Про дві логіки

Хотів поділитися одним спостереженням.

Про дві логіки.

Росіяни у своїх відео говорять: ми же підтримували СВО, чому ж тепер війна прийшла до нас?

Раціоналістична ("помаранчева") логіка, яка розуміє причинно-наслідкові зв'язки, мислить так: ми підтримували війну, тепер війна прийшла до нас. Логічно? Логічно.

Догматична ("синя") логіка мислить так: ми підтримували начальство, тобто ми робили все правильно, тож чому ми тепер страждаємо? Хто робив все правильно, той не має страждати. Логічно? Логічно, в рамках цієї логіки.

Якби носії догматичної логіки могли рефлексувати свої міркування, вони би побачили, що їхня логіка ґрунтується на класичному феодальному ("синьому") суспільному договорі: люди завжди підтримують начальство і роблять, як воно каже, а за це начальство піклується про людей. Звідси один крок до розуміння, що начальство не піклується про людей, тобто це розрив феодального соціального договору.

Цар ненастоящий.

Справжній монарх може бути жорстоким і страшним, але людей любить і піклується, хоча вбиває їх мільйонами. Типаж -- Сталін.

Але тут путінський режим грає на випередження: Путін справжній цар, а в усьому винні місцеві бояри-намісники.

А це вже сигнал боярам-намісникам. Але то вже інша історія.

Я хотів написати про дві логіки, логічні кожна всередині себе, але несумісні.

Не намагайтеся щось пояснити своєю мовою людині з іншою логікою (парадигмою). Говоріть з нею її мовою.