Кремлівські фейки та українські біженці: Реальність Німеччини

Нещодавно Центр протидії дезінформації при РНБО України ретельно проаналізував інформаційний простір і виявив масштабні російські кампанії інформаційного впливу, спрямовані на дискредитацію українських біженців. Ці кампанії є не що інше, як маніпуляції та дезінформація, які мають на меті дискредитувати Україну та її громадян за кордоном, а також підривати довіру до урядів і населення європейських країн, що надали прихисток українцям від російської збройної агресії.
Як свідчить аналіз, буквально через місяць після початку військового вторгнення Росії, секретар ради безпеки РФ Ніколай Патрушев заявив ЗМІ (цитую мовою оригіналу): «Большинство приехавших на Запад украинцев считают, что европейцы должны их содержать и обеспечивать, а когда их заставляют работать, то начинают бунтовать». Це було лише початком цілеспрямованої дезінформаційної кампанії, що і досі поширюється через соціальні мережі, ботоферми та проросійських політичних маріонеток, у тому числі Німеччини.
Кремлівська пропаганда використовує наративи про українців-ледарів для розколу суспільства та створення негативного ставлення до українських біженців. Ці брехливі повідомлення намагаються зобразити українців як тягар для суспільства, що лише підсилює негативні стереотипи та розпалює міжнаціональну ворожнечу.
У відповідь на це у Німеччині створили спеціальну робочу групу для протидії дезінформаційним кампаніям, особливо російським. У Берліні кажуть, фейки з Москви мають на меті підірвати демократію в країні та викликати недовіру до уряду. Ця ініціатива є важливим кроком у захисті інформаційного простору та збереженні демократичних цінностей. У такий спосіб ФРН демонструє, що готова протистояти інформаційній війні та підтримувати тих, хто шукає захисту від агресії.
Інформаційна війна є невід’ємною частиною сучасних конфліктів. Пропаганда та маніпуляції можуть бути не менш небезпечними, ніж фізична агресія, адже вони здатні змінити громадську думку та посіяти розбрат серед союзників. У цій боротьбі кожен з нас може зробити свій внесок, перевіряючи інформацію, аналізуючи джерела та не піддаючись на провокації.
- Солідарність і підтримка - це те, що допомагає українцям подолати будь-які труднощі. І це найкраща відповідь на будь-яку дезінформацію, - каже Оксана Виговська (Oksana Vyhovska) очільниця Німецько-Українського товариства Фрайбургу, міста-побратима Львову. Вона також акцентує, що працелюбність закладена в ДНК української нації. Тому навіть народна мудрість українців з давен промовляє: “Хто робить кревно, той ходить певно”.
„Турбота про роботу“
Нині близько 192 тисяч громадян України працевлаштовані у Німеччині, ще понад 48 тисяч осіб працюють неповний робочий день. Про це у липні цього року повідомив Укрінформ з посиленням на Федеральне міністерство праці та соціальних питань (Bundesministerium für Arbeit und Soziales або BMAS). Там також запевнили в успішності програми прискорення працевлаштування - Job-Turbo, запровадженої торік восени. Зокрема, там йдеться про українців, які завершили або найближчим часом завершать інтеграційні курси та здобули/здобудуть базові знання німецької мови, що є умовою для прийняття на роботу.
За даними Федерального агентства з працевлаштування ФРН (Bundesagentur für Arbeit), станом на квітень 2024 року з 855,4 тисяч громадян України працездатного віку, які мешкають у Німеччині, майже дві третини (541,9 тисяч) – це жінки. До категорії непрацездатних належить майже 290 тисяч дітей і підлітків, а також 117 тисяч людей похилого віку (65+ років).
Окремий акцент я хочу зробити на реалізації підписаної кілька місяців тому угоди між Німецько-Українським товариством Фрайбурга, місцевою державною агенцією з працевлаштування (Agentur für Arbeit Freiburg) та трьома центрами зайнятості (Jobcenter) Фрайбурзького економічного регіону. Тісна співпраця між вказаними структурами є важливою складовою кампанії „Турбота про роботу“, - розповів в ексклюзивному коментарі Олександр Мерк (Alexander Merk), який обіймає посаду голови правління фрайбурзького агентства з працевлаштування.
- Це стосується, зокрема, підготовки та проведення заходів, які слугують для профорієнтації або працевлаштування на навчання чи роботу. Я маю на увазі обмін інформацією про місця для стажування (Last-Minute-Lehrstellenbörse) та різноманітні заходи зі швидкого знайомства з роботою (Job-Speed-Datings). Це сприяє тому, що зараз ми можемо працевлаштувати значно більше людей з України, ніж на початку року, - поінформував пан Мерк.
А тепер кілька цифр, що є лакмусовим папірцем і чітко відображають загальну динаміку. З початку року 436 жінок і чоловіків з України були інтегровані в ринок праці та навчання в окрузі Фрайбурзького агентства зайнятості (місто Фрайбург і райони Брайсгау-Хохшварцвальд та Еммендінген). Станом на грудень 2023 року число українських громадян, які працювали на соціально застрахованих роботах округу, становила 1,3 тисячі осіб.
Ці цифри говорять не лише про значний приплив українців до регіону, особливо після початку війни в Україні у 2022 році.
Зростання кількості безробітних: Кількість безробітних також зросла, але не так швидко, як кількість працездатних осіб. Це може свідчити про те, що багато українців активно шукають роботу, але не всі можуть швидко знайти відповідні вакансії.
Співвідношення безробітних до працездатних: 2021 року приблизно 42% працездатних українців були безробітними (57 зі 136). 2022-го цей показник знизився до приблизно 41% (910 з 2,194). 2023-го він ще більше знизився до приблизно 33% (1,271 з 3,838). 2024-го цей показник становить приблизно 31% (1,302 з 4,154). Це свідчить про поступове покращення ситуації з працевлаштуванням українських біженців у регіоні Фрайбургу.
Чи доцільно забивати цвяхи мікроскопом?
Для повноти картинки мушу згадати й за певні прояви непрямої дискримінації, з якими українські біженці стикаються під час пошуку роботи у Німеччині. Попри схожу кваліфікацію біженцям часто важче знайти роботу порівняно з корінними німцями, у тому числі через упередженість роботодавців. Про ці тенденції вказують як науковці у своїх дослідженнях, так і правозахисники.
І не тільки. Торік кількість запитів до Федерального центру протидії дискримінації (Antidiskriminierungsstelle des Bundes) досягла рекордного рівня - близько 10, 8 тисяч осіб звернулися за допомогою, що на 22% більше, ніж у попередньому році. З усіх скарг 41% стосувалися дискримінації за етнічною ознакою. Більшість людей, які зверталися за порадою, зазнали утисків саме на ринку праці - що становить третину всіх випадків.
Загальний закон Німеччини про рівне ставлення (AGG) спрямований на захист працівників від дискримінації, але його дотримання та практичне застосування можуть бути непослідовними, - відзначають експерти. Тому, хоча це не є обов'язковим за законом, чимало німецьких компаній нині впроваджують політику різноманітності та інклюзії (D&I).
Ще однією з головних проблем є складні адміністративні процеси та визнання кваліфікацій, які суттєво ускладнюють працевлаштування українських біженців. На відміну від інших європейських країн, які спростили ці процедури, німецька система досі залишається бюрократично громіздкою. Це особливо ускладнює визнання професійної кваліфікації біженців, що має вирішальне значення для виходу на ринок праці, особливо в таких кваліфікованих професіях, як охорона здоров'я та освіта.
- Наріжним каменем нашої спільної кампанії „Турбота про роботу“ є сприяння у працевлаштуванні висококваліфікованих українців, - розповідає пані Виговська. - Дефіцит фахівців є вельми відчутною проблемою для Німеччини через його негативний вплив на економіку, соціальну сферу та ключові галузі. Розвʼязання цієї проблеми вимагає комплексного підходу, включаючи залучення іноземних кадрів, підвищення кваліфікації наявних працівників та створення сприятливих умов для працевлаштування.
За її словами, німці, яких вирізняє ґрунтовний підхід та заощадливість, прекрасно розуміють, що використовувати як прибиральника чи помічника на кухні людину, яка має декілька дипломів про вищу освіту - це як забивати цвяхи мікроскопом.
- Я можу навести приклади, коли кваліфіковані українки змогли себе успішно реалізували: від практики з подальшим отриманням відповідної роботи у банківській сфері - до фармацевтики, викладацької та виховної діяльності аж до такої вузькопрофільної медичної галузі як офтальмологія, - наголосила керівниця Німецько-Українського товариства Фрайбургу Оксана Виговська. - Але найважливішим фактором залишається вивчення німецької мови до рівня мінімум В2, а краще звичайно С1. Про це ми наголошували з самого початку інтеграції українців - бо саме мова відкриває шлях до роботи за фахом, як і в Україні.
І насамкінець ще одна важлива цифра від фрайбурзького агентства з працевлаштування. Статистика свідчить про зростання з 2022 до 2024 року кількості українців, які подали заявки на професійне навчання в регіоні у 15 разів (!!!). Це вказує на збільшення числа українців, які активно шукають шляхи для інтеграції на ринок праці та кар’єрного розвитку, прагнучи отримати нові знання та навички, які допоможуть їм у майбутньому. В тому числі після їхнього повернення до України.
PS Я навмисно винесла за межі цього блогу заклики Києва до біженців про повернення під час війни; штучний розкол суспільства на тих, хто отримав тимчасовий притулок за кордоном, і тих, хто залишився в Україні; повʼязані з цим інформаційні маніпуляції. Це окрема тема для дискусій. Утім, як слушно написала журналістка BBC News Ukrainian Оксана Тороп (Oksana Torop) у Facebook, „складається враження, що про повернення біженців, а саме жінок з дітьми, говорять люди, які ніфіга не розуміють, що ж воно таке мати цих дітей. Треба не просто закликати повернутися, а створити для цього бодай елементарні умови“.
Довідково: Німецько-Українське товариство Фрайбург (Deutsch-Ukrainische Gesellschaft e.V., Freiburg) було засноване 4 квітня 1992 року. Воно відіграє важливу роль у підтримці та інтеграції українців у Німеччині, зокрема в регіоні Фрайбург. Організація пропонує широкий спектр підтримки, включаючи консультації, культурні заходи, освітні програми та допомогу у працевлаштуванні. Важливим аспектом діяльності товариства є активна допома Україні через різноманітні гуманітарні та фінансові ініціативи. Зокрема, товариство організовує доставку медичних препаратів, обладнання та засобів першої потреби до українських лікарень та медичних центрів; постачання продуктових наборів для постраждалих сімей в Україні, зокрема в зонах бойових дій та окупованих територіях; збір і передачу необхідних речей для біженців і внутрішньо переміщених осіб. А також донатить через організацію благодійних акцій, концертів та інші заходів. Зібрані кошти спрямовуються на різні проєкти допомоги Україні. У т.ч. "Допомога дітям": підтримка дитячих будинків, шкіл та лікарень в Україні через постачання необхідних ресурсів та допомога захисникам України засобами, що рятують їх життя. www.dug-freiburg.de
Фото: dug_freiburg
Коментар від очевидця.
Українці точно ніколи у масі своїй не були ледарями.
Тому - спочатку про паскудні перешкоди від рідної держави.
(1) Більшість українських біженців таки хотіли повернутися і сподівались перечекати та їхати в Україну. Зелена влада постійно ляпала язиком про швидке закінчення - типу, кава у Криму, два-три тижні від Аристовича, усміхнені морди в телезомбофоні, переможні відосики-гундосики від імітатора "верховного головнокомандувача" Зеленського. Але не так сталося, як ляпалося зеленою владою, і час певною мірою був втрачений.
(2) Крім того, усі роки війни зелена влада постійно триндить про повернення біженців. Чіпляється до усіх урядів - не домагайте, депортуйте, бла-бла-бла, і постійно намагається нагидити в кишеню своїм же громадянам. Природньо, німецькі роботодавці не хотіли наймати робітників на невизначений термін - бо все одно ж, типу, поїдуть в Україну бо "параграф 24" буде скасовано.
(3) Чехарда із консульськими послугами, паспортами тощо тільки підлила масла у вогонь.
В результаті українських біженців підвісили на невизначеності терміну перебування, а брати на роботу кваліфікованого працівника на короткий, та ще й невизначений термін, роботодавці не бажають.
Стосовно німецької бюрократії - є таке діло. Але це не смертельно, питання вирішуються.
Гірше справа з німецькою мовою - вона складна і вивчити її до рівня В2, а тим більше, до С1 - треба не менше трьох років для людини, що не має хисту до вивчення мов. Роботи з англійською немає. Знання мови - таки головна перешкода. І, навпаки, при достатньому рівні володіння мовою робота знаходиться моментально - дефіцит робітників дуже суттєвий.
Щоб українські біженці швидше адаптувалися на ринку праці у Німеччині треба (1) активніше брати на роботу без достатнього знання мови з паралельним навчанням, при цьому можна навіть дещо менше платити на першому етапі; (2) надати біженцям статус з терміном перебування хоч би три, а краще п'ять років, щоб роботодавці були впевнені, що працівник не буде вимушений покинути країну.