16433 відвідувача онлайн
5 633 34
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Кремлівські фейки та українські біженці: Реальність Німеччини

Кремлівські фейки та українські біженці: Реальність Німеччини

Нещодавно Центр протидії дезінформації при РНБО України ретельно проаналізував інформаційний простір і виявив масштабні російські кампанії інформаційного впливу, спрямовані на дискредитацію українських біженців. Ці кампанії є не що інше, як маніпуляції та дезінформація, які мають на меті дискредитувати Україну та її громадян за кордоном, а також підривати довіру до урядів і населення європейських країн, що надали прихисток українцям від російської збройної агресії. 

Як свідчить аналіз, буквально через місяць після початку військового вторгнення Росії, секретар ради безпеки РФ Ніколай Патрушев заявив ЗМІ (цитую мовою оригіналу): «Большинство приехавших на Запад украинцев считают, что европейцы должны их содержать и обеспечивать, а когда их заставляют работать, то начинают бунтовать». Це було лише початком цілеспрямованої дезінформаційної кампанії, що і досі поширюється через соціальні мережі, ботоферми та проросійських політичних маріонеток, у тому числі Німеччини.

Кремлівська пропаганда використовує наративи про українців-ледарів для розколу суспільства та створення негативного ставлення до українських біженців. Ці брехливі повідомлення намагаються зобразити українців як тягар для суспільства, що лише підсилює негативні стереотипи та розпалює міжнаціональну ворожнечу.

У відповідь на це у Німеччині створили спеціальну робочу групу для протидії дезінформаційним кампаніям, особливо російським. У Берліні кажуть, фейки з Москви мають на меті підірвати демократію в країні та викликати недовіру до уряду. Ця ініціатива є важливим кроком у захисті інформаційного простору та збереженні демократичних цінностей. У такий спосіб ФРН демонструє, що готова протистояти інформаційній війні та підтримувати тих, хто шукає захисту від агресії. 
 
Інформаційна війна є невід’ємною частиною сучасних конфліктів. Пропаганда та маніпуляції можуть бути не менш небезпечними, ніж фізична агресія, адже вони здатні змінити громадську думку та посіяти розбрат серед союзників. У цій боротьбі кожен з нас може зробити свій внесок, перевіряючи інформацію, аналізуючи джерела та не піддаючись на провокації.

- Солідарність і підтримка - це те, що допомагає українцям подолати будь-які труднощі. І це найкраща відповідь на будь-яку дезінформацію, - каже Оксана Виговська (Oksana Vyhovska) очільниця Німецько-Українського товариства Фрайбургу, міста-побратима Львову. Вона також акцентує, що працелюбність закладена в ДНК української нації. Тому навіть народна мудрість українців з давен промовляє: “Хто робить кревно, той ходить певно”.

„Турбота про роботу“

Нині близько 192 тисяч громадян України працевлаштовані у Німеччині, ще понад 48 тисяч осіб працюють неповний робочий день. Про це  у липні цього року повідомив Укрінформ з посиленням на Федеральне міністерство праці та соціальних питань (Bundesministerium für Arbeit und Soziales або BMAS). Там також запевнили в успішності програми прискорення працевлаштування - Job-Turbo, запровадженої торік восени. Зокрема, там йдеться про українців, які завершили або найближчим часом завершать інтеграційні курси та здобули/здобудуть базові знання німецької мови, що є умовою для прийняття на роботу.

За даними Федерального агентства з працевлаштування ФРН (Bundesagentur für Arbeit), станом на квітень 2024 року з 855,4 тисяч громадян України працездатного віку, які мешкають у Німеччині, майже дві третини (541,9 тисяч) – це жінки. До категорії непрацездатних належить майже 290 тисяч дітей і підлітків, а також 117 тисяч людей похилого віку (65+ років).

Окремий акцент я хочу зробити на реалізації підписаної кілька місяців тому угоди між Німецько-Українським товариством Фрайбурга, місцевою державною агенцією з працевлаштування (Agentur für Arbeit Freiburg) та трьома центрами зайнятості (Jobcenter) Фрайбурзького економічного регіону. Тісна співпраця між вказаними структурами є важливою складовою кампанії „Турбота про роботу“, - розповів в ексклюзивному коментарі Олександр Мерк (Alexander Merk), який обіймає посаду голови правління фрайбурзького агентства з працевлаштування. 
 
- Це стосується, зокрема, підготовки та проведення заходів, які слугують для профорієнтації або працевлаштування на навчання чи роботу. Я маю на увазі обмін інформацією про місця для стажування (Last-Minute-Lehrstellenbörse) та різноманітні заходи зі швидкого знайомства з роботою (Job-Speed-Datings). Це сприяє тому, що зараз ми можемо працевлаштувати значно більше людей з України, ніж на початку року, - поінформував пан Мерк.

А тепер кілька цифр, що є лакмусовим папірцем і чітко відображають загальну динаміку. З початку року 436 жінок і чоловіків з України були інтегровані в ринок праці та навчання в окрузі Фрайбурзького агентства зайнятості (місто Фрайбург і райони Брайсгау-Хохшварцвальд та Еммендінген). Станом на грудень 2023 року число українських громадян, які працювали на соціально застрахованих роботах округу, становила 1,3 тисячі осіб. 

Ці цифри говорять не лише про значний приплив українців до регіону, особливо після початку війни в Україні у 2022 році.

Зростання кількості безробітних: Кількість безробітних також зросла, але не так швидко, як кількість працездатних осіб. Це може свідчити про те, що багато українців активно шукають роботу, але не всі можуть швидко знайти відповідні вакансії.

Співвідношення безробітних до працездатних: 2021 року приблизно 42% працездатних українців були безробітними (57 зі 136). 2022-го цей показник знизився до приблизно 41% (910 з 2,194). 2023-го він ще більше знизився до приблизно 33% (1,271 з 3,838). 2024-го цей показник становить приблизно 31% (1,302 з 4,154). Це свідчить про поступове покращення ситуації з працевлаштуванням українських біженців у регіоні Фрайбургу.

Чи доцільно забивати цвяхи мікроскопом?

Для повноти картинки мушу згадати й за певні прояви непрямої дискримінації, з якими українські біженці стикаються під час пошуку роботи у Німеччині. Попри схожу кваліфікацію біженцям часто важче знайти роботу порівняно з корінними німцями, у тому числі через  упередженість роботодавців. Про ці тенденції вказують як науковці у своїх дослідженнях, так і правозахисники

І не тільки. Торік кількість запитів до Федерального центру протидії дискримінації (Antidiskriminierungsstelle des Bundes) досягла рекордного рівня - близько 10, 8 тисяч осіб звернулися за допомогою, що на 22% більше, ніж у попередньому році. З усіх скарг 41% стосувалися дискримінації за етнічною ознакою. Більшість людей, які зверталися за порадою, зазнали утисків саме на ринку праці - що становить третину всіх випадків.

Загальний закон Німеччини про рівне ставлення (AGG) спрямований на захист працівників від дискримінації, але його дотримання та практичне застосування можуть бути непослідовними, - відзначають експерти. Тому, хоча це не є обов'язковим за законом, чимало німецьких компаній нині впроваджують політику різноманітності та інклюзії (D&I). 

Ще однією з головних проблем є складні адміністративні процеси та визнання кваліфікацій, які суттєво ускладнюють працевлаштування українських біженців. На відміну від інших європейських країн, які спростили ці процедури, німецька система досі залишається бюрократично громіздкою. Це особливо ускладнює визнання професійної кваліфікації біженців, що має вирішальне значення для виходу на ринок праці, особливо в таких кваліфікованих професіях, як охорона здоров'я та освіта.

- Наріжним каменем нашої спільної кампанії „Турбота про роботу“ є сприяння у працевлаштуванні висококваліфікованих українців, - розповідає пані Виговська. - Дефіцит фахівців є вельми відчутною проблемою для Німеччини через його негативний вплив на економіку, соціальну сферу та ключові галузі. Розвʼязання цієї проблеми вимагає комплексного підходу, включаючи залучення іноземних кадрів, підвищення кваліфікації наявних працівників та створення сприятливих умов для працевлаштування.

За її словами, німці, яких вирізняє ґрунтовний підхід та заощадливість, прекрасно розуміють, що використовувати як прибиральника чи помічника на кухні людину, яка має декілька дипломів про вищу освіту - це як забивати цвяхи мікроскопом.

- Я можу навести приклади, коли кваліфіковані українки змогли себе успішно реалізували: від практики з подальшим отриманням відповідної роботи у банківській сфері - до фармацевтики, викладацької та виховної діяльності аж до такої вузькопрофільної медичної галузі як офтальмологія, - наголосила керівниця Німецько-Українського товариства Фрайбургу Оксана Виговська. - Але найважливішим фактором залишається вивчення німецької мови до рівня мінімум В2, а краще звичайно С1. Про це ми наголошували з самого початку інтеграції українців - бо саме мова відкриває шлях до роботи за фахом, як і в Україні.

І насамкінець ще одна важлива цифра від фрайбурзького агентства з працевлаштування. Статистика свідчить про зростання з 2022 до 2024 року кількості українців, які подали заявки на професійне навчання в регіоні у 15 разів (!!!). Це вказує на збільшення числа українців, які активно шукають шляхи для інтеграції на ринок праці та  кар’єрного розвитку, прагнучи отримати нові знання та навички, які допоможуть їм у майбутньому. В тому числі після їхнього повернення до України. 

PS Я навмисно винесла за межі цього блогу заклики Києва до біженців про повернення під час війни; штучний розкол суспільства на тих, хто отримав тимчасовий притулок за кордоном, і тих, хто залишився в Україні; повʼязані з цим інформаційні маніпуляції. Це окрема тема для дискусій. Утім, як слушно написала журналістка BBC News Ukrainian Оксана Тороп (Oksana Torop) у Facebook, „складається враження, що про повернення біженців, а саме жінок з дітьми, говорять люди, які ніфіга не розуміють, що ж воно таке мати цих дітей. Треба не просто закликати повернутися, а створити для цього бодай елементарні умови“.

 
Довідково:  Німецько-Українське товариство Фрайбург (Deutsch-Ukrainische Gesellschaft e.V., Freiburg) було засноване 4 квітня 1992 року. Воно відіграє важливу роль у підтримці та інтеграції українців у Німеччині, зокрема в регіоні Фрайбург. Організація пропонує широкий спектр підтримки, включаючи консультації, культурні заходи, освітні програми та допомогу у працевлаштуванні. Важливим аспектом діяльності товариства є активна допома Україні через різноманітні гуманітарні та фінансові ініціативи. Зокрема, товариство організовує доставку медичних препаратів, обладнання та засобів першої потреби до українських лікарень та медичних центрів; постачання продуктових наборів для постраждалих сімей в Україні, зокрема в зонах бойових дій та окупованих територіях; збір і передачу необхідних речей для біженців і внутрішньо переміщених осіб. А також донатить через організацію благодійних акцій, концертів та інші заходів. Зібрані кошти спрямовуються на різні проєкти допомоги Україні. У т.ч. "Допомога дітям": підтримка дитячих будинків, шкіл та лікарень в Україні через постачання необхідних ресурсів та допомога захисникам України засобами, що рятують їх життя. www.dug-freiburg.de

Фото: dug_freiburg

Топ коментарі
+5
Схоже, відстали ви від життя сильно . У мене, програміста, пішло десь з три місяці, поки я на новому місці все освоїв тут. Навіть на заводі людину треба вчити процесам, роботі з апаратурою і т.п. Може зайняти тижні. Це не ями копати. Офісному працівнику теж треба кілька тижнів, щоб зрозуміти, що до чого. А щоб стати профі на новому місці - це місяці і роки. Навіть чуваку, який кладку кладе прийдеться пару тижнів пристосовуватися до місцевих особливостей, сумішей, інструментів і т.п. Зараз на будь-якій роботі, крім вже зовсім низькокваліфікованої є свої процеси, на освоєння яких треба час. І чим більш висококваліфікована посада, тим більший цей час.
показати весь коментар
29.07.2024 11:52 Відповісти
+4
Хороший текст.
Коментар від очевидця.
Українці точно ніколи у масі своїй не були ледарями.
Тому - спочатку про паскудні перешкоди від рідної держави.
(1) Більшість українських біженців таки хотіли повернутися і сподівались перечекати та їхати в Україну. Зелена влада постійно ляпала язиком про швидке закінчення - типу, кава у Криму, два-три тижні від Аристовича, усміхнені морди в телезомбофоні, переможні відосики-гундосики від імітатора "верховного головнокомандувача" Зеленського. Але не так сталося, як ляпалося зеленою владою, і час певною мірою був втрачений.
(2) Крім того, усі роки війни зелена влада постійно триндить про повернення біженців. Чіпляється до усіх урядів - не домагайте, депортуйте, бла-бла-бла, і постійно намагається нагидити в кишеню своїм же громадянам. Природньо, німецькі роботодавці не хотіли наймати робітників на невизначений термін - бо все одно ж, типу, поїдуть в Україну бо "параграф 24" буде скасовано.
(3) Чехарда із консульськими послугами, паспортами тощо тільки підлила масла у вогонь.
В результаті українських біженців підвісили на невизначеності терміну перебування, а брати на роботу кваліфікованого працівника на короткий, та ще й невизначений термін, роботодавці не бажають.
Стосовно німецької бюрократії - є таке діло. Але це не смертельно, питання вирішуються.
Гірше справа з німецькою мовою - вона складна і вивчити її до рівня В2, а тим більше, до С1 - треба не менше трьох років для людини, що не має хисту до вивчення мов. Роботи з англійською немає. Знання мови - таки головна перешкода. І, навпаки, при достатньому рівні володіння мовою робота знаходиться моментально - дефіцит робітників дуже суттєвий.
Щоб українські біженці швидше адаптувалися на ринку праці у Німеччині треба (1) активніше брати на роботу без достатнього знання мови з паралельним навчанням, при цьому можна навіть дещо менше платити на першому етапі; (2) надати біженцям статус з терміном перебування хоч би три, а краще п'ять років, щоб роботодавці були впевнені, що працівник не буде вимушений покинути країну.
показати весь коментар
29.07.2024 10:44 Відповісти
+4
Я зараз зіткнувся при пошуку нового житла з тим, що багато орендодавців хочуть здавати житло ледь не до кінця життя, хоч і вигідніше здавати кожні 2 роки новим людям (ціни ростуть швидко, а за законом, піднімати вже існуючим орендарям дозволено лише там на 2 відсотки на рік чи щось таке). І тому, коли взнають що з України - у них питання одразу - "а ви оце через 3 місяця не вирішите повертатися?". Пояснюєш їм, що ще з 2019 планували, але оскільки ще й робота дистанційна і взагалі, крім школи малого ніякої прив'язки - то трохи стрімаються. Не виключаю, що і в плані роботи, особливо висококваліфікованої так само. Тут не прийнято стрибати з роботи на роботу кожні пару років. І звільнити людину теж проблематично. То, можливо, роботодавці просто не хочуть вкладатися в співробітника, якщо є ризик, що от-от підпишуть мирний договір і мама з дитиною все кине, та повернеться в Україну.
показати весь коментар
29.07.2024 10:53 Відповісти
Коментувати
Сортувати:
Я сумніваюся про дискримінацію роботодавців. В Швейцарії важко влаштуватися на роботу, бо український біженець погано знає мову плюс в нього тимчасовий статус на перебування, який закінчується в 2025 році. І що тоді роботодавцю робити, коли статус закінчиться і він втратить робітника, в якого він інвестував час і гроші?
показати весь коментар
29.07.2024 09:38 Відповісти
По-перше, Європейський союз затвердив продовження тимчасового захисту для біженців із України до березня 2026 року. А по друге, "експериментальні дослідження з усієї Європи, включаючи Німеччину, вказують на те, що існує дискримінація при прийомі на роботу людей з міграційним минулим", - джерело Institut für Arbeitsmarkt- und Berufsforschung der Bundesagentur für Arbeit https://www.iab-forum.de/integration-ukrainischer-gefluechteter-im-europaeischen-vergleich-der-ansatz-der-nachhaltigen-integration-hat-sich-bewaehrt/
показати весь коментар
29.07.2024 10:26 Відповісти
Ну, і звісно, на це вказує і наведена у блозі статистика від Antidiskriminierungsstelle des Bundes
показати весь коментар
29.07.2024 10:27 Відповісти
Швейцарія не член ЄС.
показати весь коментар
29.07.2024 11:53 Відповісти
Я в курсі ))
показати весь коментар
29.07.2024 12:06 Відповісти
Навіть якщо до 2026 року. Це всього півтора року занятості. Таку людину з України треба багато вчити - Мова плюс інша кваліфікація. Хіба що програмісту в міжнародній компанії, де мова компанії - англійська, то візьмуть швидко. У наших жінок які професії - в основному, які завʼязані на гуманітарну складову. Якщо погано знаєш мову, то навіть не візьмуть на парехмахера. Про професію лікаря, медсестри, бухгалтера, вчителя, вихователя, юриста взагалі можна забути. Де тебе візьмуть без мови - це на будівництво і в сферу прибирання. Того варіантів не так вже й багато.
показати весь коментар
29.07.2024 13:59 Відповісти
Хороший текст.
Коментар від очевидця.
Українці точно ніколи у масі своїй не були ледарями.
Тому - спочатку про паскудні перешкоди від рідної держави.
(1) Більшість українських біженців таки хотіли повернутися і сподівались перечекати та їхати в Україну. Зелена влада постійно ляпала язиком про швидке закінчення - типу, кава у Криму, два-три тижні від Аристовича, усміхнені морди в телезомбофоні, переможні відосики-гундосики від імітатора "верховного головнокомандувача" Зеленського. Але не так сталося, як ляпалося зеленою владою, і час певною мірою був втрачений.
(2) Крім того, усі роки війни зелена влада постійно триндить про повернення біженців. Чіпляється до усіх урядів - не домагайте, депортуйте, бла-бла-бла, і постійно намагається нагидити в кишеню своїм же громадянам. Природньо, німецькі роботодавці не хотіли наймати робітників на невизначений термін - бо все одно ж, типу, поїдуть в Україну бо "параграф 24" буде скасовано.
(3) Чехарда із консульськими послугами, паспортами тощо тільки підлила масла у вогонь.
В результаті українських біженців підвісили на невизначеності терміну перебування, а брати на роботу кваліфікованого працівника на короткий, та ще й невизначений термін, роботодавці не бажають.
Стосовно німецької бюрократії - є таке діло. Але це не смертельно, питання вирішуються.
Гірше справа з німецькою мовою - вона складна і вивчити її до рівня В2, а тим більше, до С1 - треба не менше трьох років для людини, що не має хисту до вивчення мов. Роботи з англійською немає. Знання мови - таки головна перешкода. І, навпаки, при достатньому рівні володіння мовою робота знаходиться моментально - дефіцит робітників дуже суттєвий.
Щоб українські біженці швидше адаптувалися на ринку праці у Німеччині треба (1) активніше брати на роботу без достатнього знання мови з паралельним навчанням, при цьому можна навіть дещо менше платити на першому етапі; (2) надати біженцям статус з терміном перебування хоч би три, а краще п'ять років, щоб роботодавці були впевнені, що працівник не буде вимушений покинути країну.
показати весь коментар
29.07.2024 10:44 Відповісти
Двоюрідна сестра з дочкою і онуками десь у вас там. Племінниця курси мовні наче вже закінчила.
Думає, залишатися чи ні.

п. 3 стосується військовозобов"язаних, гер

Ще одна группа родичів і їх знайомих вже виїхали в Іспанію і там інтегруються. Роботою не гребують, хоч і мають освіту і навички. Проходять доволі поширений шлях для мігрантів.
показати весь коментар
29.07.2024 11:21 Відповісти
Стосовно військовозобов'язаних.
В Німеччині військовозобов'язані складають три групи.
Перша - ті, що мають законне право не мобілізуватися (багатодітні батьки, з родичами-інвалідами, інваліди та інші непридатні по здоров'ю тощо...). Хоча ці громадяни нічого не порушували і мобілізовані бути не можуть - в кишеню рідна держава їм також чомусь наклала по повній.
Друга - ті, що виїхали до війни. Теоретично таким громадянам можна пред'явити претензії щодо повернення в Україну і мобілізації. Але це розмови ні про що, бо ці громадяни мають тут роботу, сім'ї, діти ходять до школи і громадянами України вони є тільки за інерцією. Україна, безумовно, може їм наплювати в борщ, але це призведе до зворотнього ефекту - вони активніше поберуть інше громадянство і повикидують українські паспорти.
Першій і другій категорії військовозобов'язаних краще би запропонувати якісь економічні механізми допомоги Україні - і більшість би погодилася.
І тільки третя категорія - ті, хто незаконно виїхав під час війни за хабар (або перейшов кущами - таких небагато) та усякі мажори, може бути предметом якоїсь дискусії. Але саме ця категорія громадян є джерелом збагачення державних бандюг-прикордонників, усяких псевдоволонтерів та "систем шлях". Тому їх повернути в Україну теж практично неможливо - бо найперше вони зі злості здадуть з потрохами тих "правоохоронців" чи тцк-ашників, яки здирали хабарі за незаконний виїзд.
Весь вереск щодо "ухилянтів" за кордоном - це тупа провокація, спрямована на розкол суспільства - чим Вова Оманський з Єрмачком плідно і займаються. Особливо після заяв про 10 років війни.
показати весь коментар
29.07.2024 11:45 Відповісти
Оновіть дані в Резерві+ і отримайте паспорти, яка проблема? І нєхєр писати тут довгі виправдання громадянам України, яким, насправді, НІХТО в ЄС не спішить чомусь надати громадянство. "Громадяни за інерцією" просто робоче бидло, яке не буде мати громадянства Німеччини, за окремими винятками. І, розкол суспільства існує з 1991 року, з Німеччини цього не видно, так?)))
показати весь коментар
29.07.2024 12:00 Відповісти
Зі всією повагою. Нехер Вам вказувати, що мені писати.
Пишіть і Ви свою думку, якщо, звісно, вона у Вас є і не чіпляйтеся до людей.
Якраз ті громадяни, що приїхали до війни здебільшого зовсім не робоче било.
А громадянство ЕС отримати не так складно, як можна подумати.
Особливо першу стадію - ПМЖ, що майже не відрізняється від громадянства.
показати весь коментар
29.07.2024 12:09 Відповісти
Я жив і працював 2 роки з сім'єю в Британії. Донька з сім'єю жила 4 роки в Польщі. Зі всією повагою, але, понад 90% наших заробітчан там - робоче бидло. Це, зокрема, і стало однією з причин мого повернення додому. А "ПМЖ" і громадянство - абсолютно різні речі. І, ще раз, АБСОЛЮТНІЙ БІЛЬШОСТІ НАШИХ ГРОМАДЯНСТВО КРАЇН ЄС НЕ СВІТИТЬ.
показати весь коментар
30.07.2024 17:02 Відповісти
Чому Ви, шановний, так себе принижуєте?
В Україні прибиральниця - це прибиральниця, будівельник - це будівельник, водій - це водій, пекар - це пекар. А в Європі ці професії з якогось дива стали бидлом?
Немає в Європі "бидла". Люди працюють і отримують нормальну зарплату, на яку можна жити. Сподіваюсь, Ви і Ваші родичі не були виключенням.
А з приводу громадянства ЄС - чому Ви так вперлися? Це неправда і багато "наших" вже отримали і ПМЖ, і громадянство, і довготривалі робочі візи. І зовсім не відчувають себе "бидлом".

Бидлом скоріше можна відчути себе в Україні, гаруючи за злиденну зарплатню на якогось жлоба на "лексусі".
показати весь коментар
30.07.2024 17:15 Відповісти
Можна цифри отримання громадянства ЄС українцями? І цифри кількості українців, що працюють в ЄС. Видайте, і тоді поговоримо.
Всі перелічені вами професії не вимагають освіти. Так, вони почесні в ЄС. Тільки, чомусь, німці чи голандці вулиці не прибирають, а працюють в офісах чи поліції. А прибирають кольорові чи слов'яни. Якось так історично склалося)))
показати весь коментар
01.08.2024 20:36 Відповісти
Деякі злі язики кажуть що не дають паспорти навіть тим, що оновили.
показати весь коментар
29.07.2024 17:58 Відповісти
Завжди можна перейти на інші ауфентхальтерлаубніси. Ніхто не заважає. Роботу знайти можна це точно знаю, якщо шукати дуже старанно. Хтось скаже складно, але в Україні так само.
показати весь коментар
29.07.2024 18:01 Відповісти
Зараз в Україні висококваліфіковану роботу знайти непросто. Але проблема ще й у тому, що на зарплатню в Україні прожити неможливо. В Європах за ту ж працю платять в рази більше, мінімальна зарплатня у Німеччині десь 60 тис. гривень. Українські "бізнесмени" завжди були кінченими жлобами і навіть у Берліні не побачиш стільки суперкоштовних авто, як у Києві, хоча на підприємствах цих горе-власників робітники жебракують.
показати весь коментар
29.07.2024 18:08 Відповісти
що на зарплатню в Україні прожити неможливо - чергова маніпуляція через безпідставне узагальнення.
показати весь коментар
29.07.2024 19:47 Відповісти
Середня зарплата в Україні становить у 24 році близько 21 тисячі гривень. Якщо є власне житло і немає утриманців - з голоду не помреш, але й жити повноцінним життям не будеш. А якщо ще треба орендувати житло, утримувати дітей чи старих батьків, які не вилазять з лікарень - зуби на полиці - не вистачає на елементарну їжу.
показати весь коментар
29.07.2024 19:59 Відповісти
Офіційна зарплата, це, по перше. Кілька мільйонів підприємців - теж живуть на 21 тисячу?))) До повномасштабки 2 млн. українців щорічно відпочивала в Туреччині і майже мільйон - в Єгипті. Ви щось чули про тіньову економіку? Чи про доходи від паїв? А про підсобні господарства? Ви, власне, скільки вже в Україні не живете?
показати весь коментар
30.07.2024 17:06 Відповісти
Будь ласка - уточніть для себе розмір зарплатні, наприклад, вчителя в Україні.
показати весь коментар
30.07.2024 17:19 Відповісти
Угу, знаю одну вчительку. Має у власності декілька квартир. Далі самі здогадаєтесь. Варіантів масса.
показати весь коментар
30.07.2024 19:17 Відповісти
Зі всією повагою. Вам відомий вираз - всратись, аби не здатись? (це жарт)
показати весь коментар
30.07.2024 19:26 Відповісти
Може і так. Але, насправді, знаю декілька подібних випадків.
показати весь коментар
01.08.2024 14:07 Відповісти
Мля, дружина - вчителька історії. 18 тис. Два пая батьків. І, так, курва, квартира в Кам'янці під здачею. Без іронії.
показати весь коментар
01.08.2024 20:38 Відповісти
Я зараз зіткнувся при пошуку нового житла з тим, що багато орендодавців хочуть здавати житло ледь не до кінця життя, хоч і вигідніше здавати кожні 2 роки новим людям (ціни ростуть швидко, а за законом, піднімати вже існуючим орендарям дозволено лише там на 2 відсотки на рік чи щось таке). І тому, коли взнають що з України - у них питання одразу - "а ви оце через 3 місяця не вирішите повертатися?". Пояснюєш їм, що ще з 2019 планували, але оскільки ще й робота дистанційна і взагалі, крім школи малого ніякої прив'язки - то трохи стрімаються. Не виключаю, що і в плані роботи, особливо висококваліфікованої так само. Тут не прийнято стрибати з роботи на роботу кожні пару років. І звільнити людину теж проблематично. То, можливо, роботодавці просто не хочуть вкладатися в співробітника, якщо є ризик, що от-от підпишуть мирний договір і мама з дитиною все кине, та повернеться в Україну.
показати весь коментар
29.07.2024 10:53 Відповісти
Що значить "вкладатися" ? На виробництві тре втрачатися на форму, соцпакет, що там ще.
А де тільки роб. стіл і комп, або взагалі віддалено ?
показати весь коментар
29.07.2024 11:25 Відповісти
Схоже, відстали ви від життя сильно . У мене, програміста, пішло десь з три місяці, поки я на новому місці все освоїв тут. Навіть на заводі людину треба вчити процесам, роботі з апаратурою і т.п. Може зайняти тижні. Це не ями копати. Офісному працівнику теж треба кілька тижнів, щоб зрозуміти, що до чого. А щоб стати профі на новому місці - це місяці і роки. Навіть чуваку, який кладку кладе прийдеться пару тижнів пристосовуватися до місцевих особливостей, сумішей, інструментів і т.п. Зараз на будь-якій роботі, крім вже зовсім низькокваліфікованої є свої процеси, на освоєння яких треба час. І чим більш висококваліфікована посада, тим більший цей час.
показати весь коментар
29.07.2024 11:52 Відповісти
Так. Мабуть. Я вже забув, коли нового співробітника бачив.

Була колись у нас одна. Сердилась і по клаві лупила. Недовга, слава Бобу, працювала.
показати весь коментар
29.07.2024 19:41 Відповісти
Як там у вас із ТЦК? Все ок, сподіваюся?
показати весь коментар
29.07.2024 21:43 Відповісти
У Резерві пише треба уточнити дані, хоч зареєструвався вчасно. На сайті МО у електр. чергу не приймає - немає такого юніта.
Вже пішки туди ходив - тільки через повістку, або ел. чергу.
Завтра буду дзвонити, сьодні увесь день зв"язок барахлить.
показати весь коментар
30.07.2024 19:06 Відповісти
Капець. Ще бігати за ними треба
показати весь коментар
30.07.2024 19:54 Відповісти
А нічого що деякі політики і без всяких наративів не проти зробити з українців цапів відбувайлів?
показати весь коментар
29.07.2024 17:55 Відповісти