Головування Росії в Радбезі ООН: як змінилась риторика Кремля?

Головування в Раді Безпеки ООН — орган, який відповідає за міжнародну безпеку, — щомісяця змінюється почергово між його 15 членами. У липні цього року право очолити безпековий орган ООН знову перейшло до Російської Федерації. Те, що держава-агресор може очолювати безпековий орган, при цьому зловживаючи своїм правом вето та блокуючи важливі для світу рішення, перебуває за межами здорового глузду. 

Ба більше, Росія дискредитує Радбез, хоча посіла крісло його постійного члена в обхід визначених Статутом ООН процедур По суті, РФ займає місце Радянського Союзу на підставі звичайного листа Президента РРФСР Бориса Єльцина на ім’я Генерального секретаря ООН, надісланого майже 33 роки тому.

Водночас стаття 23 Статуту ООН визначає, що постійним членом Радбезу є СРСР, а не Росія. Після розпаду Радянського Союзу Росія так і не пройшла шлях набуття членства в ООН, як це зробили інші країни, тому виникає питання про легітимність присутності РФ в ООН взагалі.

Іншим негативним моментом є використання Росією міжнародного майданчика для просування своїх маніпулятивних наративів. Під час головування РФ у квітні минулого року поплічники Кремля сконцентрувалися на відбілюванні Путіна та Львової-Бєлової у зв’язку з ордером Міжнародного кримінального суду на їх арешт, а також порушували теми постачання західної зброї Україні й санкцій проти РФ та виправдовували початок повномасштабної війни.

Цього місяця Кремль відкоригував свою риторику, зосередивши основні зусилля на просуванні так званої “євразійської системи безпеки”. Вперше цю концепцію “неподільної безпеки на континенті Євразія” виголосив Владімір Путін у зверненні до свого МЗС. На думку диктатора, оскільки відбувся крах системи євроатлантичної безпеки, слід сформувати нову, де “всі держави були б упевнені у власній безпеці”.

В ООН предстаники Кремля наголошували, що для формування рамок концепції євразійської безпеки потрібно розробити систему угод про взаємні й колективні гарантії безпеки, яка має враховувати нові геостратегічні реалії. Також, на їхню думку, “концепція безпеки” має передбачати закінчення конфліктів на континенті та виключення впливу позарегіональних гравців.

Фактично ж Росія хоче створити альтернативну до Заходу коаліцію держав через взаємодію регіональних та субрегіональних організацій, таких як Шанхайська організація співробітництва (ШОС), Співдружність незалежних держав (СНД), Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ), Євразійський економічний союз (ЄАЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Рада співробітництва країн Перської затоки (економічний союз, до якого входять Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія й Об'єднані Арабські Емірати) тощо.  

Скориставшись своїм головуванням, Росія провела на рівні Радбезу засідання щодо співпраці ООН з ОДКБ, СНД і ШОС, де наголошувала на “ключовій ролі” цих організацій в забезпеченні стабільності й безпеки на континенті.

Новий геополітичний полюс має підірвати НАТО. Омріяна російська модель передбачає згортання військової присутності на континенті позарегіональних сил, насамперед американських, і подальше зменшення ролі США в європейському регіоні. Тому Кремль прямо заявляє, що не проти в рамках “побудови” архітектури безпеки взаємодіяти з країнами Європи, коли вони зрозуміють згубність натоцентричних союзів.

Яка ж доля України — адже російська модель передбачає закінчення усіх “конфліктів”? Наша країна має віддати РФ окуповані території й стати позаблоковою — тільки після цього можна буде приступити до створення “неподільної системи євразійської безпеки”.    

Таке нахабне й неприкрите лицемірство Росії обурило низку країн. Більше 50 держав опублікували спільну заяву із засудженням РФ. У тексті документа вказано, що Росія цинічно намагається представити себе як захисника багатостороннього порядку, відволікаючи увагу міжнародної спільноти від власних грубих порушень міжнародного права. Прикметно, що єдиною країною ЄС, яка не підписала цю заяву, стала Угорщина.

Крім цього, для “відновлення довіри та стабілізації міжнародної обстановки” Росія просувала ще низку тез, зокрема про потребу реформування Бреттон-Вудських інститутів та Світової організації торгівлі (СОТ) — аби унеможливити “монополію Заходу” у валютно-фінансовому регулюванні, торгівлі й технологіях. Також Росія хоче реформувати Радбез ООН, що фактично передбачає збільшення кількості його постійних членів за рахунок країн-партнерів РФ.

Врешті, представники Кремля в Радбезі цього місяця продукувади шаблонні заяви про першопричини “української кризи”, просування НАТО на схід, мирні ініціативи у світі та “деструктивну” роль Заходу. Постпред України в ООН Сергій Кислиця охарактеризував візит Лаврова у Нью-Йорк як надзвичайно нудний. 

“Лавров просовував одні й ті самі наративи, затерті до дір... Усе це ми вже сто разів чули… Це старий російський патефон, де вже стерлися як голка, так і сама платівка”, — написав він у соціальній мережі X.

Окремим засіданням в Радбезі російська сторона порушила тему постачання західної зброї в Україну. Українська сторона відмовилася відвідати це засідання через головування РФ — і нічого важливого не втратила. Російський постпред Васілій Нєбєнзя, крім розповіді про “тотальну корупцію” в Україні, довго спростовував причетність РФ до збиття Boeing 777 у 2014 році, що виконував рейс MH17 з Нідерландів до Малайзії. А завершив свій виступ Нєбєнзя погрозами Україні, щоб та якомога швидше прийняла російські “мирні умови”. 

Як бачимо, Росія вкотре використала головування в Радбезі ООН для пропаганди. Російські пропозиції не були конструктивними, мали на меті фрагментацію міжнародного права і розхитування світової стабільності, а також використовувались як елемент інформаційної війни РФ.