Про дивну багатослівность

Хочу долучитися до голосів тих, хто вже певний час публічно висловлює здивування багатослівності вітчизняних спецслужб у коментуванні власних операцій.

Загалом публічне визнання приченості певної спецслужби до тих чи інших подій традиційно вважалось провалом.

Особисто я не бачу жодного зиску у тому, щоб публічно заявляти визнавати чи натякати на організацію чи проведення ліквідацій, саботажу та диверсій. Як політик і громадянин я схвалюю будь-які та усі дії вітчизняних спецслужб по знищенню ворога. Думаю, що подібним чином настроєні і більшість українців включно з верховним головнокомандувачем. Для нас важливий результат, а не медійна історія.

Але з точки зору іноземних та навіть партнерських держав така активність найчастіше не може бути схвалена.

Представники військової розвідки України ніде прямо не підтвердили участь у знищенні групи "вагнерівців" в Малі. Але і туманних натяків про отриману допомогу повстанцями (які з чиєїсь точки зору можуть бути такими ж терористами, як для нас є ПВК "Вагнер" та подібні), заяви про неминучість відплати і тд - це більш ніж достатньо для того, щоб російська дипломатія провела активні інформаційні операції проти України, представляючи нашу державу як "білих колонізаторів", які грубо ігнорують суверенітет африканських націй і поводять себе так, як завжди поводились різного роду білі імперіалісти та загарбники.

Зовсім погано, коли інформаційну хвилю "захоплення" картинками знищених "вагнерівців" підхоплюють офіційні чинники України і надто посли.

Зрозуміло, що Україна не втручається у внутрішні справи жодної африканської нації, не бере участі ні приховано, ні явно у врегулюванні будь-яких внутрішньополітичних криз, поважає суверенітет і територіальну цілісність усіх і кожної держави в Африці. Проте наше занепокоєння і рішуче несприйняття викликає нездатність деяких урядів в Африці відмежуватися від співпраці з терористичними організаціями на кшталт "групи Вагнера". Це тим більше неприйнятно, що повсякденними рутинними методами діяльності різного роду російських організацій в Україні і в Африці є геноцид, масові вбивства, тортури і пограбування. Наш спільний інтерес - покарати злочинців, а не використовувати їх у вузькополітичних інтересах та конфліктах.

Але боюсь, що через хворобливу традицію вітчизняних спецслужб публічно звітувати про роботу і наміри, ми втратили можливість донести до відома партнерських дружніх урядів свою справжню позицію. Назагал так виглядає, що роботу по "глобальному півдню" доведеться на деякий час поставити на паузу - допоки будемо мінімізовувати наслідки "малійського інциденту". Це ціна публічних зізнань про "допомогу туарегам".

Знищення кількох десятків вагнерівців - це завдання, яке можливо і варте того. Але абсолютно точно політична ціна (негативні наслідки) могли би бути і меншими, якби у однієї спецслужби були довгими лише руки, а не язики.