Що для мене означає золота медаль

Що для мене означає ця медаль – це винагорода за всі мої страждання та жертви, на які я йшла за 2,5 роки.
Я приїхала до Італії на тижневий збір за 2 дні до повномасштабної війни і залишилася там на півроку з сином, сама, без допомоги, я думаю мій стан усередині, зрозуміє кожен українець …через кілька тижнів я почала тренуватись і одночасно була з малюком, пам’ятаю як мені потрібно було їхати на Чемпіонат Європи, а мені нема з ким залишити дитину і з собою її взяти немає можливості, але звичайно вихід був знайдений.
Як важко бути мамою, зрозуміють тільки мами, а ще при цьому бути професійним атлетом , поєднувати було настільки складно, що здавалося я не впораюся.
Згодом ми дізнаємося, що у моєї мами знову рецидив, рак, операції, хімії – це все відбувається протягом 1-го року та 9-ти місяців і після всього лікарі кажуть, що можуть призначити тільки паліативне лікування …
За 10 місяців до ОІ я змушена їхати до Італії без сина, це для мене найбільший стрес, як для мами, моє серце часом розривалося від болю, що він без мене, а ще в небезпеці, в Одесі, де завжди тривоги та вибухи, звичайно ж після кожних змагань і між ними я їздила до нього, намагалася якнайчастіше це робити, ще пізніше ми дізнаємося, що у мого тата рак, знову операція, хімія і після цього ще трапляється інфаркт, знову операція (дякую, що встигли) , це все відбувається за 2 місяці до ОІ, як мене всередині розривало на частини-описати неможливо, ще пізніше ми дізнаємося, що загинув мій рідний дядько на фронті, тобто маминий рідний брат .
Маючи все це, я все одно готуюся до Олімпіади і намагаюся з себе вижити максимум і наприкінці шляху-я досягаю своєї мети-я отримую золоту медаль, стаю Олімпійською Чемпіонкою і повертаюся нарешті до сина.
Боротьба з тими хворобами у батьків продовжується.
Перечитавши це все ще раз, сама в шоці, якщо ви запитаєте, як я взагалі змогла впоратися з цим, я не знаю… але я точно стала ще сильнішою, впевненішою в собі і знаю, що треба вірити до кінця і ніколи не здаватися!
Думаю, в цьому є сила українського народу!
якщо це про вас написали журналісти, то мене цікавить, як ви працювали прикордонницею в Італіі і отримували за це гроші з бюджету.
"Я приїхала до Італії на тижневий збір за 2 дні до повномасштабної війни і залишилася там на півроку"
"Перечитавши це все ще раз, сама в шоці, якщо ви запитаєте, як я взагалі змогла впоратися з цим" - ваші проблеми для більшості українців - взагалі не виглядають проблемами, тут у багатьох рідні загинули, і їм держава не платить зарплату з бюджета.
"Маючи все це, я все одно готуюся до Олімпіади"
Маючи все це, подумай о тих в кого немає бажання втекти, і хто зі своїми дітьми та батьками знаходяться вдома.
Друже, подумає щє раз, на всяк випадок.
P.S. Медикиня на фронті - це професія. Жінки, які живуть в Україні, платять податки, та народжують дітей - те ж справжні Українки. А гра з ігpашковою шаблею - це дурня.
P.P.S. А ти сам зараз воюєш, або проводиш гучні весілля etc.
Можеш йти.