаєте Перемогу!"

Автори фільму надихалися книгою вертолітника, Народного героя України Василя Муліка. Він встиг до повномасштабного вторгнення в черговий раз злітати в Африку з миротворчою місією, де часу не гаяв, а писав спогади з 2014 року. Всі вони пов’язані з армійською авіацією, якій він віддав вже … років. І його батько також. Власне, тексти Василя і лягли в основу стрічки. Правда, вертолітник їх трохи доробив, осучаснив і начитав. Це додає стрічці глибини і правдивого розуміння.

Ну і я люблю армійський гумор. І коли його залишають в текстах чи відео, радію цьому, бо без нього, повірте, у нас танки не їздять, піхота не копає окопи, а вертольоти не підіймаються у небо. В стрічці його не багато, але трохи є. Він, звичайно, специфічний. І на грані правди. Як ось це: "Вчіть мову. Інакше вас або прийдуть звільняти зі сходу, або від#издять на заході"…

Закритий показ "для своїх" спеціально робили 3 липня – цей день мають офіційно визнати Днем армійської авіації. Так-так. У всіх родів військ є визначені дні, пов’язані із датою створення, а у армійської авіації досі немає. А цього року 3 липня ще й виповнилося 30 років з дня створення армійської авіації України. Дуже прикро, що указ не було підписано… Сподіваюся, троє попередніх очільників армійської авіації, і теперішній, полковник, представляючи якого один з творців фільму підвищив до генерала, не довго розстроювалися. Фільм мав покращити їм настрій. Бо чітко і красиво показує – в країні армійська авіація є. І вона потужна!