ГУРкіт дронів у російській глибинці
Чергова історія про те, як наші ГУРівці не лише завдали росіянам дошкульних ударів, уразивши їхні аеродроми на, здавалося б, недосяжній відстані. Але й змусили ворога відчайдушно виправдовуватися і вигадувати легенди, які заперечують очевидне.
Отже, 27 липня 2024 року має всі шанси увійти в історію війни як дата здійснення однієї з найвдаліших та найзухваліших операцій нашої розвідки. Дрони ГУР вдарили по військових аеродромах, які перебувають на відстані від 1500 до 1800 кілометрів від українського кордону – зокрема, в Енгельсі, Дягілєві та Олен’ї.
Перебільшити важливість цієї операції складно. По-перше, атака на ці аеродроми — це удар по місцях дислокації літаків, які регулярно використовуються для обстрілів нашої території. Вилітаючи з цих баз, російські бомбардувальники несуть ракети, здатні вражати наші міста та інфраструктуру. Тепер ці локації, сподіваюсь, будуть виведені з бойового стану на тривалий час.
По-друге, цей успіх свідчить про технологічний прорив розвідки. Те, що наші дрони вразили цілі на відстані 1800 км від українського кордону – свідчить про значне розширення наших оборонних можливостей та підвищенні безпеки країни.
По-третє, ця операція має потужний морально-психологічний аспект. Успіхи ГУР, без перебільшення, є свідченням сили та потужності нашої армії, вселяють оптимізм (поки що – обережний) та віру в перемогу. Ми показали, що не лише обороняємося, але й завдаємо ударів у відповідь. І тепер ворогу доведеться відтягувати свої військові пункти ще далі, що є нашою перевагою.
Звісно, росіянам нічого не залишилося, як просто заперечувати факт завдання ударів по їхній авіаційній інфраструктурі. Так, тг-канал російської філії "Радіо Свобода" поширив новину про нібито неефективність завданого удару. Мовляв, і не туди вдарили, куди хотіли, і нічого особливо не пошкодили, бо вся авіація була заздалегідь переміщена в інше місце.
Але ця версія повністю суперечить супутниковим знімкам, на яких видно темні сліди на злітній смузі, які можуть свідчити про наслідки пожежі. Самі російські воєнні блогери також підтвердили факт удару та пошкодження літака Ту-22 на аеродромі "Олен’я". Удар по російському аеродрому визнали і іноземні лідери, зокрема, президент Фінляндії. Так що, панове пропагандисти, гарна спроба, але ніт.
Зрозуміло, навіщо росіяни це роблять: їхнє завдання – нівелювати успіхи української армії та посіяти сумніви щодо спроможності нашого війська серед пересічних українців. Але ж цілком зрозуміло, що вірити російським джерелам – це себе не поважати. Особливо якщо їхню маячню ретранслюють деякі журналісти, які називають себе українськими.
Отже, зафіксуємо як доконаний факт: удар по Олен’ї таки відбувся, і його наслідки є дуже істотними для росіян. І це не єдиний неприємний сюрприз, який наші розвідники зробили ворогам. Так, упродовж кількох днів ГУРівці здійснили диверсію, в результаті якої було трохи «втомилися» вертольоти Мі-28 та Ка-226 у Московській області та був знищений багатоцільовий гелікоптер Мі-8 на аеродромі «Кряж» у Самарі.
До речі, пожежу у Московській області, де зайнялися гвинтокрили, «невідомі особи» влаштували не абиде, а на НЦВ «Миль и Камов», підприємстві, яке спеціалізується на розробці, виробництві та ремонті вертольотів (Мі-, та Ка-, відповідно). Звісно, російська влада приховала від свого населення як сам факт диверсії, так і масштаби руйнування. Але ж нашим розвідникам відомо, якого серйозного удару зазнав ворог після атаки на одне з ключових підприємств та втрати кількох гелікоптерів.
Не дрімають і кібервійська Головного управління розвідки. Нещодавня хакерська атака на російський фінансовий банківський сектор паралізували роботу багатьох банків та прив’язаних до них сервісів. Тепер росіяни не можуть знімати готівку, їхні дебетові та кредитні картки блокуються. І, стоячи перед «мертвими» банкоматами, вони, мабуть, задаються питанням – «за чьто?». Але у відповідь отримають нові потужні удари, які відчує кожен росіянин як співучасник кривавої війни.
Отже, сухі підсумки. Попри те, що Захід не квапиться давати нам зброю, якою можна лупити вглиб росії, ГУРівці добре справляються з цим самостійно. Причому з кожною новою операцією підвищується рівень технологічного розвитку, збільшується дальність ударів. Вочевидь, секрет їхнього успіху – у постійному вдосконаленні тактики та стратегії та мотивації. Наших розвідників явно «драйвить» те, що вони роблять. В результаті їхніх дій ГУРкіт дронів чутно у найвіддаленіших куточках вєлікай расіі.
Далі – буде!
