Підвищення податків в Україні: замість "латання дір" необхідні системні зміни

В умовах триваючої військової агресії рф та глибокої демографічної й економічної кризи Україна стоїть перед безпрецедентними викликами у сфері державних фінансів. Необхідність масштабного фінансування оборонних витрат змушує уряд встановлювати жорсткі пріоритети в бюджетній політиці, часто за рахунок інших важливих секторів економіки та соціальної сфери. Як результат, високий рівень інфляції, який сягнув 26.6% у 2022 році та знизився до 5.1% у 2023 році, в цьому році знову може досягти двозначних показників. Державний та гарантований державою борг України зріс до 151 млрд доларів станом на 31 травня 2024 р. У другому кварталі 2024 р. зростання показника реального ВВП становило лише 3,5%, що майже вдвічі менше минулого кварталу, коли ВВП зріс на 6,5%. Ці показники яскраво свідчать про критичність ситуації у фінансовій сфері.

18 липня стало відомо, що Кабінет Міністрів схвалив законопроєкт, який пропонує збільшити витрати у 2024 р. на 434 млрд грн та скоротити поточний план видатків на 65,7 млрд грн. Детальний аналіз цих пропозицій викликає серйозні побоювання щодо довгострокових наслідків для економіки країни.

Важливо розуміти, що поточні дії влади у сфері податкової політики не є результатом вимог міжнародних партнерів, як це часто подається у публічному просторі. Натомість, вони відображають короткострокове мислення та спробу "латання дір" у бюджеті. При плануванні бюджету на 2024 р. уряд розраховував на оптимістичний сценарій розвитку подій, який, на жаль, не виправдався.

Розглянемо детальніше основні пропозиції уряду:

1. Збільшення ставки військового збору з 1.5% до 5% для фізичних осіб. По суті, це є прихованою формою монетизації бюджетного дефіциту, що може мати низку негативних наслідків для економіки країни: підвищення цін на товари та послуги, зниження купівельної спроможності та скорочення внутрішнього попиту, а також ризики подальшої тінізації економіки шляхом ухилення від сплати військового збору для фізичних осіб.
2. Запровадження військового збору для юридичних осіб у розмірі 1% від доходу. Хоча на перший погляд ця ставка може здаватися незначною, для багатьох підприємств, особливо в галузях з низькою маржинальністю, це може стати критичним навантаженням. Це може негативно вплинути на їх фінансову стабільність та інвестиційні можливості.
3. Введення військового збору для ФОПів першої, другої та четвертої груп у розмірі 5% від двох мінімальних зарплат на місяць. Ця пропозиція може суттєво збільшити податкове навантаження на малий бізнес, особливо в регіонах з нижчим рівнем доходів. Існує реальний ризик того, що це призведе до закриття частини підприємств або їх переходу в тіньовий сектор. Як результат, від цього виграють, насамперед, великі рітейлери, конкурентами яких є ФОПи першої та другої груп.
4. Підвищення військового збору для ФОПів третьої групи до 1% від доходу. Враховуючи, що ФОПи третьої групи вже сплачують 5% єдиного податку, додатковий 1% може стати суттєвим навантаженням, особливо для сфери послуг з високою часткою витрат.
5. Введення додаткових зборів з окремих операцій, таких як 5% від вартості банківських металів, 30% від вартості ювелірних виробів, 15% від вартості легкових автомобілів, 5% від доходу з продажу нерухомості, 5% від тарифу за користування мобільним зв'язком. Ці пропозиції можуть призвести до зниження активності у відповідних секторах економіки та стимулювати розвиток насамперед тіньових схем.

Також Верховною Радою 18 липня було ухвалено законопроєкт про поступове підвищення акцизного податку на паливо до рівня ЄС протягом наступних чотирьох років, найближче з 1 вересня, що матиме каскадний ефект для всієї економіки. Транспортні витрати є складовою собівартості практично всіх товарів та послуг. Особливо гостро це може вплинути на аграрний сектор, який після 2022 р. є ключовим для економіки України і значною мірою залежить від цін на паливо. В умовах частих перебоїв з електропостачанням внаслідок ракетних атак РФ, багато підприємств та установ змушені використовувати генератори, що працюють на паливі. Підвищення акцизів, таким чином, може призвести до додаткового зростання операційних витрат бізнесу, що в свою чергу може спровокувати нову хвилю інфляції.

Паралельно з пропозиціями щодо зміни податкових ставок, уряд здійснює перегляд організаційної структури Державної податкової служби (ДПС) в межах виконання Національної стратегії доходів. Анонсоване також підвищення заробітних плат працівників ДПС та скорочення штату установи. Однак, сам підхід до роботи податкової служби не змінюється. Замість того, щоб зосередитися на створенні умов для добровільної сплати податків та полегшенні ведення бізнесу, податкова служба продовжує працювати в режимі "податкової міліції", головним завданням якої є виконання плану надходжень будь-якою ціною.

Запропоноване урядом підвищення податкового навантаження на населення та приватний бізнес може дати короткостроковий ефект у вигляді збільшення надходжень до бюджету. Однак, ця тактична міра, спрямована на короткострокове збільшення надходжень до бюджету, може призвести до серйозних негативних наслідків вже у середньостроковій перспективі 2-3 років. Найбільш загрозливими з них є прогресуюча тінізація економіки та суттєве уповільнення зростання ВВП внаслідок зниження ділової активності та інвестиційної привабливості країни. Ці фактори у своїй сукупності можуть створити замкнене коло економічного спаду, де падіння офіційних доходів призводитиме до подальшого збільшення податкового навантаження на сумлінних платників, що, в свою чергу, стимулюватиме ще більшу тінізацію та економічний застій.

Замість простого підвищення податків, уряду слід зосередитися на більш системних заходах, які не лише забезпечать стабільні надходження до бюджету, але й стимулюватимуть економічний розвиток.

Першочерговим завданням має стати посилення боротьби з тіньовою економікою. Замість того, щоб збільшувати тиск на сумлінних платників податків, уряд повинен зосередитися на виведенні з тіні тих, хто системно використовує схеми, або ухиляється від сплати податків. Це може бути досягнуто шляхом вдосконалення системи електронного адміністрування, що ускладнить можливості для маніпуляцій, та посилення відповідальності за ухилення від оподаткування з одночасним створенням стимулів для добровільного виходу бізнесу з тіні.

Другим важливим завданням є реальна реформа Державної податкової служби. Першочерговим кроком має стати проведення прозорого та неупередженого конкурсу на посади керівництва ДПС, включаючи голову служби та його заступників. Цей конкурс повинен проводитися за участі міжнародних експертів та представників громадськості, що забезпечить об'єктивність відбору та мінімізує ризики політичного впливу. Крім того, необхідно впровадити систему ключових показників ефективності (KPI) для оцінки роботи як керівництва, так і рядових співробітників ДПС. Ці KPI мають базуватися не на кількості проведених перевірок чи сумі донарахованих податків, а на рівні добровільної сплати податків та задоволеності платників податків якістю обслуговування. Важливим аспектом реформи має стати діджиталізація процесів адміністрування податків, що дозволить мінімізувати людський фактор та знизити корупційні ризики. Необхідно також переглянути підходи до навчання та підвищення кваліфікації працівників ДПС, зосередившись на розвитку навичок аналітичної роботи та клієнтоорієнтованого підходу. Нарешті, слід запровадити механізми зовнішнього аудиту діяльності ДПС, що підвищить довіру з боку суспільства. Реалізація цих заходів дозволить трансформувати ДПС з фіскального органу на сервісну службу, орієнтовану на підтримку сумлінних платників податків та ефективне виявлення схем ухилення від оподаткування.

Наступним пріоритетом має стати стимулювання інвестицій та розвитку виробництва. Податкова система повинна заохочувати інвестиції та розвиток реального сектору економіки. Можливі заходи включають впровадження податку на виведений капітал замість податку на прибуток, що стимулюватиме компанії реінвестувати прибуток у розвиток бізнесу. Також варто розглянути запровадження прискореної амортизації для інвестицій у нове обладнання та технології, а також розробку системи податкових стимулів для пріоритетних галузей економіки, зокрема, для високотехнологічних виробництв та IT-сектору.

Важливою складовою реформи має стати перегляд спрощеної системи оподаткування. Замість того, щоб просто збільшувати податкове навантаження на ФОПів, необхідно провести комплексну реформу цієї системи. Це може включати впровадження ефективних механізмів контролю за дотриманням критеріїв перебування на спрощеній системі та перегляд переліку видів діяльності з урахуванням сучасних економічних реалій.

Реформа системи соціальних внесків також потребує уваги. Високі ставки єдиного соціального внеску (ЄСВ) є одним з факторів, що стимулюють тіньову зайнятість. Необхідно розглянути можливість поступового зниження ставки ЄСВ з одночасним розширенням бази його нарахування, впровадження диференційованих ставок ЄСВ залежно від рівня заробітної плати, а також перегляду системи пільг зі сплати ЄСВ з метою їх оптимізації та підвищення адресності.

Нарешті, важливим аспектом реформи є вдосконалення системи місцевих податків і зборів. В рамках децентралізації важливо забезпечити місцеві бюджети стабільними джерелами доходів. Це може включати розширення повноважень місцевих органів влади щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів у визначених законом межах, вдосконалення системи оподаткування нерухомості, зокрема, перехід до оцінки на основі ринкової вартості, а також розробку механізмів стимулювання місцевих органів влади до розширення податкової бази та підвищення ефективності збору податків.

Лише за умови системного підходу до реформування податкової системи Україна зможе створити міцну фінансову базу для фінансування Сил оборони та післявоєнного відновлення та реалізації свого економічного потенціалу. Це складне завдання, але його успішне виконання є критично важливим для майбутнього країни. Замість простого "латання дір" у бюджеті шляхом підвищення податків, Україні потрібна комплексна податкова реформа, яка б стимулювала економічну активність, заохочувала інвестиції та створювала умови для сталого розвитку. Така реформа вимагатиме політичної волі, експертного підходу та готовності до складних, але необхідних змін.