Трамп, Байден і феномен Ванса: як ми обираємо лідерів

Подивилась пару сюжетів про Ванса, потім - Hillbilly Elegy. Прояснилось, чому американці так носяться з потенційним віце-президентом. Таки втілення американської мрії - бідна родина, мати- наркоманка, виховувала бабуся. Попри все - здихався дурної компанії, ніколи не лізе першим у бійку, найкращий в класі з алгебри, кращий університет штату і юридична школа Єлю.

До речі, ця особиста історія багато пояснює і його ставлення до України. З такою дефіцитаркою світ не рятують.

Кіно на Netflix - прям вирощування нового героя для республіканців. Його так часто і називають у сюжетах - Next Generation.

В сюжеті ВВС Ванса називають мостом, який Трамп будує з бідною частиною Штатів (broad working class). Американських журналістів ніби кидає в оцінці вибору - від рішення останнього моменту до ретельно продуманого плану. Ванс - все таки друг Трампа-молодшого.

Не знаю, хто там в нього Манафорт, але останній тиждень кампанії Трампа мені видається ідеально прорахованим - від образу жертви й обранця божого (це триндець як релігійність може впливати на результати виборів), удару в болючу тему безпеки (ну прям перекрив спогади про Black Lives Matter) до оцього правильного загравання з закоханою в свою мрію Америкою.

Питання тільки, куди вони Америку заведуть…

Треба зізнатись, що з моменту дебатів Трампа і Байдена, я постійно думками повертаюсь до старої статті Кернберга про лідерів, яких ми обираємо. І трохи її тут зацитую.

Американський психоаналітик Кернберг нагадує в ній спостереження Тюрке за поведінкою великих груп і за розвитком тривоги, страху агресії, а також відчайдушним прагненням знайти лідера, який би заспокоїв і обнадіяв усю групу.

Зазвичай це лідер із нарцисичними рисами, який би надав великій групі заспокійливі кліше (гм, ну ви зрозуміли вибір 2019) та підтримував їхнє щастя.

Або це параноїдальний лідер, який би об'єднав групу в боротьбі проти зовнішнього ворога і знизив або зовсім знищив внутрішній страх взаємної агресії( це до Путіна).

На думку Кернберга, велика група повторює коливання між нарцисичним та параноїдальним розвитком.

Далі буде парочка довгих цитат:

"Таким чином, ми бачимо, що дивним чином динаміка між параноїдальною та нарцисичною організацією на рівні індивіда, малої групи, великої групи та мас є загальною характерною рисою людини, в якій виражена боротьба між пошуком ідеального світу та страхом ворожого небезпечного світу. Що цікаво, так це швидка здатність груп до переміщення під впливом лідера за певних умов….

За оптимальних умов це нарцисична група, яку Канетті назвав святковою масою. У цій групі є нарцисичний лідер, і спостерігається акцент на насолоді, взаємній толерантності, конвенціоналізмі без будь-якої глибокої ідеології, яка їх усіх об'єднує.

За інших обставин, а саме коли велика маса відчуває загрозу від реальної ситуації (війна, стихійне лихо, боротьба між расовими та політичними підгрупами), може з'явитися організація на параноїдальному рівні".

"Що потрібно, щоб стати успішним лідером? Існує кілька основних характеристик успішного лідера: високі розумові здібності, здатність швидко і чітко оцінювати людей, з якими ти працюєш: кому можна довіряти, а кому не можна. В ідеалі повинна бути моральна система, що захищає лідера від розбещеності влади, комплекс значущих параноїдальних особливостей, щоб бути захищеним від амбівалентності по відношенню до лідерства, а також нарцисичні особливості, щоб бути здатним витримати критику та невдоволення, що пробуджуються лідерством. Таким чином, переміщення нарцисичних і параноїдальних особливостей у контекст високої розумової здатності до об'єктних відносин та інтегрованої моральної системи є ідеальною формою лідерства.

Але в той же час існує ризик, що за інших умов соціальної регресії на перший план виходять лідери, параноїдальний та нарцисичний потенціал яких набагато більший за той, який потрібен для нормального функціонування.

І тоді ми отримуємо параноїдальне лідерство, яке розвивається в параноїдальні масові рухи, або нарцисичне лідерство щодо стабільних конвенціоналізованих суспільствах. Але найгіршою комбінацією при найважчій формі розладів особистості є поєднання вкрай нарцисичних і параноїдальних особливостей особистості лідера, якого всі повинні любити (явно виражені нарцисичні особливості), і в той же час, якому всі повинні підкорятися (параноїдальні особливості). Це синдром злоякісного нарцисизму. Синдром злоякісного нарцисизму є найгіршою комбінацією функціонування лідерства в тоталітарних системах".

Як на мене, в останній фразі є дві перестороги для нас…