Контрнаступ України в Курській області. Що від нього очікувати?

Про тактичний контрнаступ України на Курщині у воєнному огляді КБФ: чому саме там, саме зараз і чого очікувати.

З 6 серпня триває наступ Сил Оборони України в Курську область на напрямку Юнаківка–Суджа. Росія втратила контроль над кордоном на ділянці довжиною більше 10 кілометрів і більше не заперечує це публічно.

Судячи з відкритих даних, Україна комплексно застосовує механізовані підрозділи за підтримки не лише артилерії та дронів, а й засобів ППО. Ворог чинить серйозний опір (насамперед авіацією та ракетами), але наразі не має навіть тактичного успіху.

Незалежні експерти в Україні й на Заході розійшлися в оцінках доцільності й перспектив операції. Але можна стверджувати, що це контрвторгнення підготовлене набагато краще, ніж минулорічна операція російських добровольців ГУР МО, і взагалі є найуспішнішим просуванням України за останні місяці.

***

Головним мотивом контрнаступу, безумовно, є відтягування російських військ від інших ділянок фронту. З цим згодні усі фахівці. Насамперед ідеться про покровський напрямок. А також і про близький до Сумщини вовчанський напрямок, де ЗСУ давно блокували ворога, проте, поки не можуть вибити його з міської забудови та панівних висот на кордоні.

Ця тактика спрацювала: відкриті дані свідчать, що повноцінної оборони росіян на Курщині немає (лише строковики й ФСБ). Отже, вони мусять перекидати туди фронтові частини або резерви.

Іншими причинами суджанського контрнаступу могли бути спроби зірвати майбутній наступ ворога, а також зруйнувати його тилову логістику. Нагадаємо, що Головне управління розвідки попереджало про можливе нове вторгнення в Сумську область півроку тому. Дехто припускає, що Росія вже мала зосереджені для цього війська десь північніше Бєлгородщини, і Україна нібито зруйнувала ці плани своїм контрнаступом.

Про це, зокрема, може свідчити й заява керівника ГУР МО про те, що у російському наступі зараз нібито спостерігається вигідна для України стратегічна “пауза на 4-5 місяців”.

Відзначається, що вихід до Суджі дозволить “перерізати” рокадні залізницю та автодороги, якими підвозяться пальне й боєприпаси для ворога.

***

Одним з найважливіших мотивів контрнаступу, безумовно, є й інформаційно-політичний. Черговий прорив кордону Росії вкотре публічно присоромив путінський режим і похитнув наратив “Україна програє війну” в західних медіа.

Кремль уже регулярно виглядає слабким в очах власного народу та сателітів (Ірану й Китаю). Це, звісно, не спричинить революцію в тоталітарній Росії, однак, істотно зашкодить рекрутуванню нових солдатів та стосункам усередині генералітету.

Суперечливим аспектом є наступ в напрямку Курської атомної електростанції (в Курчатові за 60 км від Суджі). ЗСУ, безумовно, не обстрілюватимуть АЕС, і навряд чи захоплюватимуть її. Однак сам цей факт посилює загрозу відповідних провокацій Кремля.

***

Фахівці сходяться на думці, що суджанський контрнаступ є суто тактичним. Адже Україна не має резервів для його розвитку. Багато експертів вважають, що навіть уже задіяні сили не можна було відривати від найгарячіших ділянок фронту. Наголошується, що цей напрямок наступу є важким з тих самих географічно-логістичних причин, з яких важко обороняти Харків, Куп’янськ, Часів Яр: за спиною ворога – простір до Уралу.

Водночас фахівці наголошують принципову правильність удару на донедавна “тихій” ділянці фронту – в рамках дедалі популярнішої стратегії перенесення війни на територію агресора. Відзначається, що зосередження всіх сил України на ділянках, де ворог уже має вибудувану оборону й тактичну ініціативу, є просто безперспективним.